Постанова № 74487435, 29.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2018 рокусправа № 808/986/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року (головуючий суддя Батрак І.В.)

у справі № 808/986/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»,

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.03.2017 №0002701201,

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.03.2017 № 0002711201.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «Аеронавтика», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Тівак», ТОВ «Монтаж-груп», ТОВ «Андол Вест», ТОВ «Торгсервіс 2015», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Секора», оскільки всі господарські операції, які вчинялись між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 808/986/17 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем первинними документами доведено реальність операцій з отримання товару від ТОВ «Аеронавтика», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Тівак», ТОВ «Монтаж-груп», ТОВ «Андол Вест», ТОВ «Торгсервіс 2015», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Секора», які підтверджують постачання такого товару та його подальше оприбуткування. Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, суд першої інстанції встановив, що наведені ГУ ДФС у Запорізькій області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України (в редакції, що діяла на час прийняття рішення).

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідач наполягає на правомірності своїх висновків стосовно недотримання позивачем та його контрагентами вимог податкового законодавства, зазначає, що перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій вищеописаними постачальниками на адресу ТОВ «ЕСО Запоріжжя» та встановлено надходження товарів з джерела невідомого походження, тобто, такі товари не постачалися та не надавалися, а в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, в зв'язку з чим договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт тощо не мають юридичної сили первинних документів, а тому Товариство неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.

ТОВ «ЕСО Запоріжжя» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що відповідач розуміє, що «джерелом відомого походження є лише продавець товару, який є його імпортером або виробником», але ні під час судового процесу, ні за текстом апеляційної скарги скаржник не навів приписи норм податкового законодавства та законодавства щодо бухгалтерського обліку, згідно з якими придбання товарів можливе лише від імпортера або виробника в контексті його права, як для платника податків відображати цю операцію у податковому та бухгалтерському обліку підприємства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕСО Запоріжжя» з питання достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2016 року та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Торгсервіс - 2015» за березень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, ТОВ «Аеронавтика» за вересень 2016 року, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Тівак» за вересень 2016 року, ТОВ «Андол Вест» за вересень 2016 року, за результатами якої складено акт № 098/08-01-12-01/2491195 від 06.03.2017 (т.1, а. с.35-99).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п.14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду (р. 19) за березень 2016 року 26 910,00 грн., травень 2016 року 405 286,00 грн., червень 2016 року 480 428,00 грн., липень 2016 року 504 548,00 грн., вересень 2016 року 698 683,00 грн., жовтень 2016 року 726 295,00 грн., листопад 2016 року 797 219,00 грн., грудень 2016 року 1 024 951,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) на загальну суму ПДВ 138 768,00 грн., у т.ч. по періодам: жовтень 2016 року 130 316,00 грн., грудень 2016 року 8 452,00 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) (р. 21) періоду за грудень 2016 року у розмірі 1 016 499,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з виходячи з того, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами ТОВ «Аеронавтика», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Тівак», ТОВ «Монтаж-груп», ТОВ «Андол Вест», ТОВ «Торгсервіс 2015», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Секора» не мали реального (товарного) характеру у зв'язку із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту від постачальників за попередні податкові періоди зазначених вище товарів, які документально оформлено на ТОВ «ЕСО Запоріжжя», а також декларування позивачем придбання комплектуючих та інших ТМЦ в асортименті, який фактично є товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання у ланцюгах постачання або виробництва.

27.03.2017 на підставі даного акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002701201, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за грудень 2016 року у розмірі 1 016 499 грн. (т.1, а. с.9);

- № 002711201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 138768 грн., у т. ч. по періодам: жовтень 2016 року - 130316 грн., грудень 2016 року - 8452 грн.; та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 69384 грн. (т.1, а. с.8).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає зясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки АА №707662 від 29.10.2012 видами діяльності ТОВ «ЕСО Запоріжжя» за КВЕД-2010 є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 27.11 Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (т.1, а. с.12).

