Ухвала суду № 74497957, 05.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 621/626/18

Номер провадження 2 – З/638/201/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря Самогньозд О. І.,

розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову,

встановив:

Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися 03.05.2018 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення позову, в якій просять суд заборонити будь – яким особам, в тому числі публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» здійснювати відчуження квартири, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього СерпняАДРЕСА_1. Заборонити будь – яким особам, в тому числі публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» передавати квартиру, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього СерпняАДРЕСА_1 в іпотеку та/або найм (оренду). Заборонити будь – яким особам в тому числі публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» здійснювати вселення та виселення будь – яких осіб до квартири, а також реєстрацію (перереєстрацію) їх місця проживання.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально – правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ’я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

В провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І. О. надійшла лише заява про забезпечення позову.

Із доданої заяви про забезпечення позову не вбачається зміст позовних вимог, не зрозуміло чи подавав позивач позов до суду, чи відкрито провадження за його позовом, не зрозуміло яке відношення ОСОБА_1, ОСОБА_2 мають до квартири, на яку просять накласти заборону, а саме: м. Харків, вул. Двадцять третього СерпняАДРЕСА_1, не зрозуміло які існують ризики, якщо судом не будуть вжиті заходи забезпечення позову.

Зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається, позивач не надав доказів кому належить майно, на яке він просить накласти арешт, не надає доказів того, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду. Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обґрунтування забезпечення позову, ґрунтуються лише на їхніх припущеннях.

Вказане виключає можливість забезпечення позову шляхом накладення заборони на майно у спосіб визначений заявниками.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151 – 153 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: