Ухвала суду № 74487819, 19.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2199/17 Справа № 175/3235/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що за кредитним договором від 19.11.2012 року ОСОБА_2 отримав від ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» кредит у розмірі 2 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік з терміном користування 36 місяців.

Взятих на себе зобов’язань щодо своєчасного повернення сум кредиту не виконав, у зв’язку з чим станом на 03.08.2016 року має заборгованість у розмірі 17 367,84 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту: 7 167,85 грн.; 3 018,95 грн.; простроченої заборгованості за процентами: 3 631,65 грн.; заборгованості за пенею 6 568,34 грн.

ОСОБА_2 у своїй заяві вказав, що визнає позовні вимоги частково, а саме: суму простроченої заборгованості по тілу кредиту – 4 667,85 грн.; суму заборгованості по тілу кредиту станом на березень 2016 року – 7 167,85 грн.; виплату від 30.03.2016 року – 1000 грн.; виплату від 29.04.2016 року – 1000 грн.; виплату від 10.05.2016 року – 500 грн., тобто визнає заборгованість на загальну суму 14 335,70 грн..

Керуючись ст.ст. 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, врахувавши той факт, що відповідач частково визнав позовні вимоги, надав свій розрахунок, - районний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Банку на підставі розрахунку та тверджень відповідача у сумі 14 335,70 грн..

Апеляційний суд вважає, що рішення має бути залишеним без змін в зв*язку із слідуючим.

Погоджуючись із стягнутою райсудом сумою, апеляційний суд враховує, що факт наявності у відповідача кредитної заборгованості за вказаним договором позивачем доведений і не оспорювався відповідачем. Однак наведена банком її сума не може вважатись вірною з врахуванням таких обставин.

Із обґрунтувань позовної заяви видно, що позивач в ній приводить загальну суму заборгованості- 17 367,84грн. та її складові: прострочена заборгованість по тілу кредиту- 7 167,85грн.., проценти- 3 631.65грн., пеня- 6 568.34грн. Розрахунок перевірений апеляційним судом та в основному є вірним.

Між тим, згідно тверджень відповідача, які підтверджені письмовими доказами, - у квітні 2014року він сплатив останній платіж і в зв*язку з ліквідацією Банку, не маючи відомостей, куди, кому, на який рахунок перераховувати кошти, неодноразово звертався за роз*ясненнями з даних питань, і лише з березня 2016року продовжив здійснювати виплати, що підтвердив квитанціями.

Такі обставини дають підстави у відповідності до вимог ч.3 ст.551 ЦК України (…»за наявності інших обставин») для зменшення суми нарахованої пені як штрафної санкції, без врахування суми пені, яка нараховувалась, починаючи з квітня 2014р., оскільки щомісячні виплати після цієї дати відповідачем не здійснювались не з його вини.

Таким чином, заборгованість по пені складає суму- 335,70грн., а не 6 568.34грн., а, значить загальна сума кредитної заборгованості – 11 135,20 грн. (17 367,84 - 6 232,64) і ця сума мала б бути стягнутою на користь банку.

Однак, виходячи з того, що апелянт оскаржує рішення у бік збільшення стягнутої судом суми, а не її зменшення, а відповідач рішення не оскаржив, погодився із стягнутою з нього сумою,- апеляційний суд вважає за необхідне, з врахуванням правил ст.303 ч.1 ЦПК щодо перевірки законності рішення в межах доводів апеляційної скарги, залишити його без змін, виходячи із загально стягнутої судом з відповідача на користь банку суми 14 335,70грн.

З огляду на викладені вище обставини доводи апеляційної скарги не визнаються обгрунтованими та не тягнуть за собою скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» – відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 08 грудня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_3