Ухвала суду № 74487814, 19.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6928/17 Справа № 201/8181/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса ОСОБА_3 - про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2017 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає ухвалу законною, такою, що повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України – суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України – забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз’яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя першої інстанції дійшла правильного висновку про часткове задоволення заяви, оскільки виходила з того, що між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на вказану квартиру, та що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, суддя законно відмовила в арешті квартири, оскільки такий вид забезпечення позову є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Твердження Банку в скарзі про те, що застосований судом спосіб забезпечення позову повністю позбавляє його як власника спірної квартири, та інших осіб будь-яким чином користуватися зазначеною нерухомістю, - не заслуговують на увагу та є безпідставними, так як вимогою позивача є визнання незаконними реєстраційних дій, рішень та їх скасування, які стосуються, саме, спірної квартири. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки існує реальна загроза невиконання рішення суду в зв’язку з відчуженням квартири на користь третіх осіб.

Посилання апелянта на порушення його права вказаним видом забезпечення позову є необґрунтованим, оскільки суддя при розгляді даного питання дотрималася вимог закону та наклала лише заборону на вчинення дій, спрямованих будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири до набрання законної сили рішенням суду по вказаній справі, що не позбавляє відповідача користуватися майном, а лише тимчасово обмежує його право щодо її відчуження.

Інші доводи апелянта не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя першої інстанції не допустила порушень встановленого для цього ст. 153 ЦПК України порядку, що підтверджується виділеними матеріалами справи і відповідає суті самого інституту забезпечення позову, як гарантії забезпечення прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

Керуючись ст. 307, п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» - відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4