Постанова № 74508529, 07.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. Справа№ 910/496/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанець О.В.,

від позивача не з'явився,

від відповідача Ніколова В.М.,

від третьої особи не з'явився,

вільний слухач ОСОБА_1.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2018 (повний текст складено 15.03.2018)

у справі №910/496/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа"

до Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Айбокс банк"

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АнВа" звернулося з позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із затягуванням тривалості процедури закупівлі та укладання договору, за які ТОВ "АнВа" не відповідає останній позбавлений можливості щодо вчасного виконання своїх зобов`язань за договором №286/3/17/302 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 06.10.2017 року. Окрім того, позивач посилається на відсутність необхідної для виготовлення продукції тканини.

Ухвалою від 26.01.2018 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Айбокс банк" (код ЄДРПОУ 21570492).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року у справі №910/496/18 позов задоволено повністю. Внесено зміни до Договору №26/3/17/302 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність погодження між сторонами продовження терміну поставки товару за договором порушує співвідношення майнових інтересів сторін, як наслідок позбавить позивача можливості виконати належним чином свої зобов'язання за договором, а відповідача можливості отримати необхідний товар, на що відповідно розраховували сторони при укладенні договору

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянта вказує, що підписуючи договір і додаткову угоду до нього позивачу було відомо про те, що кінцевою датою постачання товару є 20.12.2017 р., будь-яких зауважень чи пропозицій щодо кінцевої дати постачання товару у позивача не було. Також апелянт вказав, що суд першої інстанції дав невірну правову оцінку висновку Чернігівської регіональної Торгово-промислвової палати; у даному випадку відсутні одночасно чотири умови, які визначені ст. 652 ЦК України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни спірного договору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Тарсенко К.В., Іоннікова І.А.

Розпорядженням №09.1-07/116/18 від 25.04.2018 року, в зв'язку з звільненням судді Корсакова Г.В. з посади судді Київського апеляційного господарського суду у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.50.,2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/496/18.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 року, сформовано для розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 року у справі №910/496/18 відкрито апеляційне провадження та запропоновано позивачу та третій особі строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 14.05.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 року розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України призначено на 07.06.2018 року.

В судовому засіданні 07.06.2018 року представник відповідача надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час та дату судового засідання повідомленні належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 06.10.2017 року між Міністерством оборони України (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю "АнВа" (постачальник) було укладено договір №286/3/17/302 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (3581) (індивідуальне обмундирування (3581) Костюм літній польовий з тканини тип 3, клас 7) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в цьому Договорі. (а.с. 25-32).

За умовами п.1.2 Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги, згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією, а саме: індивідуальне обмундирування (3581) Костюм літній польовий з тканини Тип 3, клас 7; відповідність ТУ У 14.1-00034022-078:2015 з повідомленням про зміни №2 та зразку-еталону; строки (терміни) постачання - до 30.11.2017 року (включно); загальною кількістю 10 000 одиниць; ціна за одиницю товару в грн. з врахуванням маркування, тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) 667,80 грн.; ціна товару в грн. з врахуванням маркування, тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) 6 678 000,00 грн., крім того 1 335 600,00 грн. ПДВ, що разом з ПДВ складає 8 013 600,00 грн.

У відповідності до п.1.3 Договору постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (далі - матеріали) для виготовлення товару.

Згідно п.4.1 Договору ціна Договору становить 8 013 600,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 335 600,00 грн.(за загальним фондом).

Відповідно до п. 11.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією, якою визначено адресу відвантаження товару, а саме: в/ч А2788 (229ОЦЗ), 03126, м. Київ, вул. Качалова, 3, кількість - 10000 штук, до 30.11.2017 року. (а.с. 33).

Додатком № 2 до вказаного Договору контрагентами затверджено ростовку Міністерства оборони України за Специфікацією. (а.с. 34).

В подальшому Додатковою угодою №1 від 08.11.2017 року до Договору згідно п. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" на підставі пункту 12.5 розділу XII Договору сторонами погоджено внесення змін до п.11.1 Договору в частині визначення кінцевого строку його дії. Зокрема, сторонами визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. (а.с. 35).

Згідно з п. 9.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконаний або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до п.9.5 Договору продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б Договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин,якими сторони керувалися при укладанні Договору, він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Пунктом 9.6 Договору сторони погодили, що доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

В обґрунтування своїх позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю "АнВа" посилається на неможливість виконання зобов'язань за договором в частині поставки товару у строк до 20.12.2017 р. (включно), у зв'язку із порушенням строків проведення процедури закупівлі та відсутності необхідної для виготовлення продукції тканини, а тому, на думку останнього, він має право на внесення змін в договір в частині продовження строку виконання зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відсутність погодження між сторонами продовження терміну поставки товару за договором порушує співвідношення майнових інтересів сторін, як наслідок позбавить позивача можливості виконати належним чином свої зобов'язання за договором, а відповідача можливості отримати необхідний товар, на що відповідно розраховували сторони при укладенні договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами статті 652 цього Кодексу унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Позивач, підписуючи договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/302 від 06.10.2017 року та додаткову угоди № 2 від 15.12.2017 р. до нього, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є 20.12.2017 р. (включно), а отже відповідно повинен був розумно оцінити вказану обставину.

Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо кінцевої дати постачання товару, тобто позивач, підписавши спірний договір поставки, погодив всі істотні умови договору.

Крім цього, як зазначено вище, істотною буде вважатися лише та зміна обставин, за якої сторони, якщо б могли її передбачити, не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У даному випадку, позивач, враховуючи дату укладення договору, знав про кінцевий термін виконання свого зобов'язання, проте підписав договір, тобто погодився із терміном поставки товару - до 20.12.2017 р. (включно).

