Рішення № 74501360, 06.06.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3977/18

Провадження № 2/750/1312/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Карапута Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

в с т а н о в и в:

27.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг в розмірі 31580 грн. 71 коп., 3 % річних в розмірі 548 грн. 62 коп., інфляційних в розмірі 3936 грн. 60 коп., а всього 36065 грн. 93 коп. Також просив стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п’ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу та надав власні розрахунки заборгованості.

Позивач у встановлений строк пояснення на відзив не подав.

Одночасно судом замінено відповідача ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів» на ПрАТ «Чернігівський завод радіоприладів» у звязку із зміною його організаційно-правової форми.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 06.02.2017, 24.04.2017, 20.07.2017, 25.10.2017, 28.12.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договори про надання послуг.

За умовами вказаних договорів позивач зобов’язувався за завданням замовника – відповідача надавати обсяг послуг: ремонт універсальних засобів вимірювання, ремонт приладів, ремонт та накладка вагів, ремонт та накладка координатно-расточного станка, ремонт та накладка твердомірів.

В свою чергу замовник (відповідач) зобов’язувався оплачувати послуги у розмірі визначеному договорами.

Факт надання робіт підтверджується відповідними актами від 06.02.2017, 24.04.2017, 20.07.2017, 25.10.2017, 28.12.2017.

Відповідач за надані послуги своєчасно не розрахувався, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 31580 грн. 71 коп., що не заперечується відповідачем.

11.01.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату коштів, на яку 30.01.2018 отримав лист з поясненням причини невиплати коштів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з положень статей 6, 626-631, 526 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 610, 611 ч. 1 п. 1 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зважаючи на те, що відповідачем було порушено істотну умову договору про надання послуг, а саме: не оплачено наданні послуги, тому винагорода за наданні послуги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 31580 грн. 71 коп.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок не береться до уваги судом, оскільки не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Враховуючи, що за договорами про надання послуг кінцевий строк надання послуг не встановлено, в силу ст. 530 ЦК України початковим строком проведення оплати, нарахування 3 відсотків річних та інфляційних втрат слід вважати 19.01.2018.

Таким чином, 3 % за 98 днів прострочення (з 19.01.2018 по день подання позову) складає 254 грн. 37, що підтверджується розрахунком відповідача.

Інфляційні збитки з лютого 2018 по квітень 2018 складає 827 грн. 40 коп., що підтверджується розрахунком відповідача.

Водночас не підлягає задоволенню вимога про стягнення витрати на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До позовної заяви не додано доказ укладення договору про надання правничої допомоги між адвокатом та позивачем, що унеможливлює стягнення з відповідача відшкодування вищевказаних витрат у розмірі 1000 грн.

Одночасно, у наданій позивачем квитанції №1 від 24.04.2018 відсутній підпис ОСОБА_1 про сплату коштів.

Позивачем не підтверджено жодним чином факт надання послуг в межах справи № 750/3977/18 щодо стягнення з ПрАТ «ЧЕЗАРА» винагороди за договорами підряду, оскільки в порушення ч.3 ст.137 ЦПК не додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" (місцезнаходження юридичної особи: вул. Захисників України, 25, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи - 14307392) на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: прос. Перемоги, 195, кв. 39, м. Чернігів, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість за договором про надання послуг від 06.02.2017 № 25, від 24.04.2017 № 49, від 20.07.2017 № 73, від 25.10.2017 № 117, від 28.12.2017 № 138 в розмірі 31580 грн. 71 коп., 3 % річних в розмірі 254 грн. 37 коп., інфляційні втрати в розмірі 827 грн. 40 коп., а всього на загальну суму 32662 грн. 48 коп.

В решті – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.В. Карапута