Постанова № 74487422, 22.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 року справа № 804/3450/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу приватного підприємства «Ромбус-Приват»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.)

у справі № 804/3450/17

за позовом приватного підприємства «Ромбус-Приват»,

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ромбус-Приват» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2017 №000961203 (форми «Ш») про застосування штрафних санкцій у розмірі 237672,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення порушень платником податків щодо своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань, а тому податкове повідомлення-рішення про застосування у відповідності до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафних санкцій, підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що контролюючий орган правомірно зараховував кошти, що сплачені позивачем, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, тобто діяв у спосіб, встановлений п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим, до підприємства правомірно застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань і підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 21.02.2017 №000961203 протиправним відсутні.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ним несвоєчасно сплачені задекларовані зобов'язання, чим порушені терміни сплати, оскільки, підприємство щомісяця своєчасно сплачувалися поточні податкові зобов'язання з орендної плати, які в подальшому на підставі п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України спрямовувалися податковим органом на погашення існуючого податкового боргу. В діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, яке полягає у несвоєчасному поданні платіжного доручення до установи банку по сплаті податкового боргу з орендної плати за землю. Податковий орган не наділений правом застосовувати штраф при виконанні п.9 ст.87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник в рахунок податкового боргу, що підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України з цього питання. Також позивач зазначає, що функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів. Водночас, акт перевірки від 08.02.2017 № 54/04-65-12-03/33396638 складено ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а оскаржуване рішення винесене вже ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Отже, ДПІ у Центральному районі м. Дніпра проведено незаконну перевірку позивача, яка не може породжувати жодних правових наслідків, а всі документи, що складені за її результатами, є протиправними.

Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2018.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205, 311 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ромбус-Приват» з питань правильності нарахування орендної плати з юридичних осіб за період з 01.10.2011 по 15.03.2014 (акт перевірки від 11.11.2014 № 3082/2204/33396638) та розгляду скарги ПП «Ромбус-Приват» (рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1626/10/04-36-10-07-14 від 25.02.2015) ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 № 0000742204 про донарахування підприємству грошових зобов'язань з орендної плати за землю на загальну суму 2091633,70 грн., з яких за основним платежем - 1673306,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 418326,74 грн. (а. с.9).

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено підприємством в судовому порядку. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 у справі № 804/8624/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015, у задоволенні позову ПП «Ромбус-Приват» відмовлено.

Виходячи з положень абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України (в редакції станом на листопад 2015 року), визначене вказаним податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 № 0000742204 грошове зобов'язання статусу узгодженого з 18.11.2015 з відповідними правовими наслідками.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, не спростовується підприємством, що у законодавчо встановлений строк ПП «Ромбус-Приват» не сплатило узгоджену суму грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням, внаслідок чого виник податковий борг в розмірі 2091633,70 грн., який частково погашений шляхом спрямування податковим органом у погашення цього боргу платежів, які здійснювались підприємством протягом червня 2016 року - січня 2017 року в рахунок сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю відповідно до поданої податкової декларації по платі за землю на 2016 рік (а. с.16-28).

Всього податковим органом спрямовано таких платежів на погашення податкового боргу підприємства за податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 №0000742204 на загальну суму 1 188 394,21 грн.

08.02.2017 ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ПП «Ромбус-Приват» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, яка визначена податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 року № 0000742204, за результатами якої складено акт від 08.02.2017 №54/04-65-12-03/33396638 (а.с.10-11).

Перевіркою термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість встановлено несвоєчасну сплату ПП «Ромбус-Приват» узгодженої суми податкового зобов'язання у зв'язку із несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку, за що передбачена відповідальність відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі означеного акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення № 000961203 від 21.02.2017, яким до підприємства за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб» нарахований штраф у розмірі 237672,27 грн. (20% від суми сплаченого узгодженого грошового зобов'язання - 1188 394,21) (а.с. 8).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність дій податкового органу зі спрямування поточних платежів підприємства з орендної плати за землю на погашення податкового боргу приписам п.87.9 ст.87 ПК України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України (в редакції на період, який перевірявся) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

В свою чергу, у п.286.2 ст.286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Тобто суми податкових зобов'язань, самостійно задекларовані платником податком у податковій звітності, є узгодженими грошовими зобов'язаннями з певного податку.

Разом з тим, п.54.3 ст.54 ПК України встановлює обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.5.4.3.2).

При цьому у відповідності до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим в абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пункт 126.1 статі 126 ПК України визначає: у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених вказаною нормою, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що ця норма в сукупності з іншими положеннями Податкового кодексу України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, незалежно від причин такого прострочення.

Ані вказана норма, ані інші норми Податкового кодексу України не звільніють платника податку від відповідальності за порушення строків сплати сум узгодженого грошового зобов'язання.

Отже, за приписами застосованих відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення положень п.126.1 ст.126 ПК України органи ДФС мають застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто не сплачена у встановлені чинним податковим законодавством строки сума самостійно визначеного платником податків у податковій звітності чи визначеного контролюючим органом за результатами перевірки узгодженого грошового зобов'язання з певного податку, набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до положень абз.1 п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином на законодавчому рівні встановлений обов'язок контролюючого органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, у якого наявний податковий борг, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що дії відповідача зі спрямовування поточних платежів підприємства з орендної плати за землю на погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 № 0000742204 на загальну суму 1188394,21 грн. відповідають вимогам п.87.9 ст.87 ПК України.

І такі дії податкового органу не нівелюють передбачений абз.2 п.53.7 ст.57 ПК України обов'язок підприємства сплатити узгоджену суму грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 № 0000742204 протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (тобто протягом 10 днів, наступних за днем набрання законної сили судовим рішенням у справі № 804/8624/15 - 18.11.2015), доказів виконання якого підприємством суду не надано.

Відтак є правомірним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.126.1 ст.126 ПК України, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 000961203 від 21.02.2017.

Стосовно посилань позивача на неврахування судом першої інстанції судової практики Вищого адміністративного суду України зі спірного питання, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.161 КАС України (в редакції на момент ухвалення постанови судом першої інстанції) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також апеляційний суд не приймає посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16.06.2015 у справі № 21-377а15, згідно з якою дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених статтею 126 ПК України, оскільки із змісту даної постанови вбачається, що спірні правовідносини у справі № 21-377а15 не є аналогічними спірним правовідносинам у даній справі (стосуються порушення платником податків п.57.1 ст.57 ПК України, а не п.57.3 ст.57 ПК України як у даній справі).

З приводу посилання позивача на п.п.19-1, 19-3 ст.19 ПК України та лист ДФС України від 17.01.2017 №1005/7/99-99-14-03-03-17 «Про організацію перевірок у 2017 році» апеляційний суд з огляду на визначений позивачем предмет спору зазначає, що питання правомірності дій контролюючого органу з проведення камеральної перевірки (акт від 08.02.2017 №54/04-65-12-03/33396638) не є предметом судового дослідження в межах даної справи, тому доводи позивача щодо проведення ДПІ у Центральному районі м. Дніпра незаконної перевірки, оскільки функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів, судом не приймаються.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ромбус-Приват» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у справі № 804/3450/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко