Постанова № 74498379, 22.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року м. Одеса

справа №501/439/18

провадження №22-ц/785/4364/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Ващенко Л.М.,

за участю секретаря Сідлецької Ю.С.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_5,

відповідач-Чорноморська міська рада Одеської області,

третя особа- ОСОБА_3,

представник третьої особи- ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2018 року у складі судді Максимович Г.В.,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, третя особа: ОСОБА_7 про визнання договору довічного утримання таким, що відбувся.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її тітка ОСОБА_8, яка мала на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_8 до нотаріальної контори звернувся її син ОСОБА_9, власник квартири №124 у тому ж будинку, який не встиг отримати свідоцтво про прийняття спадщини, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Зазначала, що вона понад 10 років проживала з тіткою та її сином однією сім'єю, як член їхньої родини, незважаючи на те, що була зареєстрована за іншою адресою.

Після смерті родичів вона зверталася відповідно у жовтні 2017 року та у січні 2018 року до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9, проте у видачі свідоцтв про право на спадщину їй було відмовлено, в тому числі й з підстав того, що до нотаріальної контори звернулася донька спадкодавця ОСОБА_9-ОСОБА_7

Посилаючись на те, що:

- у присутності свідків вона уклала договір довічного утримання з ОСОБА_8, а ОСОБА_9 запропонував укласти з нею такий договір, який не був ним підписаний лише через раптову смерть;

-умови зазначених договорів вона виконала,

позивачка, визначивши належним відповідачем у даній справі Чорноморську міську раду Одеської області, у мотивувальній частині позову просила визнати зазначені договори довічного утримання дійсними, а в прохальній частині позову-про визнання дійсним договору довічного утримання, укладеного нею з ОСОБА_8.(а.с.1-4).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2018 року для розгляду даної справи визначена суддя Максимович Г.В.(а.с.41).

23 лютого 2018 року позивачка подала до суду заяву про повернення позовної заяви з тих підстав, що при відправленні даного позову нею помилково запаковано інші примірники для сторін (а.с.45).

У той же день (23 лютого 2018 року) представник третьої особи ОСОБА_10 звернулася до суду із заявою, в якій, зокрема, просила накласти на ОСОБА_5 штраф за зловживання процесуальними правами, які виразилися у поданні до суду 8 позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (а.с.46-47).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2018 року визнано дії ОСОБА_5зловживанням процесуальними правами, накладено на неї штраф в розмірі 1 762 грн. та повернуто їй позовну заяву.

Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції керувався положеннями ст.44 ЦПК України та виходив з того, що ОСОБА_5 маніпулювала автоматизованим розподілом справ між суддями, оскільки протягом січня-лютого 2018 року подала до суду 11 позовів до ОСОБА_7 з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с.60-62).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати (т.2а.с.68-72).

Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції:

- не врахував, що вимоги поданих нею позовів не підпадають під критерії вимог ч.2ст.44 ЦПК України, оскільки предмет позовних вимог та предмет спору є різним, що виключає притягнення її до відповідальності за зловживання процесуальними правами;

- не виклав в своїй ухвалі висновок в чому полягає її зловживання процесуальними правами;

- визначаючи розмір судового штрафу, не врахував тяжкість правопорушення для руху справи та її майновий стан, тобто не забезпечив індивідуалізацію покарання.

У відзиві на апеляційну скаргупредставник третьої особи ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність доводів апеляційної скарги, додавши до відзиву копії позовних заяв ОСОБА_5, копії ухвал суду про їх рух, та копії заяв позивача про повернення позовних заяв тощо ( а.с.93-98, 100-250).

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представникаОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.ч.4,6 ст.4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку визначеному процесуальним законом. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи та в розподіл справ між суддями має наслідком відповідальність встановлену законом.

