Рішення № 74497991, 21.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7510/16-ц

Провадження № 2/638/1339/18

21.05.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.05.2018 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Шестака О.І.,

за участю секретаря – Гармаш К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1В звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив припинити право власності ОСОБА_2В на ? частку спадкового майна, а саме ? частку в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яку вона отримала як спадок за законом після смерті їх батька ОСОБА_3; присудити на користь відповідача грошову компенсацію в сумі 76467,00 грн. за належну їй ? частку квартири АДРЕСА_1, що знаходяться на дебіторському рахунку суду; визнати право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, за позивачем.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказав, що 06.05.2008 р. помер їх з відповідачем батько ОСОБА_3, який проживав до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_2. Після його смерті відкрилась спадщина за законом, яка складалась з зазначеної однокімнатної квартири №30. Вказане спадкове майно отримали за законом в рівних долях по ? частці його спадкоємці, а саме: ? частку – мати покійного ОСОБА_4; ? – позивач як син померлого; ? - дочка спадкодавця – відповідач по справі.

13.06.2011 р. померла ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина, яку позивач в шестимісячний термін з дня її смерті прийняв як спадок за заповітом і став додатково власником ще ? частки в указаній квартирі.

12.02.2016 р. державний нотаріус Шостої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 видав на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 – на ? частку однокімнатної квартири АДРЕСА_3, в зв'язку з чим позивач став власником ? часток зазначеної нерухомості.

Позивач вказує, що відповідач має в своїй приватній власності трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4. Він з сім'єю іншого житла, крім 2/3 часток квартири АДРЕСА_1, не має.

Посилаючись на оцінку БТІ, позивач вказує, що загальна вартість спірної квартири становить 229400 грн., отже 1/3 частка, яка належить відповідачу, коштує 76467 грн.

ОСОБА_1 зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією викупити належну їй частку в зазначеному житлі, однак відповіді не отримав, в зв'язку з чим і вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

Позивач вказує, що вони з відповідачем проживають окремо, ними не ведеться спільне господарство, а відносини між ними склалась непримиримі.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що частка відповідача в спірній квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі. Дана однокімнатна квартира є неподільною, спільне володіння і користування нею неможливо. Припинення права відповідача на її частку в спільному майні з компенсацією її долі в грошовому еквіваленті не завдасть істотної шкоди її інтересам. Позивачем на депозитний рахунок суду були внесені 76400 грн. для забезпечення оплати частки відповідача.

ОСОБА_1, а також його представник в судове засідання не з’явились. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі; в зв’язку з систематичною неявкою відповідача просив ухвалити заочне рішення.

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, причину неявки суду не повідомила; будь-яких заяв, клопотань або заперечень від неї до суду не надходило.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі і без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ст. 280 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності. В разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки в праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання і збереження спільного майна, в сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку в спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника і членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Частиною 2 ст. 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до відомостей технічного паспорту на квартиру №30 в житловому будинку №244 по вул. Клочківська в м. Харкові, складеного Харківським міським бюро технічної інвентаризації в жовтні 2006 р., реєстровий №П-1-46046, станом на жовтень 2006 р. вказана однокімнатна квартира житловою площею 19,6 кв.м, загальною площею 35,8 кв.м, належала на праві власності ОСОБА_3.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ №170413, ОСОБА_3 помер 06.05.2008 р., про що зроблений відповідний актовий запис №6981.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.02.2016 р., спадкова справа №449/2008, зареєстровано в реєстрі за №6-57, посвідченого державним нотаріусом Шостої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, спадкоємцями майна ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 06.05.2008 р., а саме права власності на квартиру №30, що знаходиться в м. Харкові, вул. Клочківська, 244, і в цілому складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 35,8 кв.м, житловою площею 19,6 кв.м., є син померлого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, рнокпп НОМЕР_1, – на 1/3 частку; дочка, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, – на 1/3 частку; мати – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла 13.06.2011 р. – на 1/3 частку.

Зазначене право власності на квартиру належало спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.10.2006 р. за реєстраційним №1-06-265395П2 Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, згідно розпорядження від 10.10.2006 р. №10505П2, зареєстроване в КП «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» 10.10.2006 р. за №П-1-46046, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.10.2008 р., реєстраційний номер 25209635, номер запису П-1-46046 в книзі 1.

Вказане свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадщини видано ОСОБА_1

Згідно заповіту від 01.03.2011 р., зареєстрованому в реєстрі за №845, записаному приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_4, остання заповіла належну їй частину кватири №30 в будинку №244, розташованому по вул. Клочківській в м. Харкові, ОСОБА_1

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ №312364, ОСОБА_4 померла 13.06.2011 р., про що зроблений відповідний актовий запис №7998.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.02.2016 р., спадкова справа №494/2011, зареєстровано в реєстрі за №6-59, посвідченого державним нотаріусом Шостої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 01.03.2011, зареєстрованого в реєстрі за №845, спадкоємцями майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла 13.06.2011 р., а саме права власності на 1/3 частку квартири №30, що знаходиться в м. Харкові, вул. Клочківська, 244, і в цілому складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 35,8 кв.м, житловою площею 19,6 кв.м., є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, рнокпп НОМЕР_1.

