Ухвала суду № 74494986, 04.06.2018, Старобільський районний суд Луганської області

04.06.18431/2585/18/6760/2018

Справа № 431/2585/18

Провадження № 1-кс/431/499/18

У Х В А Л А

про відмову в накладенні арешту

04 червня 2018 р. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Воронкіна О.А.,

за участю: секретаря Савкової Т.Є.,

прокурора Стародубцевої О.С.,

старшого слідчого Антоненко О.М.,

Слідчий суддя Старобільського районного суду Луганської області Воронкін О.А., розглянув клопотання ст. слідчого СВ Старобільського ВП ГУ НП у Луганській області майора поліції ОСОБА_1, про арешт майна,

встановив:

До Старобільського районного суду у Луганській області, надійшло клопотання ст. слідчого СВ Старобільського ВП ГУ НП у Луганській області майора поліції ОСОБА_1, про арешт майна.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили суд накласти арешт на майно з підстав викладених у клопотанні.

Розглянувши клопотання про арешту майна, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту майна, необхідно звернути увагу на те, що за змістом ст. 170 КПК України арешт майна допускається лише з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, в залежності від конкретної мети арешту майна в ч. 3 - 6 ст. 170 КПК України передбачені відповідні підстави для накладення арешту у кожному випадку окремо. А тому відповідно до ч 2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно обов'язково бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Також, за змістом ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати підстави і мету накладення арешту майна.

Так, згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу). Відповідно до ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: зокрема підстави застосування арешту майна.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, слідчий в клопотанні в порушенням вимог ст. 171 КПК України не зазначив підстави та мету відповідно до положень статті 170 КПК України та належним чином не обґрунтував необхідності арешту майна. Ухвала слідчого судді від 30 травня 2018 року також не містить конкретну мету накладення арешту відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України.

Згідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Критерії ст. 98 КПК України, у поданні не вказані, і матеріали підтверджуючи, що вказане майно є речовими доказами відсутні.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість накладення арешту на майно.

Приймаючи до уваги вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 169, 170, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ст. слідчого СВ Старобільського ВП ГУ НП у Луганській області майора поліції ОСОБА_1, про арешт майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.А. Воронкін