Відповідно до п.15.4 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 ст.11-1 ЦПК України 2004 року визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Статтею 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п.2ч.1ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Апеляційним судом встановлено, що протягом січня-лютого 2018 року ОСОБА_5 подала до Іллічівського міського суду Одеської області 11 позовів, пов'язаним із правом на спадкове майно, в яких відповідачем або третьою особою визначалась ОСОБА_7

Так, ОСОБА_5, 22-26 січня 2018 року, тобто протягом 5 днів, звернулася до суду з 6-ма позовами, визначивши відповідачем ОСОБА_7, до якої, на підставі ст.ст.16,328,392,1223,1258,1259,1261,1270 ЦК України зазначених у всіх 6-ти позовах, були заявлені наступні вимоги:

- про усунення від права спадкування, зміну черговості спадкування, визнання права власності на спадкове майно (справа № 501/126/18, позовна заява подана 22 січня 2018 року) а.с.102-111;

- про зміну черговості спадкування, (справи №№ 501/146/18,501/166/18, позовні заяви подані відповідно 24 та 25 січня 2018 року ) а.с.121-129,168-176;

- про встановлення факту опікування та матеріального забезпення ОСОБА_8 до її смерті (справа № 501/154/18, позовна заява подана 24 січня 2018 року) а.с.137-145;

- про визнання права власності на спадкове майно (справа № 501/169/18, позовна заява подана 25 січня 2018 року) а.с. 184-192;

- про усунення від спадкування (справа №501/178/18, позовна заява подана 26 січня 2018 року) а.с.153-160.

Після того як позивачці ОСОБА_5 стало відомо, що для розгляду зазначених справ визначена суддяМаксимович Г.В., нею 23 січня та 02 лютого 2018 року - були подані заяви про повернення позовних заяв з підстав:

-наміру подати інший позов з іншого предмету та підстав (а.с. 116);

-наміру доопрацювати позов та наміру вирішити спір мирним шляхом (а.с.133,149,164);

-відсутності даних щодо запланованих судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (а.с.180) тощо,

які судом першої інстанції були задоволені (а.с. 117,134,150,165,181,196).

Вичерпавши можливості для заміни назви позовних вимог до відповідача ОСОБА_7 та, не досягнувши бажаного результату щодо складу суду, ОСОБА_5 в інших позовах, поданих до суду у лютому 2018 року, та пов'язаних із спадковим майном, штучно визначила відповідачем орган місцевого самоврядування, розуміючи, що належним відповідачем за її вимогами може бути лише ОСОБА_7, як спадкоємець першої черги за законом після померлого ОСОБА_9, про що вона зазначала у наведених вище 6 позовах.

Так, ОСОБА_5 15, 16 та 22 лютого 2018 року, тобто протягом 8 днів, звернулася до суду з 4-ма позовами, визначивши відповідачем Чорноморську міську раду Одеської області, до якої на підставі ст.ст.220,328,334,744,745 ЦК України у всіх 4-х позовах, були заявлені наступні вимоги:

-про визнання договору довічного утримання таким, що відбувся між нею та ОСОБА_8, (при цьому в мотивувальній частині цих позовів зазначені вимоги про визнання договорів довічного утримання такими, що відбулися між нею та ОСОБА_8, а також між нею та ОСОБА_9І.), справи №№501/436/18,501/439/18 (а.с.1-4,220-223);

-про визнання договорів довічного утримання такими, що відбулися між нею та ОСОБА_8, а також між нею та ОСОБА_9 (справи №№501/355/18,501/365/18) а.с.199-202,210-213;

Після того як позивачу ОСОБА_5 стало відомо, що для розгляду зазначених 4 справ визначені судді Смирнов В.В.(справи №№501/355/18,501/365/18), Пушкарський Д.В.(справа №501/436/18) та Максимович Г.В.(справа №501/439/18)та, не досягнувши бажаного результату щодо складу суду, ОСОБА_5. 16 лютого 2018 року судді Смирнову В.В., 23 лютого 2018 року судді Максимович Г.В. були подані заяви про повернення позовних заяв з підстав:

-наміру доопрацювати позов в частині підстав та обсягу позовних вимог (справа №501/355/18, яка була передана судді Смирнову В.В.) а.с.206;

-що при відправленні даного позову до суду (дослівно) замість пакування в конверт примірнику позову з додатками до нього по кількості примірників сторін по справі, нею було помилково запаковано інші примірники для сторін в різні конверти (справи №№ 501/365/18, 501/439/18, які були передані відповідно суддям Смирнову В.В. та Максимович Г.В.) а.с.45,217,

які судом першої інстанції, крім заяви у справі №501/439/18, були задоволені (а.с. 207,218).