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Пунктом 20 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, згідно з п.5 ст.1 "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відбір учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (далі - відбір) - процес визначення учасника переговорів шляхом проведення електронного аукціону.

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" визначено, що одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.

Отже, приписи вищезазначених законів встановлюють особливості, процедури, строки та інші умови, додержання яких є необхідністю для укладання договорів за державним замовленням. Тобто, встановлюють всі обставини та дії, які передують укладанню зазначених вище договорів.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю індивідуального обмундирування (3581) (Костюм літній польовий з тканини Тип 3, клас 7) було опубліковано 05.09.2017 р. на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі (www.prozorro.gov.ua) (а.с. 36-48).

В опублікованій інформації було зазначено кількість товару - 10 000 шт., період поставки - до 30.11.2017 р.

Згідно оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю індивідуального обмундирування (3581) (Костюм літній польовий з тканини Тип 3, клас 7) свої цінові пропозиції учасники відбору мали право подавати до 14.09.2017 р.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції. У разі якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції. Розмір забезпечення тендерної пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією.

Так, відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про публічні закупівлі" та оголошення про проведення закупівлі, цінова пропозиція учасників мала бути забезпечена безумовною безвідкличною банківською гарантією у розмірі 240 714,00 грн.

Цінова пропозиція товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа" 14.09.2017 р. була забезпечена відповідною банківською гарантією № 4092-0917/ANV5.t, яка міститься в матеріалах справи. (а.с. 57)

Таким чином, з моменту внесення гарантії позивач погодився з фактом строку початку виконання замовлення, як було зазначено в повідомлені, а тому позивач в повній мірі прийняв ризик можливості невиконання зобов'язання в строк.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Пунктом 9.5 договору сторони при підписанні договору погодили, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе лише у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Так, за змістом пункту 9.6. Договору сторони погодили, що доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання свої обов'язків за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Позивачем до суду першої інстанції було надано Висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин від 06.12.2017 р. № ЧК-932, в якому зазначено про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин вбачається, що унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору №286/3/17/302 від 06.10.2017 року про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "АнВа", спричинено виникненням документально підтверджених обставин, які зумовлюють об'єктивну необхідність продовжити передбачений договором строк виконання зобов'язань щодо передання товару, зокрема: затягування на 4 календарних днів проведення переговорів, порушення строків оприлюднення повідомлення про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "АнВа" на 1 календарний день, затягування підписання договору на 2 календарних дні, відсутності необхідної для виготовлення продукції тканини протягом 26 календарних днів, що сукупно склало 33 календарних дні (4+1+2+26), та які втратив переможець процедури закупівлі внаслідок документально підтверджених обставин та яка не була врахована сторонами під час укладення Договору №286/3/17/302 від 06.10.2017 року, а також "процедурні" строки, які складають мінімум 29 календарних днів часу, необхідного для виготовлення та поставки товару за Договором. (а.с. 77-84).

Як вбачається із матеріалів справи, строком виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором є 30.11.2017 р. (включно).

Позивач звернувся до Чернігівської регіональної торгово-промислова палати з запитом лише 01.12.2017 р., тобто після настання строку виконання зобов'язань за договором.

Вказаний висновок було видано також після спливу кінцевої дати постачання товару, а саме 06.12.2017 року.

Колегія суддів звертає увагу, що сторони 15.12.2017 року підписали додаткову угоду №2 до договору від 06.10.2017 року №286/3/17/302, якою строк поставки товару було продовжено до 20.12.2017 року. (а.с. 65).

При цьому, саме після того як минув кінцевий термін постачання товару за договором, зазначений висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати разом із пропозицією про внесення змін до договору були направлені позивачем на адресу відповідача 26.12.2017 р. №473, тобто через 26 днів від кінцевої дати виконання своїх зобов'язань.

Відповідно, із даним позовом позивач звернувся до суду також після спливу строку виконання свого зобов'язання з поставки.

Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що протягом строку постачання за договором, а саме з 06.10.2017 р. по 20.12.2017 р., були об'єктивні обставини, що спричинили необхідність продовження такого строку поставки, в тому числи обставини непереборної сили.

Посилання позивача на обставини неможливості поставки товар у строк, а саме на те, що ТОВ «ТД «Богуславський текстиль» не мав можливості поставити позивачу тканину вчасно у зв`язку з перевантаженістю виробничих потужностей товариства.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому,зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, оцінюючи обставини справи колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір з строком поставки до 23.06.2017 р., позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.

Крім того, колегія суддів вважає, що внесення змін у договір в частині строків поставки товару вже після того, як вони закінчилися, є необґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 652 цього Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В той же час, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

Колегія суддів вважає безпідставне посилання позивача та суду першої інстанції на передбачені договором мінімальні процедурні строки (строки на повідомлення та запрошення замовника), яких не можливо уникнути, оскільки позивач підписавши договір погодився з такими умовами договору, тобто вказаними запереченнями позивач фактично не погоджується з умовами договору, який він підписав.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного суду від 21.02.2018 року у справі № 910/14628/17.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що вимога позивача про внесення змін до договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/302 від 06.10.2017 року, що укладений між позивачем та відповідачем, шляхом викладення його в редакції, запропонованій позивачем є необґрунтованою у зв'язку з чим у задоволені позову слід відмовити без будь-яких зауважень.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року підлягає скасуванню.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року у справі №910/496/18 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року у справі №910/496/18 скасувати та прийняти нове рішення яким:

« 1. У задоволенні позову відмовити повністю.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа" (20901, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 3, код ЄДПРОУ 03058052) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три гривні) 00 коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/496/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.06.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз