Постанова № 74498914, 24.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/242/18

Номер справи місцевого суду: 523/13444/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Гірняк Л.А.,

Суддів: Кононенко Н.А., Цюри Т.В.,

при секретарі: Лопотан В.І.

Осіб, що беруть участь у справі:

-Позивач - ОСОБА_2

-Представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПРОЦЕДУРА:

В вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з вищезазначеним позовом. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що 26.09.2007 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту на підставі якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 66000 доларів США для його особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, а саме, на придбання житла - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання Кредитного договору, 26.09.2007 року між позивачем та Банком було укладено іпотечний договір, згідно якого, придбана за кредитні гроші квартира була передана Банку в іпотеку.

Відповідно до Кредитного договору, протягом трьох років позивач виплачувала Банку тіло кредиту та суму процентів за користування кредитом. В період з 2007 по 2010 роки нею було сплачено Банку 10 339,20 доларів США.

12.12.2011 року між TOB «Кей-Колект» та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу № 1 від за яким Банк відступив TOB «Кей-Колект» право вимоги за кредитом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2013 року по справі 1527/2-782/11 позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів суму боргу.

В серпні 2016 року представники ТОВ «Кей-Колект» зламали вхідні двері квартири, в якій вона проживала з трьома малолітніми дітьми та чоловіком , проникли в неї та змінили вхідні замки.

Позивачка зазначає, що їй стало відомо, що на підставі рішення нотаріуса від 05.08.2015 року № 23430093 за ТОВ «Кей-Колект» зареєстровано право власності.

Позивач вважає, що перехід права власності на іпотечну квартиру , яке відбулось на підставі рішення нотаріуса від 05.08.2015 року є незаконним з наступних підстав:

-квартира знаходилась в її користуванні та в ній проживають малолітні діти, однак нотаріус не витребував довідку з ЖЕО та здійснив відчуження квартири без дозволу органу опіки та піклування;

-реєстраційні дії проведені за відсутності правових підстав та порушив порядок переходу права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект»;

-перехід права власності відбувся в період чинності Закону України « Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира є постійним місцем проживання позивачів, загальною площею 45,9 кв. м, а іншого житла немає;

-ТОВ «Кей-Колект» не має статусу фінансової установ, а тому право власності у нього не виникає.

В запереченнях ТОВ «Кей-Колект» просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової С.С. про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно - задоволено. Скасувано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру № 65 в будинку № 66 корпус 2 по вулиці Заболотного в місті Одесі за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968), винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною 05.08.2015 р. за номером 23430093, номер запису про право власності 10687616, номер розділу в Державному реєстрі прав 696380351101. Стягнуто з ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, 04071 м. Київ, вул. Іллінська, 8) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1 АДРЕСА_3) судовий збір у розмірі 275 гривень 60 копійок. Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни (01004 м. Київ, вул. Велика Васильківська б. 25, оф. 22) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1 АДРЕСА_3) судовий збір у розмірі 275 гривень 60 копійок.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції приватний нотаріус Цукурова С.С. не з`явилась не з'явились, про розгляд справи сповіщались належним чином, надала до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи за її участі.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.12.2016 року та постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що розгляд справи підлягає адміністративній юрисдикції, так як відповідач є державним реєстратором.

Закон України « Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується на спірні правовідносини. ТОВ «Кей-Колект» має право здійснювати всі види фінансових послуг відповідно до ст. 4 п. 11 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Наявність факту проживання дітей в квартири не вимагає дозволу органу опіки та піклування, так як рішення державного реєстратора не вважається правочином, а є нормативним актом індивідуальної дії.

Апелянт зазначає, що нотаріус діяла в межах спірних правовідносин як суб`єкт владних повноважень.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Матеріалами справи встановлено, що 26.09.2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення № 385 АКІБ «УкрСиббанк» (далі Банк) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11223739000 (далі Кредитний договір) на підставі якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 66000 доларів США для його особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, а саме, на придбання житла - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (далі Квартира).

В забезпечення виконання Кредитного договору, 26.09.2007 року між позивачем та Банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М. за реєстровим № 12294 (далі Договір іпотеки), згідно якого, придбана за кредитні гроші Квартира була передана Банку в іпотеку.

На виконання своїх кредитних зобов'язань, позивач, відповідно до Кредитного договору, протягом трьох років виплачував Банку тіло кредиту та суму процентів за користування кредитом. Однак в 2010р. позивачка припинила сплачувати щомісячні платежі.

