Постанова № 74487617, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 752/13986/17 Суддя (судді) першої інстанції: Ладиченко Сергій Володимирович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила: поновити їй строк звернення до суду; визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії як державному службовцю з 01.04.2014 відповідно до Закону України «Про державну службу», враховуючи «інші виплати», зазначені у довідці Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року № 07-17/376 про складові заробітної плати; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної їй пенсії з 05.03.2014 у розмірі 80 % сум заробітної плати з урахуванням виплат, зазначених у вказаній довідці, з яких нараховувались та сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне (пенсійне) страхування (індексація, допомога на оздоровлення, допомога на соціально-побутові потреби, грошова винагорода державному службовцю за сумлінну безперервну працю), враховуючи здійснені виплати.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у березні 2014 року провів розрахунок її пенсії без урахування зазначених у довідці про заробітну плату складових «інші виплати», а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошової винагороди державному службовцю за сумлінну безперервну працю, індексацію, що свідчить про протиправність дій відповідача, вніаслідок яких вона тривалий час недотримувала пенсійні виплати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року поновлено позивачу строк звернення до суду та у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що обчислення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» здійснюється з урахуванням складових заробітної плати державного службовця. Такі види виплат, як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, індексація не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії. При цьому суд дійшов висновку, що матеріальна допомога та грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади носить разовий характер, та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні частини 2 ст. 33 ЗУ «Про державну службу», а сам факт утримання із суми допомоги збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати держаного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим судом не ураховано, що дії відповідача є протиправними та порушують її конституційне право на соціальне забезпечення. Зокрема, позивач зазначає, що вищевказані додаткові виплати повинні урахуватися при перерахунку пенсії їй як державному службовцю, при цьому має застосовуватися норма Закону, яка діяла на момент призначення пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що з 05 березня 2014 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Голосіївського району міста Києва (реорганізовано в Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві) та отримує пенсію по інвалідності 2 групи, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІ від 16.12.1993 у розмірі 80% від суми заробітної плати.

Обчислення розміру пенсії здійснено на підставі довідок з останнього місця роботи, виданих Київським апеляційним господарським судом 05.03.2014 № 07-17/375 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, винагороду за вислугу років) та № 07-17/376 про складові заробітної плати (надбавки за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи перед зверненням за пенсією).

30.01.2017 року позивач направила заяву до управління Пенсійного фонду, у якій просила здійснити перерахунок її пенсії з 01.04.2014 згідно довідки № 07-17/376 від 05.03.2014 Київського апеляційного господарського суду про складові заробітної плати, яка надавалась нею для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», включивши до розрахунку «інші виплати».

Листом від 10.02.2017 року управління Пенсійного фонду відмовило позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що з 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІ, яким передбачено новий порядок та умови призначення пенсії державним службовцям, а перерахунок пенсії не передбачено.

Уважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку зазначеним діям (бездіяльності) відповідача, колегія суддів ураховує наступне.

У статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, для обчислення пенсії включаються усі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач вказує на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії з тих підстав, що на час звернення позивача щодо перерахунку пенсії відповідні норми законодавства, які дають підстави для перерахунку, вже не діяли.

Проте, вказані доводи відповідача не можна визнати обґрунтованими.

Дійсно, з 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Разом з тим, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій.

Проте, спір у цій справі виник не щодо наявності чи відсутності у позивача права на черговий перерахунок пенсії, а щодо порушення законодавства при призначенні пенсії.

У цьому випадку, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок використовується як спосіб відновлення порушеного права, у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії позивачу протиправно не було враховано усі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 466/1180/17.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову є необгрнутгованим, не відповідає обставинам справи та зроблений із порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Однак, попри те, що позовні вимоги є обґрунтованими, такі підлягають до часткового задоволення, з огляду на встановлений нормами КАС України шестимісячний строк на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Так, пенсія є періодичним платежем, про її розмір позивач знала, а тому в разі незгоди, мала право звернутися до суду. Однак, фактично до січня 2017 року жодних дій, пов'язаних із з'ясуванням обставин щодо розміру її пенсії не вживала. Тому, посилання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналася лише з листа відповідача від 10.02.2017 року, є необґрунтованими.

При цьому, покликання позивача на те, що вона є інвалідом II групи, обмежена у пересуванні та лікувалася з 2015 року, на переконання суду, не свідчать про відсутність можливості у останньої звернутися до суду у строки, передбачені Законом.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернулася з адміністративним позовом лише 08.07.2017 року, тому її вимоги підлягають задоволенню з 08.01.2017 року, а в частині за період з 01.04.2014 року по 07.01.2017 року - залишенню без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.

Керуючись статтями 34, 122, 243, 310, 317, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально - побутових питань, грошової винагороди державному службовцю за сумлінну безперервну працю та індексації заробітної плати, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально - побутових питань, грошової винагороди державному службовцю за сумлінну безперервну працю та індексації заробітної плати на підставі довідки Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року №07-17/376, з 08.01.2017 року, з урахуванням виплачених сум.

Позов в частині позовних вимог за період з 01.04.2014 року по 07.01.2017 року залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко (Повний текст постанови складений 04 червня 2018 року.)