Зазначене право власності на частку квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.10.2006 р. за реєстраційним №1-06-265395П2 Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, згідно розпорядження від 10.10.2006 р. №10505П2, зареєстроване в КП «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» 10.10.2006 р. за №П-1-46046, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.10.2008, реєстраційний номер 25209635, номер запису П-1-46046 в книзі 1, належало ОСОБА_3, сину, який помер 06.05.2008 р., спадкоємцем якого була мати, ОСОБА_4, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що право власності позивача в спільній частковій власності щодо квартири №30, в м. Харкові, вул. Клочківська, 244, становить 2/3 частки.

Відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/3 зазначеної квартири.

Отже, частка ОСОБА_2 в праві спільної часткової власності на спірну квартиру є незначною.

Згідно положень ст.ст. 183, 367 ЦК України і роз’яснень, викладених в п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності, або наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 382, 383 ЦК України, враховуючи, що спірна квартира є однокімнатною, між сторонами, згідно відомостей, наданих позивачем, склались і тривалий час існують неприязні відносини, суд приходить до висновку, що виділ часток (поділ) квартири, що перебуває в спільній частковій власності сторін, є неможливим.

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Харківській області, місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, з 27.06.1995 р.

Це також підтверджується інформацією, наданою КП «Жилкомсервіс» в листі №11891/2/0705 від 25.05.2017 р., про склад сім’ї за адресою: АДРЕСА_4, згідно якої за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, – з 11.10.1995 р. по теперішній час; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, – з 15.06.2005 р. по теперішній час; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, – з 26.10.2002 р. по теперішній час. Квартира складається з 3 кімнат, загальною площею 68,80 кв.м, житловою площею 41,00 кв.м.

Позивач вказує, що він з родиною, яку складає його дружина, не має іншого житла, крім 2/3 частин квартири АДРЕСА_5.

Таким чином, суд приходить до висновку, що припинення права ОСОБА_2 на частку в спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам, а також інтересам членів її сім'ї.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Відповідно до звіту про оцінку майна, а також висновку про вартість майна, складеного 14.04.2016 р. суб’єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_9, однокімнатна ізольована квартира за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 35,8 кв.м, житловою площею 19,6 кв.м, оціночна вартість вказаної квартири становить 229400 грн., оціночна вартість 1/3 її частини – 76467 грн.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» також визначено, що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка в спільній власності на будинок є незначною і не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_6, не проживає, вона забезпечена іншим житлом, особисті відносини між сторонами є неприязними, частка відповідача в спільній частковій власності на це майно є незначною, виділена в натурі бути не може і припинення на неї права відповідача не завдасть істотної шкоди її інтересам, а також інтересам членів її сім'ї; враховуючи також відсутність заперечень ОСОБА_2, а також прояву будь-якого інтересу до вирішення вказаної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

При зверненні до суду дружиною позивача на депозитний рахунок Дзержинського районного суду м. Харкова (отримувач ТУ ДСА України в Х/о) були внесені грошові кошти в сумі 76500 грн., що підтверджується квитанцією №ПН520089 від 22.04.2016 р.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість належної їй 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_6, в розмірі 76467 грн., які знаходяться на депозитному рахунку в ТУДСА України в Харківській області (банк отримувача Держказначейська служба України, м. Київ; код отримувача 26281249, код банку отримувача 820172, рахунок 37318098006674).

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є в спільній частковій власності. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Право на частку в праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що у власності позивача перебувають 2/3 частки спірної квартири, при припиненні права відповідача на належну їй 1/3 частку указаного майна з виплатою їй компенсації її вартості, суд вважає обгрунтованою вимогу позивача щодо визнання за ним права власності на належну ОСОБА_2 вказану 1/3 зазначеної вище квартири, набуту нею як спадок за законом після смерті ОСОБА_3, і задовольняє її.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 60, 81, 265, 259, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 16, 183, 328, 355, 356, 358, 360, 364, 365, 367, 379, 382, 383 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника – задовольнити в повному обсязі.

Припинити право власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3; паспорт серії ММ №081518, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 09.02.1999 р.; зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) на ? частку в однокімнатній квартирі АДРЕСА_3.

Присудити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 76467 (сімдесят шість тисяч чотириста шістдесят сім) грн.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МТ №215568, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 22.03.2012 р.; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на ? частку в квартирі АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І. Шестак