В зв'язку з чим, ПАТ «Укрсиббанк» звернувся з позовом до суду.

В процесі розгляду справи, 28.03.2012 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі TOB «Кей-Колект») із заявою про заміну позивача правонаступником, посилаючись на те, що між TOB «Кей-Колект» та Банком було укладено договір факторингу № 1 від 12.12.2011 р., за яким Банк відступив TOB «Кей-Колект» право вимоги за кредитом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2013 р. по справі 1527/2- 782/11 позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів суму боргу. Вказане рішення суду виконується шляхом стягнення відповідних періодичних платежів з поручителя ОСОБА_6

Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником Квартири, що була предметом іпотеки, у даний час є TOB «Кей-Колект» на підставі рішення від 05.08.2015 р. № 23430093 про реєстрацію права власності за TOB «Кей-Колект», винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. (далі Нотаріус), номер запису про право власності 10687616, номер розділу в Державному реєстрі прав 696380351101.

Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для винесення Нотаріусом, як реєстратором, рішення про реєстрацію права власності на квартиру за TOB «Кей-Колект», є Договір іпотеки від 26.09.2007 р., реєстровий № 12294 та договір про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки від 12.12.2011 р., реєстровий № 5207-5208.

ОЦІНКА СУДУ

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з відсутності правових підстав набуття права власності на підставі лише іпотечного договору на квартиру АДРЕСА_1 заTOB «Кей-Колект».

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За правилами ст. 126 ЦПК України: право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України ( в ред. 2005 року) розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те. що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, колегія суддів апеляційного суду Одеської області дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутністо суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частина перша статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину. за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.

Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі; 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують: 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким лравонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень/в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; б) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, шо залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не і встановлено законом.

Відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868 (далі по тексту - Порядок N 868), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої , вимоги;

- документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку", яка діяла на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. ; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що. є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та , житлового будівництва" від 25 грудня 2008 року N 800Л/І, норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель ; може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації | права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або і відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

При цьому, відповідно до положень статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на і предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про : задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення змін до статті 36 Закону, її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається із пункту 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до пунктів 4.2-4.5 договору іпотеки стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя та позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України "Про іпотеку"; з інших, передбачених законодавством України, підстав.

Право визначення підстав та способу звернення стягнення належить іпотеко держателю.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного ; законодавства.

Звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням позасудового порядку врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку".

Розділом 5 договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:(пункт 5.3) у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя;

(пункт 5.4) в повідомленні, про яке йдеться в п.5.1., Іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст.36 Закону України "Про іпотеку", застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог; (пункт 5.5) у разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз.2 ч.3ст.36 Закону України "Про іпотеку") право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п.5.1 цього договору іпотеки; (пункт 5.6) у разі застосування права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки як спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя (абз.3 ч.3 ст.36 Закону України "Про іпотеку"), Іпотекодержатель реалізує норми ст.38 Закону України "Про іпотеку" і повідомлення, про яке йдеться в п.5.1., вважається повідомленням Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу Предмету іпотеки.

Розділом 6.4 договору іпотеки передбачено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена у договорі. Підтвердженням факту відправлення повідомлення є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення або отримання повідомлення.

В даному випадку умовами договору іпотеки прямо передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог кредитора. Договір не містить посилання, що задоволення вимог кредитора можливо проводити за іншою процедурою.

Однак районним судом встановлено, що під час державної реєстрації прав власності за ТОВ «Кей-Коллект» не надано повідомлення про застосування застереження, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження прав ТОВ «Кей-Коллект» та, відповідно, про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та проведення відповідних реєстраційних дій.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд керується наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", | якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими І кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно : використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

При цьому, положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (реєстраційний N 51404742 в ЄДРСР).

Таким чином, положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника (незалежно від суб'єкта, який здійснює таке стягнення), що фактично і було зроблено за результатами прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недотримання відповідачем вимог пункту 46 Порядку N 868 при прийнятті оскаржуваного рішення та проведенні реєстраційних дій.

З огляду на викладене районний суд дійшов правильного висновку, що рішення відповідача про державну реєстрацію та їх обмежень від 05.08.2015 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З врахуванням вищезазначеного судова колегія приходить до висновку, що в силу ст.375 ЦПК України відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги .

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - залишити без задоволення, а ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст виготовлено 30.05.2018 р.

Головуючий Л.А. Гірняк

Судді: Н.А. Кононенко

Т.В. Цюри