Постанова № 74486119, 06.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Київ №825/2124/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Літвіної Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (повний текст рішення виготовлено 14 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 ДПІ у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0005471701 ДПІ у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

21 травня 2018 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№16745), у якому такий просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, розгляд апеляційної скарги просив проводити за його участі.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівеькій області в період з 24.10.2014 по 30.10.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, в результаті проведення якої було складено акт від 05.11.2014 за №2532/17/НОМЕР_1.

В акті від 05.11.2014 №2532/17/НОМЕР_1 зазначено, що перевіркою встановлено порушення ст. 44, п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, а саме: ОСОБА_2 не надав документи на перевірку; п.п. 168.2.1. п. 168.2 ст.168, ст. 164, ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, а саме: ОСОБА_2 не включив суму доходів до загального річного оподатковуваного доходу та не сплатив податок на доходи фізичних осіб (а.с.9-12).

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0005471701, яким донараховано ОСОБА_2 податок на доходи фізичних осіб та збільшено суму грошового зобов'язання на 66835,68 грн., за штрафними санкціями - 16708,92 грн. (а.с.8)

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, визнавши недоведеним факт наявності богу позивача перед ТОВ «Кей-Колект», ні факт прощення цього боргу, ні факт сповіщення, у встановлений спосіб, позивача про прощення боргу, а відтак, і отримання позивачем доходу від ТОВ «Кей-Колект» в розмірі 394413,40 грн., оскільки в акті податкової перевірки від 05.11.2014 відсутні будь-які посилання на конкретний договір, згідно якого було здійснено анулювання кредиторської заборгованості, відсутня документальна підтверджуюча інформація, яка б свідчила, що ТОВ "Кей-Колект" є кредитором ОСОБА_2, оскільки договір, термін його дії не були предметом дослідження при проведенні перевірки відповідачем, дійшов висновку, що винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 0005471701 не ґрунтується на законі, а тому є протиправним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Так, згідно пп. 162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України платником податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2012 року встановлений в розмірі 1073,00 грн. Десятикратний розмір - 10730,00 грн.

Відповідно до пп.168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Платники податку зобов'язані в силу приписів п. 176. 1 «а», «в» ст. 176 ПК України вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно п.п.78.1.2 п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності таких обставин: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Стаття 79 ПК України передбачає особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до абз. 2 п.3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І даного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з акту перевірки від 05.11.2014, ДПІ у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області прийшла до висновку, що протягом періоду з 01.01.2012 по 21.12.2012 ОСОБА_2 отримав дохід, який включається до складу загального річного оподаткованого доходу платника податків за ознакою - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо» та був платником податку на доходи фізичних осіб від отриманого платником доходу внаслідок списання заборгованості.

Висновок про порушення ОСОБА_2 податкового законодавства, виражений у не включенні ним суми доходів до загального річного оподаткованого доходу та несплати податку на доходи фізичних осіб було зроблено на підставі письмового запиту ДПІ у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області до ТОВ «Кей-Колект» від 20.09.2013 №2430/10, та інформації, отриманої із письмової відповіді ТОВ «Кей-Колект» від 01.10.2013 №075-11866.

У листі від 01.10.2013 №075-11866 ТОВ «Кей-Колект» інформує відповідача, що 17.08.2012 товариством прийнято рішення про анулювання (прощення) позивачу кредиторської заборгованості в сумі 48262,84 швейцарських франків, що складає 394413,40 грн. по курсу НБУ. Станом на 25.12.2012 курс НБУ становив 817,2027 грн. за 100 швейцарських франків.

Також ТОВ «Кей-Колект» поінформувало відповідача, що, з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, ТОВ «Кей-Колект», як кредитор, шляхом надсилання повідомлень ОСОБА_2 під підпис особисто, повідомило боржника, що анульована сума заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, ТОВ «Кей-Колект» включив суми анульованого (прощеного) боргу до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ), за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а саме в податковому розрахунку за ІІІ кв. 2012 р. дохід ОСОБА_2 в розмірі 394413,40 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що повідомлення про анулювання боргу від 17.08.2012 №075-5861 вбачається, що воно направлялось ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_1. (а.с. 44).

Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що такого повідомлення він ніколи не отримував і про його існування дізнався лише в ході податкової перевірки, оскільки зазначена у повідомленні адреса не є адресою за якою проживає чи проживав ОСОБА_2

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було відправлено ДПІ ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.38), а з копії паспорта позивача було встановлено, що така адреса була попереднім місцем реєстрації ОСОБА_2 (а.с. 96 - 98), також з інформації наданої Чернігівською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 06.03.2018 (а.с.96) судом встановлено, що за період з 20.06.2012 по 05.11.2014 місцем проживання ОСОБА_2 було АДРЕСА_2.

Відтак, з аналізу представлених суду документів, колегія суддів приходить до висновку, що повідомлення про анулювання боргу від 17.08.20112 № 075-5861 позивачу не надавалось і про його існування, станом на момент винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, йому відомо не було, оскільки за адресою АДРЕСА_1. ОСОБА_2 не був зареєстрований ні як фізична особа, ні як суб'єкт підприємницької діяльності.

