Ухвала суду № 74509884, 05.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

05 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/381/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Землепром" до Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи: приватна агрофірма з орендними відносинами "Дружба", приватне підприємство "ЖЕРМ", товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ-Агро", товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" про визнання протиправним та скасування розпорядження № 187 від 06.06.2017,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Землепром" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області № 187 від 06.06.2017 "Про відмову у поновленні договорів оренди землі на новий строк з товариством з обмеженою відповідальністю "Землепром".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 04.04.2018 у задоволенні клопотання Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області про залишення позову без розгляду відмовлено.

В судовому засіданні 11 травня 2018 року клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб задоволено частково, залучено в якості третіх осіб ТОВ "Горбулів-Агро", ТОВ "МГМ-Агро", ПП "ЖЕРМ", приватну агрофірму з орендними відносинами "Дружба".

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2018 проти закриття провадження у справі заперечував, посилаючись на те, що даний спір підсудний адміністративному суду.

Представники відповідача та третіх осіб ТОВ "Горбулів-Агро" та ПП "ЖЕРМ" в судовому засіданні не заперечували щодо закриття провадження у даній справі.

Представник третьої особи приватної агрофірми з орендними відносинами "Дружба" в судове засідання 05.06.2018 не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи ТОВ "МГМ-Агро" в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та вчасно.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, присутніх у судовому засіданні, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З поданих матеріалів встановлено, що позивачем оскаржується розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.06.2017 № 187 "Про відмову у поновленні договорів оренди землі на новий строк з ТОВ "Землепром".

Зі змісту розпорядження встановлено, що відмова у поновленні договорів оренди вмотивована невиконанням умов договорів, зокрема в частині цільового використання земель, що орендуються та постійної, систематичної заборгованості по сплаті орендної плати (а.с.10 т.1).

Довідкою Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області від 03.05.2018 № 868/10, підтверджено укладення договорів оренди землі, на ділянки, що раніше перебували в оренді ТОВ "Землепром" з іншими підприємствами.

З огляду на наведене, з метою вирішення спору по суті, суду необхідно встановити чинність договорів оренди земель між Черняхівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Горбулів-Агро", ТОВ "МГМ-Агро", ПП "ЖЕРМ", приватною агрофірмою з орендними відносинами "Дружба", та іншими.

Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Аналіз поданих матеріалів дозволяє встановити, що підставами виникнення спірних правовідносин стала відмова голови Черняхівської райдержадміністрації у поновленні договорів оренди землі з ТОВ "Землепром".

Отже, фактично предметом позову у цій справі є право орендаря на поновлення строку договору оренди, предметом судового розгляду є спір між сторонами у договірних відносинах. У такому випадку суб'єкт владних повноважень діє як учасник договірних правовідносин.

З огляду на те, що в межах даного спору можуть бути вирішені питання, пов'язані із правом на оренду землі, цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства. Спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів розглядаються в порядку господарського чи цивільного судочинства, в залежності від суб'єктного складу учасників.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З моменту укладення між землекористувачем та адміністрацією договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

На підставі ст.17 КАС України адміністративний суд не може розглядати спори щодо чинності договорів оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справах № 495/7909/15-а та № 539/1957/16-а, від 17.04.2018 у справі № 461/980/16-а та від 18.04.2018 у справі № 369/13240/14-а .

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідним судом.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням..

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено які справи відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи вищевикладене, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.239 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Нормами ч.2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На виконання ч.1 ст.239 КАС України суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підсудний господарському суду Житомирської області.

З огляду на наведені обставини справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у зв'язку тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі № 806/381/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Землепром" до Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи: приватна агрофірма з орендними відносинами "Дружба", приватне підприємство "ЖЕРМ", товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ-Агро", товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" про визнання протиправним та скасування розпорядження №187 від 06.06.2017.

Роз'яснити позивачу, що спір має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Панкеєва