При проведенні перевірки відповідачем у перевіреному періоді досліджувались господарські операції ТОВ «ЕСО Запоріжжя» з його контрагентами за наступними договорами:

- за договором № 01/07-15 від 02.07.2015, укладеного з ТОВ «Аеронавтика» (продавець), за яким продавець зобов'язався продати покупцю (ТОВ «ЕСО Запоріжжя») запчастини до авіаційної техніки (прийомозбуджувач Б1-ЯРІІ-1А - 5 шт., радіостанція "Ядро-1А" - 1 шт., радіостанція "Ядро-ІЕ" - 2 шт.) (т.1. а. с.213, 214);

- за договором № 2012/16 від 20.12.2016, укладеного з ТОВ «Монтаж-груп» (продавець), за яким продавець зобов'язався продати покупцю (ТОВ «ЕСО Запоріжжя») деталі, запчастини, агрегати та матеріали (т.1. а. с.231-233);

- за договором № 01/07-1 від 19.07.2016, укладеного з ТОВ «Андол Вест», (продавець), за яким продавець зобов'язався продати покупцю (ТОВ «ЕСО Запоріжжя») запчастини, агрегати та матеріали (т.1. а. с.268-271);

- за договором № 01/08-15 від 14.08.2015, укладеного з ТОВ «Торгсервіс 2015» (продавець), за яким продавець зобов'язався продати покупцю (ТОВ «ЕСО Запоріжжя») запчастини до авіаційної техніки (т.1, а. с.163, 164);

- за договором № 01/10-16 від 04.10.2016, укладеного з ТОВ «Промелектроніка» (продавець), за яким продавець зобов'язався продати покупцю (ТОВ «ЕСО Запоріжжя») електротехнічні вироби (реле, трансформатор, логометр тощо) (т.1, а. с.254, 254);

- за договором № 01/12-16 від 02.12.2016, укладеного з ТОВ «Секора» (продавець), за яким продавець зобов'язався продати покупцю (ТОВ «ЕСО Запоріжжя») запчастини (т.1, а. с.224, 225).

На підтвердження виконання вищевказаних договорів купівлі-продажу ТОВ «ЕСО Запоріжжя» надано контролюючому органу до перевірки додаткові угоди до договорів, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які свідчать про оплату позивачем товарів, товарно-транспортні накладні про перевезення товарів тощо, а також первинні документи щодо використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, зокрема, шляхом реалізації іншим споживачам за митними деклараціями, накладними тощо (т.1, а. с.215-223, 287-294, 233-253, 270-284, 160-162, 165-212, 256-267, 226-230).

Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку товариства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару за вказаними договорами з переліченими контрагентами, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Зазначені вище контрагенти позивача - ТОВ «Аеронавтика», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Тівак», ТОВ «Монтаж-груп», ТОВ «Андол Вест», ТОВ «Торгсервіс 2015», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Секора» на час здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичних осіб, платників податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача в ході виконання укладених з позивачем відповідних господарських договорів.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Стосовно доводів відповідача про наявну податкову інформацію, відповідно до якої неможливо встановити здійснення контрагентами позивача поставок товару через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, суд першої інстанції вірно зазначив, що такі посилання не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з огляду на приписи ст.61 Конституції України, за якими юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Жодна норма законодавства України не встановлює обов'язок платника податків - покупця товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо походження товарів, третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, вказані відповідачем обставини стосовно відсутності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача самі по собі не можуть свідчити про нереальність операцій з поставки товарів, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні господарські операції та не обов'язково має бути виробником цих товарів.

Апеляційний суд також зауважує, що висновки контролюючого органу, зроблені виходячи з даних податкової інформації, носять характер припущень (з огляду на відсутність належних доказів), в той час, як за приписами п.3 р.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.5. р.ІІ Порядку).

Наведені відповідачем доводи, що надані позивачем первинні документи не мають юридичної сили, оскільки фактично позивачу поставлявся товар невідомого походження з огляду на відсутність його придбання контрагентами у ланцюгах постачання або виробництва, не можуть свідчити про правильність висновків щодо неправомірного формування товариством регістрів бухгалтерського обліку та податкової звітності з ПДВ, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях контролюючого органу, базуються не на всебічному аналізі господарської діяльності контрагентів позивача, а обмежені лише періодом поставки певних товарів на адресу повивача. Інші періоди, в яких постачальники фактично могли придбати товар, контролюючим органом не досліджувались.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, з посиланням на практику Європейського суду (п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»), аргументи відповідача не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в установленому порядку не доведено обґрунтованості висновків про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 808/986/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко