Постанова № 74490562, 05.06.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/1963/16-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/1963/16-ц за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року, ухвалене під головуванням судді Галасюка Р.А. в м. Житомир,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк») та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який 06.12.2017 уточнив та просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме відсутність в кредитному договорі № 11150979000 від 04.05.2007, укладеного між ним та ПАТ «УкрСиббанк», узгодження сторонами ціни договору, як істотної умови договору споживчого кредитування, захистити його права, як споживача, шляхом визнання недійсним вказаного кредитного договору. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що сторони спірного кредитного договору не узгодили істотну умову договору - ціну та допустили порушення вимог п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168. При цьому, банк не здійснив належно детальний, достовірний та об'єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. В порушення вимоги п.3.4 Правил, не зазначив належно та об'єктивно вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості; не зазначив належно та об'єктивно реальну процентну ставку; не визначив та не вказав про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем, як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

04 серпня 2016 року та 03 листопада 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання зобов'язання за договорами поруки припиненими. Позовні вимоги мотивували тим, що 04.05.2007 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали два договори поруки із ПАТ «Укрсиббанк» за №11150979000/1, № 11150979000/1п, відповідно до умов яких, вони зобов'язувалися солідарно і в повному обсязі нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань позичальника - ОСОБА_1, згідно кредитного договору №11150979000 від 04 травня 2007 року. Зазначали, що згідно із укладеними між сторонами договорами, кредитор не вправі без згоди поручителів змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителів, проте, банком не було погоджено зміни до кредитного договору із поручителями.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме - відсутність в кредитному договорі № 11150979000 від 04.05.2007, укладеного між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк», узгодження ціни договору, як істотної умови договору споживчого кредитування. В частині визнання кредитного договору недійсним - відмовлено. Визнано зобов'язання за договором поруки № 11150979000/1/п від 04.05.2007, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - припиненими. Визнано зобов'язання за договором поруки № 11150979000/2/п від 04.05.2007, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - припиненими. Стягнуто ПАТ «УкрСиббанк» 1653 грн 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсиббанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання зобов'язання припиненими. На обґрунтування доводів апеляційної скарги банк посилається на те, що при розгляді справи суд першої інстанції не встановив обставини, які мають значення для вирішення справи та дійшов передчасних висновків про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме відсутність у кредитному договорі узгодження ціни договору, як істотної умови договору споживчого кредитування та припинення договорів поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України. Зазначає, що сторони при укладені кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору, відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договори поруки не можуть бути припиненими на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки обсяг відповідальності поручителів не було збільшено.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним не оскаржується, а тому апеляційним судом на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 04.05.2007 між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11150979000, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 30 000 доларів США на строк до 04 травня 2018 року. Сторонами до договору було підписано додаток №1 «Графік погашення кредиту» від 04.05.2007, який є невід'ємною частиною договору.

21 лютого 2009 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору споживчого кредиту, якою змінено графік погашення кредиту та укладено і підписано додаток № 1 «Графік погашення кредиту» у новій редакції.

07 грудня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору споживчого кредиту, якою було встановлено порядок нарахування подвійної відсоткової ставки за користування кредитними коштами і збільшено строк кредитування до 04 травня 2022 року, викладено графік погашення кредиту в новій редакції.

26 квітня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору споживчого кредиту, якою було викладено графік погашення кредиту в новій редакції.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилаючись на ст. 256 ЦПК України просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме - відсутність в кредитному договорі № 11150979000 від 04.05.2007, укладеного між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк», узгодження ціни договору, як істотної умови договору споживчого кредитування.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право;

-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у позові мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним, і чи тягне він правові насліки.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 пояснила, що встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - відсутність в кредитному договорі, узгодження ціни договору буде підставою в подальшому для пред'явлення позову до банку про визнання кредитного договору неукладеним.

Таким чином, встановлення даного юридичного факту ОСОБА_1 пов'язує з подальшим вирішення спору про право.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину ( ст.203 ЦК України). Його застосування регулюється ст.ст.215-236 ЦК України.

Встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - відсутність в кредитному договорі № 11150979000 від 04.05.2007, укладеного між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк», узгодження ціни договору, як істотної умови договору споживчого кредитування не відповідає способам захисту, передбачених ст.16 ЦК України.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у його задоволенні.

З метою забезпечення належного виконання умов зазначеного кредитного договору 04 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Аналогічний договір поруки був укладений також між банком та ОСОБА_3

Відповідно до укладених договорів поруки, поручителі зобов'язалися перед ПАТ «УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі усіх зобов'язань, що виникли з вищевказаного договору кредиту (п.1.1 договорів поруки).

Згідно п.1.4 договорів поруки відповідальність поручителя та позичальника є солідарною.

Кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови договору з позичальником, унаслідок яких збільшується обсяг відповідальності . Під згодою розуміється як візування змін в договір поручителем, так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями і т.ін. (п.2.1).

Строк дії обох цих договорів поруки визначений моментом припинення всіх зобов'язань позичальника по кредитному договору (п.3.2 наведених договорів).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Внесення додатковою угодою змін до кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки без згоди поручителя призводять до збільшення обсягу відповідальності останнього і зумовлюють припинення поруки.

07 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанко» та поручителем ОСОБА_3 було укладено додатковий договір до договору поруки, за умовами якого поручитель надав згоду на зміну основого зобов'язання, а саме на кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 04 травня 2022 року, можливої зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання.

З огляду на наведене у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки між банком та ОСОБА_3 07 грудня 2011 року було укладено додаткову угоду до договору поруки відповідно до якої поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов'язання.

Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що порука є припиненою на підставі ч. 1 ст.559 ЦК України, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» без згоди поручителя, з 01 грудня 2011 року збільшило розмір процентної ставки по кредиту, строк виконання основного зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Даний висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_2, як поручителя, про збільшення процентної ставки по кредиту та строку виконання основого зобов'язання з 01 грудня 2011 року.

За правилами ст.141 ЦПК України апеляційний суд стягує з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк по 1240 грн 40 коп. судових витрат з кожного за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання зобов'язання припиненим скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1240 грн 40 коп. судових витрат з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 06 червня 2018 року.

Головуючий

Судді