У заяві про повернення позовної заяви (справа №501/436/18), адресованій судді Пушкарському Д.В. 02 березня 2018 року позивач ОСОБА_5 взагалі не зазначила підставу для її задоволення (а.с.228,229).

Аналіз змісту поданих до Іллічівського міського суду Одеської області вказаних вище 2-х груп позовних заяв (6-ти позовів до відповідача ОСОБА_7, що заявлені на підставі ст.ст.16,328,392,1223,1258,1259,1261,1270 ЦК України, та 4-х позовів до відповідача Чорноморської міської ради Одеської області, що заявлені на підставі ст.ст.220,328,334,744,745 ЦК України) свідчить про те, що вони (2 групи позовів) відрізняються одна від одної лише колом учасників судового процесу, підставами позовів та, в окремих випадках, формально позовними вимогами, які подавалися позивачкою до суду у невеликий проміжок часу ( з 22 січня по 22 лютого 2018 року, тобто протягом місяця), в тому числі до неналежного відповідача (органу місцевого самоврядування) лише з однією метою-маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями, що обґрунтовано визнано судом першої інстанції зловживанням ОСОБА_5 процесуальними правами.

Посилання ОСОБА_5 на те, що суд першої інстанції при визначенні розміру штрафу не взяв до уваги її майновий стан є безпідставним, оскільки будь-які докази, які б свідчили про її скрутне матеріальне становище, заявником судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі факт багаторазового вчинення тієї чи іншої процесуальної дії не є беззаперечним доказом зловживання процесуальним правом з посиланням на практику Європейського суду з прав людини є помилковим.

У даній справі встановлено, що ОСОБА_5 дійсно маніпулювала автоматизованим розподілом справ між суддями шляхом подачі чисельних позовів, тобто діяла всупереч меті правосуддя, яке повинно здійснюватися незалежним судом (ч.1ст.129 Конституції України), нехтуючи тим, що неприпустимість зловживання процесуальними правами визначено одним з основних принципів цивільного судочинства (п.11ч.3 ст.2 ЦПК України).

Більш того, навмисні, послідовні та цілеспрямовані дії позивачки щодо маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, на думку колегії суддів, заслуговували б на максимальний розмір штрафу, передбачений ч.1 ст.148 ЦПК України.

Проте, виходячи із принципу змагальності, та враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції не оскаржена іншими учасниками судового процесу в частині розміру штрафу, ухвала Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2018 року підлягає залишенню без зміни.

Апеляційний суд також зазначає, що у лютому 2018 року ОСОБА_5, яка в суді апеляційної інстанції зазначила, що не є фахівцем в галузі права, працює бухгалтером та діяла, згідно її поясненням та матеріалам справи, без представника, в черговий (одинадцятий) раз звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування, зміну черговості спадкування, визнання права власності на спадкове майно, який згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2018 року передано для розгляду судді Пушкарському Д.В. (а.с.251-253).

Колегія суддів вважає, що лише у зв'язку з тим, що судом першої інстанції 27 лютого 2018 року було визнано зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_5, остання не подала чергову заяву про повернення позовної заяви судді Пушкарському Д.В., який у той же день (27 лютого 2018 року) відкрив провадження у справі (а.с. 240, 241-250).

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, правильність висновку суду першої інстанції щодо зловживання ОСОБА_5 процесуальними правами не спростовують та не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 01 червня 2018 року.

Головуючий /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков