Постанова № 74503169, 31.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

м. Харків

справа № 643/12711/13-ц

провадження 22-ц/790/564/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2017 року (у складі судді Сиротникова Р.Є.),

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просили стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість в сумі 273 536, 60 грн. за кредитним договором № 11091836000 від 11 грудня 2006 року та судовий збір.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 11 грудня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11091836000, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 44300,00 дол. США, що станом на момент видачі кредиту складало 223 715,00 грн., до 11 грудня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними за забезпечувальними договорами.

Отже, відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки № 72675 від 11.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 11091836000 від 11 грудня 2006 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся належним чином, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим, станом на 15.07.2013 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 273 536,60 грн., з яких: тіло кредиту 138116,32 грн.; відсотки 135 420, 38 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та, посилаючись на вищевикладене, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду заяву про застосування позовної давності та просив суд відмовити у позові в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'являлась.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, наполягав на застосуванні судом строків позовної давності та відмові від позову. Так, в обґрунтування своїх вимог посилався на той факт, що 13.05.2009 року первісний кредитор за договором кредиту - АКІБ «Укрсиббанк» звертався до суду 13.05.2009 року із позовом до відповідачів про дострокове стягнення заборгованості. Таким чином, звернувшись із вимогою про дострокове стягнення заборгованості, первісний кредитор фактично змінив строк виконання основного зобов'язання. В межах вказаної справи, судом до участі у справі залучався в якості позивача - ПАТ «Дельта Банк». Ухвалою суду від 31.05.2012 року позов залишено без розгляду. Відповідач та його представник вважали, що з моменту звернення банку до суду із позовом - в травні 2009 року почався перебіг строку позовної давності, залишення позову без розгляду вказаний перебіг строку давності жодним чином не перериває та не зупиняє. В зв'язку із викладеним, вважали, що розглядуваний судом позов ПАТ «Дельта Банк» подано до суду із пропуском строків позовної давності, в зв'язку із чим просили суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача, вважав безпідставними посилання позивача на той факт, що облік строку позовної давності банком вірно обраховується з моменту останнього платежу по кредиту - з 26.12.2011 року, оскільки вказаний платіж його довіритель не здійснював, достатніх та належних доказів на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 погашення заборгованості 26.12.2011 року позивач не надав не зважаючи на ухвалу суду про витребування у ПАТ «Дельта Банк» оригіналу платіжної квитанції.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2017 рокув задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено в повному обсязі. Судові витрати залишено за позивачем.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Дельта Банк» звернулось на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що для долучення до матеріалів справи на підтвердження сплати 26.12.2011 року платежу за кредитним договором № 11091836000 та інших платежів до суду було надано первинний бухгалтерський документ-виписку по кредитному договору № 11091836000 за період з 11.12.2006 року по 28.03.2012 року, відповідно до якої останній платіж за вказаний період було сплачено позичальником 26.12.2011 року, а позов було подано у серпні 2013 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

В судове засідання сторони не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи, представник ПАТ «Дельта Банк» неодноразово подавав заяви про розгляд справи у відсутності представника, повістки на адресу відповідачів повертаються без вручення із зазначенням «за закінченням строку зберігання».

Враховуючи вищенаведене, а також те, що справа тривалий час знаходиться в провадженні апеляційного суду, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що АКІБ «Укрсиббанк» звертався до суду 13.05.2009 року із позовом до відповідачів про дострокове стягнення заборгованості, 31.05.2012 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду. Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити та застосувати позовну давність до вимог банку, перебіг якої почався з 13.05.2009 року.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11091836000, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 44300,00 дол. США, що станом на момент видачі кредиту складало 223 715,00 грн., строк дії договору до 11 грудня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних.

11 грудня 2006 року на виконання умов договору про надання споживчого кредиту № 11091836000 від 11 грудня 2006 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 72675, відповідно до умов якого ОСОБА_2, як поручитель, взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 За договором поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

У судовому засіданні було оглянуто матеріали цивільної справи № 2-5892/09 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та встановлене наступне.

13.05.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 11 грудня 2006 року № 11091836000 в сумі 9 832,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 29.04.2009 року складає 75706,40 грн.

АКІБ «УкрСиббанк» 30.06.2011 року було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11091836000 від 11.12.2006 року в сумі 28588,62 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату постановлення рішення суду.

12.01.2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з заявою про заміну позивача по справі, оскільки ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк».

Ухвалою суду від 16.02.2012 року було змінено позивача по справі.

31.05.2012 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача. 04.03.2013 року представником ПАТ «Дельта Банк» було отримано копію ухвали від 31.05.2012 року про залишення позову без розгляду.

Дана ухвала набрала законної сили на сторонами не оскаржена.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними за забезпечувальними договорами.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до вищевказаних Договорів купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

З розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що станом на 15.07.2013 року сума заборгованості за вказаним кредитним договором становить 273536,60 грн., з яких: тіло кредиту 138 116,32 грн.; відсотки 135 420, 38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідністю зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Позивачем надано суду докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладенням кредитного договору та договору поруки, та наявності з боку відповідачів невиконаних зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Представниками відповідачів заявлялись клопотання про застосування позовної давності та відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Із Договору про надання споживчого кредиту № 11091836000 від 11 грудня 2006 року вбачається, що згідно п.п. 11.1 Договору відповідно до ст.525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього Договору та направлення Банком на адресу позичальника повідомлення з вимогою дострокового повернення кредиту і неусунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дня одержання вказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дня одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни Позичальником адреси без попереднього про це письмово повідомлення Банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) Банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку.

Відповідно до п.п. 5.5. Договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 11 цього Договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.24 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Аналізуючи положення чинного Цивільного кодексу України суд вважає, що вимоги частини першої статті 265 ЦК України стосовно залишення судом позову без розгляду, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, що відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування судами України.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в абз.3 п.11 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо застосування строків позовної давності, перебіг якого почався з 13.05.2009 року, останнім днем пред'явлення вимоги в межах строку позовної давності було 13.05.2012 року. З позовом позивач звернувся 28.08.2013 року. Шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя за цих обставин сплинув 13.11.2009 року.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що строк позовної давності не було пропущено, оскільки останній платіж за кредитом було вчинено 26.12.2011 року колегією суддів не приймаються, оскільки в суді першої інстанції ОСОБА_1 категорично заперечував здійснення цього платежу.

Про розгляд справи в апеляційному суді представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» неодноразово повідомлявся, в судове засідання не з'являвся, надавав заяви про розгляд справи у його відсутності, тому можливості з'ясувати це питання у суду апеляційної інстанції не було.

Посилання в апеляційній скарзі на надану виписку по особовим рахункам колегією суддів не приймаються, оскільки із цієї виписки не можливо з'ясувати, що 26.12.2011 року саме ОСОБА_1 був здійснений платіж за кредитом. (а.с.87-94 т.2). Інших будь-яких доказів цього позивачем не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 червня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко