Рішення № 74498004, 24.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/630/18

Провадження № 2/522/838/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» в особі Департаменту страхування одеського регіону ПАТ «Європейський страховий союз» за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування коштів, виплачених потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» в особі Департаменту страхування одеського регіону ПАТ «Європейський страховий союз» за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, згідно якого просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (код ЄДРПОУ: 33552636, 01030, м. Київ, вул. Коцюбинського,6) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) 13072,70 гривень відшкодування коштів виплачених потерпілому та судовий збір.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.07.2016 року 0 20 годині 00 хвилин, він керуючи автомобілем «ВАЗ 2107» д.з. ВН 4102 СО, належного ОСОБА_3 по вул. Данченко в м. Черноморськ допустив зіткнення з автомобілем «Honda Accord» д.з. ВН 1290 ЕА. Малиновським районним судом м. Одеси 22 серпня 2016 року по справі № 521/13738/16-п, було ухвалено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Унаслідок ДТП власнику автомобіля «Honda Accord» ОСОБА_2, було завдано матеріальний збиток на загальну суму 15072,70 гривень. Позивач зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Європейський страховий союз» із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну в результаті ДТП, проте відповідач відмовив йому у страховому відшкодуванні, оскільки транспортний засіб ВАЗ 2107, номерний знак ВН 4102СО вже застрахований відповідно до договору/полісу АЕ/6236903, укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ «УПСК». Позивач вважає, рішення ПрАТ «Європейський страховий союз» необґрунтованим, у зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, згідно якої просив розглядати цивільну справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 22.07.2016 року о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ 2107» д.з. ВН 4102 СО, який належав ОСОБА_3 по вул. Данченко в м. Черноморськ, у порушення п 10.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1036, під час зміни напрямку руху, не впевнився, у його безпечності, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Honda Accord» д.з. ВН 1290 ЕА.

За даним фактом 22.07.2016 року співробітниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 157321 у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Малиновським районним судом м. Одеси 22 серпня 2016 року по справі № 521/13738/16-п, було ухвалено Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Унаслідок вищезазначеного ДТП власнику автомобіля «Honda Accord» д.з. ВН 1290 ЕА Варабіну ОСОБА_5, було нанесено матеріальний збиток на загальну суму 15072,70 грн., що підтверджується Звітом експертного автотоварознавчого дослідження складеного ФОП ОСОБА_6 від 12.09.2016 року № 1290.

Автомобіль «ВАЗ 2107» д.з. ВН 4102 СО був застрахований в ПрАТ «Європейський страховий союз» на умовах Поліса №АЕ/9008844 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів від 21.04.2016 року, строк дії якого до 21.04.2017 року.

ОСОБА_7, як постраждалим в ДТП, було подано до ПрАТ «Європейський страховий союз» заяву від 05.09.2016 про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну в результаті вищезазначеного ДТП.

За результатами розгляду зазначеної заяви від 05.09.2016 ПрАТ «Європейський страховий союз», відповідно до рішення від 07.12.2016 № 08-02/381, відмовлено ОСОБА_7 у здійсненні страхового відшкодування.

ПрАТ «Європейський страховий союз» мотивувало відмову тим, що страхувальник ОСОБА_8 при укладанні з ПрАТ «Європейський страховий союз» полісу/договору АЕ/9008844 не повідомив страховика ПрАТ «Європейський страховий союз», що об’єкт/транспортний засіб ВАЗ 2107, номерний знак ВН 4Ю2СО уже застрахований відповідно до договору/полісу АЕ/6236903 укладеним між ОСОБА_4 та ПрАТ «УПЄК». У зв’язку з цим, ПрАТ «Європейський страховий союз» на підставі п.17.3 ст.17 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п3 ч.1 ст 989 ЦК України договір/поліс №АЕ/9008844 є нікчемним.

ОСОБА_1 у своєму позові зазначив, що дане рішення ПрАТ «Європейський страховий союз» є необґрунтованим, оскільки про існування зазначеного полісу АЕ/6236903 він та власник транспортного засобу ВАЗ 2107 (ОСОБА_8В.) дізналися після ознайомлення із змістом рішення ПрАТ «Європейський страховий союз» від 07.12.2016 № 08-02/381. В свою чергу, ОСОБА_8, після придбання автотранспорту «ВАЗ 2107» д.з. ВН 4102 СО одразу (в день придбання транспортного засобу) застрахував його у ПрАТ «Європейський страховий союз». Про існування договору/полісу АЕ/6236903 укладеним між попереднім власником «ВАЗ 2107» ОСОБА_4 та ПрАТ «УПЄК» йому не було відомо, що підтверджується письмовими поясненнями гр. ОСОБА_8, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивач зазначив, що саме представники страхової компанії ПрАТ «Європейський страховий союз» недобросовісно поставились до своїх обов’язків та не перевірили наявність відповідного страхового полісу АЕ/6236903, оскільки ПрАТ «Європейський страховий союз» мало можливість перевірити на стадії страхування наявність інших полісів та повинно було повідомити про те, шо автомобіль «ВАЗ 2107» д.з. ВН 4102 СО вже застрахований, проте працівники страховика цього не зробили. При цьому, при укладанні договору страховій компаній було повідомлено, що звернення до страхової компаній відбулося у зв’язку з покупкою автомобіля. Крім того, страховій компанії було надано техпаспорт на транспортний засіб, з якого вбачалося, що транспортний засіб дійсно було куплено в день страхування.

Вимоги ст. 989 ЦК України безпосередньо стосуються лише договорів майнового страхування, та об’єктом обов’язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень п.1.7 ст. 1 Закону України №1961-1У від 01.07.2004 року забезпеченим транспортним засобом вважається транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до вимог ст. 989 ЦК України визначено обов'язки страхувальника, у тому числі й ч.1 п.3 обов’язок при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Разом з тим, ст. 26 ч.1 п. 3 Закону України «Про страхування» встановлено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування.

Як встановлено судом, про наявність інших договорів страхування ні позивачу ні гр. ОСОБА_3 не було відомо, попередній власник Поліс страхування новому власнику не передавав, та не повідомив про його існування.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача в своєму рішенні про відмову в здійсненні страхового відшкодування, на те, що страхувальник ОСОБА_1 при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порушив вимоги п. 3 ч. 1ст. 989 ЦК України, унаслідок чого вказаний договір є нікчемним, оскільки позивач не був страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу «ВАЗ 2107» д.з. ВН 4102 СО, а отже не міг повідомити страховика, що ним, як страхувальником, укладено інші договори страхування щодо транспортного засобу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність посилань представника відповідача на нікчемність Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від від 21.04.2016 року АЕ/9008844, укладеного між ПАТ «Європейський страховий союз»та ОСОБА_1.

Як встановлено судом, після отримання відмови у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну в результаті вищезазначеного ДТП, ОСОБА_2 звернувся до позивача з вимогою щодо відшкодування витрат по відновленню автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 позивачем було сплачено 14500,00 грн. відшкодування понесених витрат на відшкодування відновлення транспортного засобу в результаті ДТП, а також 2000 грн. франшизи, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанції № 20768260 від 04.04.2017 року та платіжного доручення № 24А138084929А85363 від 17.09.2016 року.

Відповідно до звіту експертного автотоварознавчого дослідження складеного ФОП ОСОБА_6 від 12.09.2016 року № 1290 в наслідок ДТП було нанесено матеріальний збиток на загальну суму 15072,70 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166,1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961- IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно- правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22, 31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Із огляду на зазначене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов’язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання первісне, основне зобов’язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Із огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що матеріальна шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 13072,70 гривень підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того відповідно до ст.133, ч.2 ст.141 ЦПК України також є обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення судових витрат у розмірі 704,80 грн., що були сплачені позивачем при подачі позову.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись: ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167,1187, 1192, ЦК України, ст.ст 5, 12, 13, 76, 81, 141, ч. 1 ст. 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (код ЄДРПОУ: 33552636, 01030, м. Київ, вул. Коцюбинського,6) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) 13072,70 гривень відшкодування коштів виплачених потерпілому.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (код ЄДРПОУ: 33552636, 01030, м. Київ, вул. Коцюбинського,6) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму судового збору в розмірі 704,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя: А. Ю. Бойчук