Постанова № 74506277, 05.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року

м. Київ

справа №761/40133/17

провадження №22-ц/796/4345/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Центральний апарат Служби безпеки України

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року у складі судді Савицького О.А. ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про визнання дій протиправними, визнання недійсним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, в якому просила визнати право дітей-близнят напівсиріт померлого майора ОСОБА_2 таким, що порушено відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнати незаконним та скасувати рішення від 7 серпня 2014 року про зняття померлого майора ОСОБА_2 з квартирної черги у зв'язку зі смертю; зобов'язати житлово-побутову комісію центрального апарату СБУ внести зміни до справи квартирного обліку померлого майора ОСОБА_2 про факт народження двох його дітей; визнати сім'ю померлого такою, що потребує поліпшення житлових умов відповідно до Житлового Кодексу України, що складає 13,65 кв. м на одну дитину.

У мотивування вимог зазначала, що 7 серпня 2014 року житлово-побутова комісія центрального апарату СБУ зняла померлого майора ОСОБА_2 з квартирної черги у зв'язку зі смертю, не узявши до уваги факт народження двох його дітей та не правильно розрахувала житлову площу, на якій проживає сім'я померлого ОСОБА_2, внаслідок чого не врахувала їх право на поліпшення житлових умов.

Вважала, що факт смерті не може бути підставою для зняття померлого майора з квартирної черги, оскільки у нього залишилося двоє маленьких дітей.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Посилаючись на Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказувала, що діти померлого ОСОБА_1 зберігають право на одержання житла свого батька, а його сім'я у складі дружини та двох дітей, виходячи з встановлених законом норм житлової площі, має право на поліпшення житлових умов.

29 травня 2018 року представник Служби безпеки України Радіонова А.О. подала до Апеляційного суду м. Києва відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила залишити апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва без задоволення, а рішення суду без змін.

Зазначає, що ОСОБА_2 жодних документів та жодної інформації про факт придбання 26 липня 2013 року його дружиною квартири та про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дітей не надавав, з проханням щодо внесення змін до справи квартирного обліку у передбаченому порядку не звертався.

Вважає, що відсутні підстави для перебування на квартирному обліку в Центральному управлінні СБУ ОСОБА_4. та включення до складу її сім'ї дітей у зв'язку із самостійним поліпшенням нею житлових умов.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що рішення Житлово-побутової комісії Центрального управління СБУ від 07 серпня 2014 року стосовно зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартирного обліку в СБУ є правомірним, а правових підстав для перебування на квартирному обліку в Центральному управлінні СБУ ОСОБА_4 та включення до складу її сім'ї дітей - не має.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 07 серпня 2014 року на засіданні житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України було розглянуто питання щодо зняття ОСОБА_2 з квартирного обліку у зв'язку зі смертю та прийнято рішення про зняття дружини померлого - ОСОБА_4 з квартирного обліку в СБУ на підставі пункту 1 частини другої статті 40 Житлового Кодексу України та підпункту 1 пункту 26 Правил обліку громадян у зв'язку з поліпшенням нею житлових умов.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на квартирному обліку з 22 червня 2011 року в Центральному управлінні СБУ складом сім'ї 2 особи (він та його дружна ОСОБА_4.) у списках осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом на підставі рапорту від 11 квітня 2011року, де він просить зарахувати його та дружину на квартирний облік в ЦУ СБУ (а.с. 133).

Згідно довідки форми № 3 від 31березня 2011 року ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_4 з 17 березня 2011 року були зареєстровані по АДРЕСА_1 без надання ліжко-місця.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло, але це право, як і кожне інше, має цінність, якщо може бути реалізовано, саме тому державу зобов'язано забезпечити захист суб'єктивних прав та законних інтересів громадян.

Відповідно до абз. 1, 7 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, якою затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі - Порядок №1081), військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються житловими приміщеннями шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

Пунктами 2.1, 2.2 Інструкції, затвердженої Наказом Служби безпеки України від 06.11.2007 року №792 «Про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень» (надалі - Інструкція №792), житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах, а також органах, закладах та установах СБ України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі.

Основними завданнями житлово-побутових комісій є: прийняття рішень з питань квартирного обліку і надання житлових приміщень; розгляд рапортів співробітників про зарахування на облік осіб як таких, що потребують поліпшення житлових умов; перевірка житлових умов співробітників; ведення обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей.

Пунктом 3.9 Інструкції №792 встановлено, що співробітники, узяті на квартирний облік, уносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень, що ведеться за формою згідно з додатком 4 до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень.

В пункті 3.17 Інструкції №792 передбачена обов'язковість перереєстрації співробітників, які перебувають на квартирному обліку, в період з 1 жовтня до 1 грудня, під час якої перевіряються їх облікові дані. Перереєстрація проводиться з обов'язковим поданням особами, які перебувають на квартирному обліку, оновлених довідок з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію, місця служби з перевіркою підстав подальшого перебування на квартирному обліку.

У відповідності до п. 3.15 Інструкції №792 та п. 30 Порядку №1081 військовослужбовці та члени їх сімей знімаються з обліку, зокрема у разі поліпшення житлових умов, унаслідок чого відпала потреба в наданні житла.

Нормами статті 40 ЖК УРСР встановлено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

У відповідності до частини четвертої статті 40 ЖК України та абзацу 1 пункту 28 Правил зняття з квартирного обліку проводиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

З матеріалів справи убачається, що 04 жовтня 2013 року дружина ОСОБА_2 знялась з реєстрації по АДРЕСА_1 у зв'язку з реєстрацією за новим місцем поживання, а саме у двокімнатній квартирі житловою площею 29,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_4 на праві власності згідно договору купівлі-продажу та підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з довідкою ПП «Житлосервіс «Софіївка» Києво-Святошинського району Київської області № 360 діти ОСОБА_2, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2013 року зареєстровані за вищевказаною адресою разом з їх матір'ю ОСОБА_4 (а.с. 137).

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 за життя звертався до житлово-побутової комісії з проханням внести зміни до справи квартирного обліку або повідомляв про придбання його дружиною квартири та факту народження двох дітей, як це передбачено чинним законодавством.

Підставами для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, визначені статтею 34 ЖК України та пунктом 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українських РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, за якими, зокрема, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які забезпечені житловою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановленому Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок, виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок.

Відповідно до статті 47 Житлового кодексу України, норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Разом з тим, постановою виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і Президії Київської міської ради профспілок від 30 квітня 1991 року № 234 «Про внесення змін та доповнень до постанови виконкому міськради і президії міськради профспілок від 15.07.1985 № 582 &q?му;Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР»встановлено, що тими, хто потребує поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена родини&q?і ;, а також встановлено, що жилі приміщення у м. Києві надаються громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі, але не більше однієї кімнати на одну особу і не менш, як 9 кв. м жилої площі.

Таким чином, дружина померлого ОСОБА_2 є власницею квартири житловою площею 29,3 кв. м згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, де вона зареєстрована зі своїми двома дітьми, а отже, ОСОБА_4 має житлову площу більше 7,5 кв. м на кожного члена сім'ї.

Отже, місцевим судом правильно встановлено відповідність вимогам закону підстави, зазначеної відповідачем, для зняття позивача з квартирного обліку.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачем не було порушено норми законодавства України при знятті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартирного обліку в Центральному управлінні СБУ.

В силу статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В апеляційній скарзі відсутні доводи, які б давали підстави для скасування рішення суду, оскільки при перегляді справи в апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків місцевого суду.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено 05 червня 2018 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай