Постанова № 74508454, 05.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа№ 910/13241/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : Васюк М.М. довіреність № б/н від 25.01.17;

від органу ДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2018

у справі №910/13241/14 (головуючий суддя Мудрий С.М.)

по розгляду скарги науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі

за позовом національного наукового центру "Інститут аграрної економіки"

до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"

про стягнення 430 177,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року відповідачем була подана до Господарського суду міста Києва скарга на дії державного виконавця у справі №910/13241/14, в якій він просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не скасування арешту з усього майна науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який було накладено Печерським районним відділом виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в ході виконання наказу виданого господарським судом міста Києва №910/13241/14 від 09.10.2014 року у виконавчому провадженні №45245483,

- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з усього майна науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який було накладено Печерським районний відділом виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в ході виконання наказу виданого Господарського суду міста Києва № 910/13241/14 від 09.10.2014 р. у виконавчому провадженні №45245483.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 у справі №910/13241/14 скаргу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволено частково. Визнано бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не скасування арешту з майна науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" незаконною. В іншій частині скарги відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" 20.04.2018 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні скарги щодо зобов'язання Печерського РВДВС зняти арешт з майна боржника та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Печерський РВДВС зняти арешт з усього майна боржника.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права та невірно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки арешт, накладений на майно боржника постановою державного виконавця, може бути знятий виключно в судовому порядку.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржувану ухвалу він отримав 13.04.2018.

25.04.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору в сумі 1762,00 грн.

05.05.2018 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, у якій він вказує, що згідно правових позицій Верховного Суду (постанова Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 у справі №589/6044/2013) не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвали, прийняті за результатами розгляду скарг на дії державного виконавця.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 05.06.2018.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/28483/14 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Позивач та орган ДВС явку представників у судове засідання не забезпечили. Про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а ухвалою суду від 07.05.2018 було доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та органу ДВС.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність органу ДВС та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити скаргу відповідача на бездіяльність державного виконавця.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2014 у справі №910/13241/14, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на користь Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" 366875 грн. 66 коп. заборгованості з орендної плати, 29833 грн. 77 коп. комунальних втрат та земельного податку, 14889 грн. 93 коп. пені, 39452 грн. 17 коп. суму індексації заборгованості несплаченої орендної плати, 9022 грн. 84 коп. судового збору.

На примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва 09.10.2014 було видано наказ, який перебував на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (на даний час - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, далі - Печерський ВДВС) в межах виконавчого провадження №45245483 з 28.10.2014.

В межах вказаного виконавчого провадження Печерським ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2014, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.02.2015.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення виконавчих дій позивач (стягувач) звернувся із заявою про фактичне місце знаходження боржника за іншою адресою, а тому Печерським ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла на момент винесення постанови), а наказ Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі №910/13241/14 направлено для подальшого виконання до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві.

Зазначені обставини підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема листом Печерського ВДВС №д-7/1 від 26.02.2018 та копією витягу відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які додані до скарги.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (на даний час - Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, далі - Голосіївський ВДВС) від 25.03.2015 було відкрито виконавче провадження №47007920 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі №910/13241/14, однак постановою від 04.09.2015 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачеві відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла на момент винесення постанови), що підтверджується копією листом Голосіївського ВДВС №19175 від 26.02.2018 та постановами, які винесені в межах виконавчого провадження №47007920.

16.03.2018 р. боржник звернувся до Печерського РВ ДВС із заявою про скасування арешту з нерухомого майна НВ ТОВ "Агро-Інтер", який накладений Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Проте, арешт з нерухомого майна боржника державним виконавцем не було знято, у зв'язку із чим 26.03.2018 відповідач подав до Господарського суду міста Києва скаргу на бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не скасування арешту з усього майна науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який було накладено Печерським районним відділом виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в ході виконання наказу виданого господарським судом міста Києва №910/13241/14 від 09.10.2014 року у виконавчому провадженні №45245483,

- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з усього майна науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який було накладено Печерським районний відділом виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в ході виконання наказу виданого Господарського суду міста Києва № 910/13241/14 від 09.10.2014 р. у виконавчому провадженні №45245483.

Задовольняючи скаргу в частині визнання протиправною бездіяльності органу ДВС суд першої інстанції дійшов висновку щодо її обґрунтованості в цій частини. Щодо вимог про зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії, то суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх безпідставності.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12. 2012 №18-рп/2012).

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").

Отже, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 04.02.2015 постановою головного державного виконавця державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві накладено арешт на майно науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" у ВП № 45245483.

В подальшому, постановою від 20.03.2015 р. у ВП № 45245483 було закінчено виконавче провадження на підставі заяви стягувача про фактичне місце знаходження боржника за іншою адресою, відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено для подальшого виконання до Голосіївського ВДВС.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (в редакції на момент винесення постанови).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (в редакції на момент винесення постанови).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.16. виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній редакції), у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (на дату подачі скарги).

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній редакції), у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як зазначено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені положення законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що державний виконавець був зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, накладений в межах виконавчого провадження № 45245483, проте вказаного не здійснив, тому скарга відповідача про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця підлягає задоволенню. При цьому вимоги відповідача щодо зобов'язання вчинити певні дії, а саме зняти арешт з майна боржника, не підлягає задоволенню, оскільки даний обов'язок встановлений нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначені висновки місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами процесуального та матеріального права, які судом правильно застосовані, а доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 у справі №910/13241/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 у справі №910/13241/14 (головуючий суддя Мудрий С.М.) - без змін.

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13241/14.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.06.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець