Рішення № 74509611, 07.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2018 року Справа № 808/546/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі – позивачі) звернулись до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі - відповідач), в якому просять суд (з урахуванням уточнень позовних вимог):

- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в приватизації квартири, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Портова, б. 2 , кв. 45

- зобов’язати відповідача у встановленому Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 порядку прийняти пакет документів та оформити приватизацію квартири за адресою: м.Запоріжжя, вул. Портова, б. №2, кв. №45 на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначають, що ОСОБА_1, як відповідальний квартиронаймач, звернулась до районної державної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою на приватизацію нею та членами її сім’ї квартири АДРЕСА_1 та надала всі необхідні документи, за виключенням копії ордеру. Листом від 31.01.2018 №06-18 відповідач повідомив позивачів, що у зв’язку з неподанням копії ордеру про надання житлової площі орган приватизації повинен відмовити заявнику у приватизації займаної квартири. Позивачі зазначають, що відповідний ордер надавався їх батькові ОСОБА_4І у 1974 році, але на теперішній час не зберігся, розшукати корінець ордеру або будь-яких інших документів про надання житла не виявилось можливим. Враховуючи вищевикладене, позивачі вважають відмову відповідача в приватизації протиправною, а тому просять позов задовольнити повністю.

28.03.2018 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов (вх. № 10085 ), у яких вимоги позивача визнає частково, в частині позовних вимог про визнання неправомірною відмову щодо надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 вимоги позивача не визнає. Посилається на норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 та вказує, що відповідно до приписів чинного законодавства, а саме надання до органу приватизації копії ордера про надання житлової площі, позивачі не надали відповідного ордеру, тому оформити приватизацію без повного пакету документів у відповідача немає підстав. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що відмова щодо надання дозволу на приватизацію не є неправомірною. Позовну вимогу в частині зобов’язання відповідача прийняти у позивачів пакет документів без ордера на приватизацію квартири визнає. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити частково.

26.04.2018 на адресу суду від позивачів надійшла відповідь на відзив (вх.№13322) в якій посилаються на пункти 69, 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільській ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. При вселені в надане приміщення громадянин здає ордер в житлово - екслуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації. Таким чином, зазначають позивачі, ордер або його копія не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який лише дає право на вселення у квартиру. Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених, п. 2 ст. 2 цього Закону. Тобто, перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому вважають позивачі відмову відповідача в приватизації протиправною та просять позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 12.03.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Перше судове засідання призначено на 06.04.2018, яке було відкладено на 07.05.2018.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачі – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та проживають у двокімнатній квартирі житловою площею 29,2 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. портоваАДРЕСА_2, що підтверджується довідками від 01.02.2018 та 02.02.2018 виданими Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

Житловий чек позивачів не використовувався, у приватизаційних списках не значаться, що підтверджується довідкою АТ “Ощадбанк” від 17.11.2017.

У квітні 2015 року, у зв’язку із смертю відповідального квартиронаймача – ОСОБА_4 було переоформлено договір найму на ОСОБА_1, що підтверджується згодою районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському (Дніпровському) району від 04.06.2015№П-0367 та договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.06.2015, укладеного з міським комунальним підприємством «Основаніє».

З метою отримання копії ордеру позивачі звернулись до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, проте отримали лист від 06.11.2017 №П_5143, яким було надано відповідь, що у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту, корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року, тому надати запитувану інформацію не уявляється можливим.

У грудні 2017 року ОСОБА_1, як відповідальний квартиронаймач, звернулась до районної державної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою на приватизацію нею та членами її сім’ї квартири АДРЕСА_1 та надала всі необхідні документи, за виключенням копії ордеру, однак листом від 31.01.2018 №06-18 позивачам було відмовлено у зв’язку з неподанням копії ордеру про надання житлової площі та повернуто надані ними документи.

Вважаючи відмову відповідача щодо надання дозволу на приватизацію квартири протиправною, позивачі звернулися із даним позовом до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 9 Житлового кодексу України від 30.06.1983 № 5464-X громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 (далі – Закон № 2482-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Як встановлено частиною першою статті 2 Закону № 2482-ХІІ до об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

За приписами частини другої вищевказаної статті - не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 8 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України № 2482-ХІІ органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань жилого комунального господарства України №396 від 15.12.2009 (далі – Положення №396) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім’ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до пункту 18 вказаного Положення громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок); жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім’ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що відповідачем листом від 31.01.2018 № 06-18 не було надано згоду позивачам на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 у зв’язку з тим, що у наданому пакеті документів, який не відповідає вимогам п. 18 Положення № 396 від 16.12.2009, а саме відсутня копія ордера про надання житлової площі. Відсутність у позивачів ордеру підтверджується також останнім у адміністративному позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, діяла в межах Закону України № 2482-ХІІ та Положення № 396 від 16.12.2009, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірною відмову районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району щодо надання дозволу на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_4, задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги зобов’язати відповідача прийняти у позивачів пакет документів без ордера на приватизацію квартири відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України № 2482-ХІІ кожний громадянин має право приватизувати займане ним житло.

Згідно із письмовими підтвердженнями позивачів та довідок про реєстрацію місця проживання осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.08.1979 року по теперішній час, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.11.1995 року по теперішній час, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.07.1990 року по теперішній час.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про неправомірність та необґрунтованість дій відповідача щодо не прийняття пакету документів у позивача на приватизацію житла у зв’язку з ненаданням копію ордеру на спірну квартиру.

Так, суд виходить з того, що відповідно до статті 58 Житлового кодексу України ордер, який видається громадянину на вільне жиле приміщення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів на підставі відповідного рішення, є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

При цьому, відповідно до пункту 41 Положення про порядок надання жилої площі в УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 562 від 20.12.1974, та пункту 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР № 470 від 11.12.1984, які діяли на час надання квартири, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації.

Тобто ордер є документом з обмеженим строком дії і не підлягає зберіганню у наймача.

Разом з тим, судом встановлено, що ордер на право користування спірним житлом на теперішній час не зберігся, відомості про нього в Департаменті житлово-комунальних послуг відсутні через перебіг значного строку з моменту його видачі. У зв’язку з цим позивач з об’єктивних причин не міг надати його копію при зверненні до відповідача із заявою про приватизацію житла.

Із матеріалів справи також вбачається, що позивачі на момент звернення з заявою про приватизацію житла були зареєстровані та проживають в спірній квартирі, раніше право на безоплатну приватизацію житла не використовували, значаться в списках АТ «Ощадбанк» на приватизацію.

Також суд вважає необхідним вказати, що орган приватизації може відмовити в здійсненні приватизації житла тільки у випадках, передбачених законом, зокрема, визначених частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якою визначено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Однак, як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу в приватизації житла у зв’язку з відсутністю ордеру, тобто з підстав, не передбачених Законом.

Таким чином, виходячи з того, що законність проживання позивачів у квартирі ніхто не оспорює, позивачі в установленому порядку звернулись із заявою про приватизацію житла, надавши усі наявні у них документи, надати копію ордеру на житло не змогли з об’єктивних причин, і відсутність ордеру не може бути підставою для відмови в приватизації житла, суд вважає, що порушене право позивачів на житло підлягає захисту судом шляхом зобов’язання відповідача прийняти у позивачів пакет документів та оформити квартиру без ордера на приватизацію квартири, яку займають позивачі.

При цьому, судом враховано також, що у вказаній частині зобов’язання вчинити певні дії відповідачем позовні вимоги визнані, а тому на підставі частини четвертої статті 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачами вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 50% документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 352,40 грн. кожному за рахунок бюджетних асигнувань Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 69006, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (місце проживання: 69006, АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (місце проживання: 69006, АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (місцезнаходження: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1-а; код ЄДРПОУ 37573513) задовольнити частково.

Зобов’язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району прийняти у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 пакет документів без ордера на приватизацію квартири АДРЕСА_7 відповідно до вимог Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 69006, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) , суму судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (місцезнаходження: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1-а; код ЄДРПОУ 37573513).

Присудити на користь ОСОБА_2 (місце проживання: 69006, АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), суму судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району(місцезнаходження: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1-а; код ЄДРПОУ 37573513).

Присудити на користь ОСОБА_3 (місце проживання: 69006, АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (місцезнаходження: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1-а; код ЄДРПОУ 37573513).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено у повному обсязі 07.05.2018.

Суддя (підпис) Н.В.Стрельнікова

Рішення не набрало законної сили.

Суддя Н.В.Стрельнікова