Постанова № 74506278, 06.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/3921/2018 Головуючий в 1-й інстанції - Яценко Н.О.

756/2417/17 Доповідач Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів :

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник», треті особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Холл» , Державна служба України з безпеки на транспорті про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в:

Улютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просивзняти арешт, накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 29.09.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 52291811, на судно прогулянкове «ІНФОРМАЦІЯ_1», бортовий номер НОМЕР_2, належне йому на праві власності (податковий номер НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу водного транспорту на ТОВ «АВТО-ХОЛЛ» від 27.09.2016року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу водного транспорту від 27.09.2016 він придбав у власність у ПрАТ «Укрпідшипник», комітентом якого є TOB «АВТО-XOЛЛ», судно прогулянкове «ІНФОРМАЦІЯ_1», 1997 року випуску.

На виконання умов договору купівлі-продажу водного транспорту позивач прийняв у власність судно та здійснив оплату на суму 30 000,00 грн.. 07 жовтня 2016 року позивач звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті з метою проведення реєстрації зміни судновласника, однак йому було відмовлено, оскільки приватним нотаріусом 29.09.2016 зареєстровано арешт рухомого майна ПрАТ «Укрпідшипник» на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 29.09.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 52291811.

Зазначає, що право власності на рухоме майно до нього перейшло від колишнього власника ПрАТ «Укрпідшипник» 27.09.2016 року, а відтак на дату прийняття постанови державного виконавця від 29.09.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, вказане майно вже не перебувало у власності боржника, так само як 27.09.2016 року на дату його продажу не перебувало під арештом та забороною відчуження. Він не має жодного відношення до боргу ПрАТ «Укрпідшипник», тому, на його думку, арешт на зазначене вище рухоме майно порушує його право власності на судно.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке,що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нове судове рішення,яким позов задовольнити. Зазначає,що судом неправильно застосовано ч.ч.1, 2 ст.334 ЦК України,що призвело до безпідставного висновку про не набуття ним права власності на судно до накладення арешту. У рішенні не вірно викладено зміст акту приймання - передачі судна від 27.09.2016 року, який складено ПрАТ«Укрпідшипник» та ним, а не ТОВ «Авто-Холл», а також у акті відсутня інформація про здійснення ним оплати судна на суму 30 000 грн., хоча суд зазначив в рішенні протилежне. Крім того в акті вказано, що судно передано йому ПрАТ«Укрпідшипник», а не ТОВ «Авто-Холл»,проте суд вказав,що судно передано йому ТОВ «Авто-Холл». Судом безпідставно поставлено в залежність перехід права власності на судно від дати проведення за нього розрахунків, незважаючи на те,що умовами договору купівлі продажу цього не передбачено.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ПрАТ «Укрпідшипник» погодився з її доводами та зазначив, що право власності на судно у позивача виникло на підставі укладеного договору купівлі продажу від 27.09.2016 року та з моменту передачі його відповідно до акту приймання-передачі від 27.09.2016 року між ПрАТ «Укрпідшипник» та позивачем і на момент накладення арешту на все рухоме майно ПрАТ «Укрпідшипник»,останній не був власником цього судна, в зв'язку з чим накладений арешт на судно є незаконним. Суд першої інстанції ,відмовляючи в задоволенні позову безпідставно пов'язує виникнення право власності у позивача на судно з моменту здійснення за нього розрахунків.

Обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у складі колегії суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2015 року в справі № 905/1480/15 за позовом АТ «Укрексімбанк» до ПрАТ «Укрпідшипник» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 року вирішено стягнути на користь Банку заборгованість: 38 000 000,00 євро - заборгованості за кредитом; 3 187 314,74 євро - процентів за користування кредитом; 538 795,68 грн. - комісії за управління лінією за період; 86 994,28 грн. - пені за прострочення за комісією; 17 331,65 євро - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів кредиту; 4 910,56 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії, судовий збір у розмірі 72 381,59 грн..

З метою примусового виконання зазначеного вище рішення 15.04.2016 Господарським судом Донецької області видано відповідний Наказ (а.с.67).

20 вересня 2016 року на підставі заяви АТ «Укрексімбанк» про примусове виконання Наказу державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 52291811 та надано боржнику строк для добровільного його виконання до 27.09.2016 (а.с.68).

У зв'язку з невиконанням наказу боржником в наданий строк державним виконавцем було винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 52291811 від 29.09.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно боржника ПрАТ «Укрпідшипник» (а.с.70).

У той же час 27 вересня 2016 року між ПрАТ «Укрпідшипник» та TOB «Авто-Xолл» було укладено Договір комісії № 27.09.2016-1, відповідно до якого комітент ПрАТ «Укрпідшипник» доручив комісіонеру TOB «АВТО-XOЛЛ» здійснити від свого імені продаж судна прогулянкового «ІНФОРМАЦІЯ_1» (бортовий номер НОМЕР_2, матеріал корпусу склопластик, головні розміри: довжина найбільша 4,42 м, ширина 2,16 м, висота борту 0,99 м, осадка 0,4 м, тип, кількість та потужність двигунів (к.с.): «Челенджер» № НОМЕР_3, 1 (один), 1997 рік) (судно) (а.с.9-11).

27 вересня 2016 року між TOB «Авто-Xолл» та позивачем укладено Договір купівлі-продажу водного транспорту на TOB «Aвто-Xолл» , відповідно до умов якого TOB «ABTO-XОЛЛ» зобов'язується передати позивачу у власність судно, а останній зобов'язується прийняти та оплатити за нього обумовлену суму (а.с.6-7).

Статтею 20 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласником у цьому Кодексі визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Відповідно до п. 1.3 Договору купівлі-продажу водного транспорту судно належить комітенту продавця ПрАТ «Укрпідшипник» на підставі суднового білету НОМЕР_4, виданого Азовською Інспекцією судноплавного нагляду 18.09.2001 (а.с.6-7).

Згідно з п. 2.1, 2.2 вказаного Договору сторони домовились, що продаж судна вчиняється за 30 000,00 грн з урахуванням ПДВ з розрахунком протягом трьох календарних місяців з моменту укладення цього договору (а.с.6-7).

Також 27.09.2016року сторони до Договору купівлі-продажу водного транспорту підписали акт приймання-передачі, у якому засвідчили, що продавцем ПрАТ «Укрпідшипник» передано товар покупцю (а.с.8).

З меморіального ордеру №С036941 від 02.12.2016 судом вбачається, що кошти за судно відповідно до договору купівлі-продажу від 27.09.2016 були перераховані відповідачу ПрАТ «Укрпідшипник» 02 грудня 2016 року (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позову,суд виходив з того,що станом на 27.09.2016 року,тобто в день укладення договору купівлі-продажу та підписання акту прийому-передачі судна, позивач не провів оплату за придбане судно,а здійснив таку оплату вже після накладення арешту на судно.

Крім того суд зазначив в рішенні, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.01.2017 року всправі № 905/1480/15 за результатами розгляду скарги ПрАТ «Укрпідшипник» на постанову від 29.09.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження встановлено, що державний виконавець, приймаючи постанову про накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, діяв правомірно, з дотриманням вимог діючого на час вчинення дій законодавства та дії державного виконавця були направлені на реальне виконання рішення суду (а.с.45-46).Окрім цього в ухвалі зазначено, що Господарський суд Донецької області не приймає до уваги доводи заявника щодо безпідставності накладання арешту на рухоме майно, зокрема, прогулянкового судна «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки державний виконавець діяв правомірно та з метою реального виконання рішення суду у справі (а.с.45-46).

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду, оскільки до нього суд при йшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 цього Кодексу передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним,якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 41 Конституції України передбачено,що кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися своєю власністю,результатами своєї інтелектуальної,творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З встановлених судом першої інстанції обставин вбачається,що на час укладеного договору купівлі-продажу водного транспорту судна,укладеного 27.09.2016 року між позивачем та ТОВ «АВТО-ХОЛЛ» діючого на підставі договору комісії № 27.09.2016-1 від 27.09.2016 р.,вказане судно під арештом або іншим обтяженням не перебувало. В цей же день позивач та ПрАТ «Укрпідшипник» підписали акт прийому-передачі судна із цього часу право власності на зазначений водний транспорт виникло у позивача.

Таким чином, враховуючи принцип презумпції правомірності правочину,дійсність зазначеного договору купівлі-продажу на час розгляду цього позову судом, не оспорене право власності позивача на вказаний водний транспорт будь якими особами,колегія суддів приходить до правомірності вимог позивача стосовно зняття арешту з його майна.

Вказуючи на те, що позивач оплатив придбане у ПрАТ «Укрпідшипник»судно після накладення арешту на нього,а відтак арешт накладено правомірно,суд не вказав норму закону,яка передбачає правомірність таких дій державного виконавця з огляду на відсутність у боржникаПрАТ «Укрпідшипник» права власності на вказане арештоване майно на час такої дії державного виконавця.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції вважає недоречним посилання суду першої інстанції в обґрунтування свого висновку на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.01.2017 року за результатами розгляду скарги ПрАТ «Укрпідшипник» на постанову від 29.09.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою визнано дії державного виконавця правомірними.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те,що судом у вказаній ухвалі окремо зазначено,що особа, яка вважає,що майно,на яке накладене арешт,належить їй,а не боржнику,може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином колегія суддів вважає,що вказаним арештом на спірний водний транспорт, власником якого є позивач і який в установленому законом порядку не позбавлений права власності на це майно,порушено його право власності, яке за ст. 41 Конституції України є непорушним і підлягає в даному випадку захисту в судовому порядку.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв&q?ги;язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384,389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 29.09.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 52291811, на судно прогулянкове «ІНФОРМАЦІЯ_1», бортовий номер НОМЕР_2, належне ОСОБА_1 на праві власності (податковий номер НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу водного транспорту на ТОВ «Авто-Холл» від 27.09.2016року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку на підставі ч. 3 ст.389 ЦПК України не підлягає.

Головуючий - Судді -