Постанова № 74510517, 06.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/826/18

Провадження № 22-ц/772/1302/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Проць В. А.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 рокуСправа № 133/826/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької областів складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Стадника І.М.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «СанАгроСід» та Державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СанАгроСід» на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області про забезпечення позову, постановлену суддею Процем В.А. 25 квітня 2018 року, в м. Козятин, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2018 року ТОВ «Сігнет-центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «СанАгроСід» та Державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Цього ж дня, ТОВ «Сігнет-центр» звернулось до суду з заявою про забезпечення позову у даній справі.

Заяву мотивувало тим, що 12 серпня 2012 року між ТОВ «Сігнет-Центр» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець - ОСОБА_3 надає, а орендар ТОВ «Сігнет-Центр» приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сокілецької сільської ради.

05 січня 2016 року між ТОВ «Сігнет-Центр» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 12 серпня 2012 р., згідно з умовами якої ТОВ «Сігнет-Центр» та ОСОБА_3 вирішили продовжити строк дії договору оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право: 8275218) до 12 серпня 2026 р.

Право оренди ТОВ «Сігнет-Центр» на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 26 грудня 2014 року, номер запису про інше речове право: 8275218.

З інформаційної довідки вбачається, що не дивлячись на вже зареєстроване право оренди на вищевказану земельну ділянку за ТОВ «Сігнет-Центр», 16 лютого 2018 року державним реєстратором Вовчоцької сільської ради, Немирівського району, Вінницької області було проведено державну реєстрацію права оренди за ТОВ «СанАгроСід» на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі №18 від 09 лютого 2018 року, який начебто укладено між ТОВ «СанАгроСід» та ОСОБА_3

Також позивач вважає, що виникла ситуація, коли внаслідок дій ТОВ «СанАгроСід», ОСОБА_3 та Державного реєстратора, ТОВ «Сігнет-Центр» не може належним чином користуватися вищевказаною орендованою земельною ділянкою, адже внаслідок явних порушень зі сторони ТОВ «СанАгроСід» та Державного реєстратора наразі наявні два орендарі земельної ділянки, належної ОСОБА_3, а саме, ТОВ «Сігнет-Центр», яке є її орендарем ще з 26 грудня 2014 року та ТОВ «СанАгроСід», яке внаслідок явних порушень стало орендарем даної земельної ділянки з 06 лютого 2018 року.

Однак, з початку квітня місяця 2018 року почалася посівна кампанія, яка полягає у здійсненні посіву різного насіння, в даному випадку, зернових та інших культур для подальшого вирощування пшениці та інших зернових. Для цього необхідно виїхати на земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ «Сігнет-Центр» для безпосереднього внесення насіння. Проте, як зазначено вище, внаслідок протиправних дій відповідачів, наразі право оренди на дану земельну ділянку зареєстровано на двох юридичних осіб, що суперечить чинному законодавству України.

Використовуючи таку ситуацію ТОВ «СанАгроСід» може почати посівну кампанію на земельній ділянці, яка орендується ТОВ «Сігнет-Центр», що порушуватиме права належного орендаря.

25 квітня 2018 року ухвалою Козятинськогго міськрайонного суду Вінницької області заяву ТОВ «Сігнет-центр» задоволено та вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії Товариству з обмеженою відповідальністю «СанАгроСід» (ідентифікаційний код 41765219), яке знаходиться за адресою: с. Махаринці, Козятинського району, Вінницької області, вул. Польова, 8 та ОСОБА_3, яка проживає: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), на земельній ділянці, площею 2, 6154 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться на території Сокілецької сільської ради, Козятинського району, Вінницької області, зокрема використовувати її за цільовим призначенням, проводити на ній посівні та інші роботи з використанням або без використання сільськогосподарської техніки.

Зобов'язано ТОВ «Сігнет-Центр» здійснити зустрічне забезпечення, шляхом внесення на депозитний рахунок Козятинського міськрайсуду Вінницької області грошових коштів, в розмірі - 5000 (п'ять тисяч) гривень на протязі десяти днів з дати постановлення даної ухвали.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ТОВ «СанАгроСід» подало апеляційну скаргу, в якій послалось на те, що судове рішення першої інстанції є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, тому просить скасувати ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року, а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що при постановленні ухвали суд першої інстанції не врахував той факт, що проведення чи не проведення ТОВ «СанАгроСід» будь-яких дій на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_2 жодними чином не може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Вважає, що наявність оскаржуваної ухвали свідчить про те, що суд на даному етапі з'ясував, що ТОВ «Сігнет-Центр» на законних підставах має право орендувати вищевказану земельні ділянку до 02 серпня 2026 року.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції не було перевірено наявність чи відсутність прав на спірну земельну ділянку у позивача, не було досліджено доказів наявності таких підстав.

Також в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції застосував зустрічне забезпечення позову, яке є не співмірним із заходами забезпечення позову, надавши при цьому право позивачу на використання спірної земельної ділянки без наявних на те прав.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали контрольного провадження, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись на ст. 149 ЦПК України, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що такі висновки суду першої інстанції суперечать обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на стадії розгляду справи, якщо таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із контрольного провадження, що надійшло на розгляд до апеляційного суду, позивачем 16 квітня 2018 року подано клопотання про забезпечення вказаного позову, у якому він просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії Товариству з обмеженою відповідальністю «СанАгроСід» (ідентифікаційний код 41765219), яке знаходиться за адресою: с. Махаринці, Козятинського району, Вінницької області, вул. Польова, 8 та ОСОБА_3, яка проживає: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), на земельній ділянці, площею 2, 6154 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться на території Сокілецької сільської ради, Козятинського району, Вінницької області, зокрема використовувати її за цільовим призначенням, проводити на ній посівні та інші роботи з використанням або без використання сільськогосподарської техніки.

Апеляційний суд, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх роз'яснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам вважає, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову не було.

Заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач та які були вжиті судом першої інстанції жодним чином не стосуються предмету спору та не впливають на можливість виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, заборона вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, зокрема проводити на ній посівні роботи та інші роботи з використанням або без використання сільськогосподарської техніки, жодним чином не стосується договору оренди землі укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «СанАгроСід» від 16 лютого 2018 року та не відноситься до спірного об'єкту, у зв'язку з чим не впиватиме на можливість виконання рішення суду.

Забезпечуючи позов суд першої інстанції не обґрунтував яким саме чином незабезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду; не перевірено наявність чи відсутність прав на спірну земельну ділянку у позивача; не доведено, яким чином діяльність ТОВ «СанАгроСід» може утруднити виконання рішення суду у разі його задоволення.

Наявність оскаржуваної ухвали надає право ТОВ «Сігнет-Центр» користуватись спірною земельною ділянкою до встановлення обставин справи, разом з тим позбавляючи такої можливості ТОВ «Санагрід».

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову не має, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Сігнет-Центр» про забезпечення позову.

У зв'язку із скасуванням ухвали в частині забезпечення позову, колегія суддів вважає, що підлягає скасуванню ухвала суду першої інстанції також і в частині зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санагродіс» - задовольнити.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року - скасувати, та постановити нову, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Санагродіс» про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ Рибчинський В.П.

Судді /підпис/ Голота Л.О.

/підпис/ Стадник І.М.

Згідно з оргигіналом.

Суддя Рибчинський В.П.