Доводи Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про те, що ОСОБА_2 отримував повідомлення про анулювання боргу від 17.08.2012 №075-5861 (відповідач вказує, що оскільки з копії такого повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.44) вбачається, що ОСОБА_2 власноручно засвідчив, що отримав повідомлення 17.08.2012 (наявний підпис ОСОБА_2) суд не може взяти до уваги, оскільки факт отримання такого повідомлення позивач заперечує, а з матеріалів справи (позовної заяви (а.с.7 зворот), клопотання (а.с.28), заяви (а.с.76), угоди (а.с.77), відповіді на відзив (а.с.81), клопотання (а.с.83 зворот), копії сторінок паспорта ОСОБА_2 (а.с.87) встановлено, що підпис, який, нібито, проставлено ОСОБА_2 у повідомлення про анулювання боргу відрізняється від підпису на вказаних документах, що наявні в матеріалах справи.

Також, до матеріалів справи додано саме копію повідомлення про анулювання боргу від 17.08.20112 № 075-5861, засвідчену головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_3, разом з тим, на спростування обставин, зазначених позивачем, ні відповідачем, ні третьої особою (якщо оригінал даного повідомлення знаходиться у ТОВ «Кей-Колект») до матеріалів справи та/або для огляду судом не подано оригінал такого повідомлення, а відтак, в силу положень ч. 6 ст. 94 КАС України, відповідно до якої, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не може бути взято судом до уваги.

Зважаючи на вищевикладене, відсутні підстави вважати, що кредитор (ТОВ «Кей-Колект») повідомив платника податку - боржника (ОСОБА_2) шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Також, колегія суддів зазначає, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку п. 167.1 ст. 167, п. 176.1, ст. 176 ПК України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.

При цьому, прощення боргу за відсотками по кредиту оподатковуваним доходом фізичної особи не є і відповідно, на таку суму прощеного (анульованого) боргу податок на доходи фізичних осіб не нараховується.

Вказана позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 21.04.2015 у справі № К/800/60395/14.

Однак, ні з листа ТОВ «Кей-Колект» від 01.10.2013 №075-11866 надісланого ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів в Чернігівській області, ні з повідомлення про анулювання боргу, яке за твердженням відповідача надсилалося ОСОБА_2 від 17.08.2012 №075-5861 неможливо встановити складові суми анульованої заборгованості, а саме: яка частина з анульованої заборгованості є тілом кредиту, яка відсотками, чи входять до такої пеня та інші платежі.

Разом з тим, на адвокатський запит ОСОБА_4 від 22.05.2017, ТОВ «Кей-Колект» було надано відповідь (лист від 24.05.2017 №7758-732888), у якій зазначено, що станом на 17 серпня 2012 року ОСОБА_2 було прощено 48 263, 84 швейцарських франки, що складає 394 413,40 грн. по курсу НБУ станом на 17.08.2012, з яких заборгованість по відсотках - 18 273,68 швейцарських франків.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що під час проведення ДПІ у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівеькій області в період з 24.10.2014 по 30.10.2014 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, така інформація ДПІ не була відома, що відображено і в самому акті перевірки, оскільки у п.1.4 Акту зазначено, що сума виплаченого доходу становить 394 413,40 грн. Також, в акті вказано, що ОСОБА_2 документи для перевірки на надав, а перевірка проводилася згідно документів, наведених у табл. 4, серед яких відсутній лист від 24.05.2017 №7758-732888.

Відтак, зважаючи на те, що лист від 24.05.2017 №7758-732888 не міг бути предметом дослідження під час документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи ОСОБА_2, та не став підставою для прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, суд апеляційної інстанції не може брати такий до уваги як доказ правомірності дій відповідача, в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України.

Також, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що дослідження первинних документів (кредитного договору) не є функцією та обов'язком контролюючого органу, а відтак, документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_2 проведена на підставі інформації, зокрема, отриманої від ТОВ «Кей-Колект», проведена відповідно до норм законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Пунктом 6 розділу І даного Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті податкової перевірки від 05.11.2014 відсутні будь-які посилання на конкретний договір, згідно якого було здійснено анулювання кредиторської заборгованості, відсутня документальна підтверджуюча інформація, яка б свідчила, що ТОВ "Кей-Колект" є кредитором ОСОБА_2, договір, термін його дії не були предметом дослідження при проведенні перевірки відповідачем, та окрім листа ТОВ «Кей-Колект» від 01.10.2013 вих. №075-11866 (зареєстрований в ДПІ 08.10.2013 вх. № 5087/10) при проведенні перевірки відповідачем, інші документи не досліджувались. Однак, з даного листа, як вже зазначалося, неможливо було, зокрема, встановити і складові суми анульованої заборгованості.

Також суду не представлено жодних доказів того, що між позивачем та ТОВ «Кей-Колект» були наявні будь-які відносини, у зв'язку з якими міг би утворитись борг та виникнути право на його прощення позивачу.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі відповідачем, зокрема відхиляються колегією суддів, оскільки такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Отже, зважаючи на те, що сума грошового зобов'язання розрахована контролюючим органом неправильно, без перевірки факту доведення до платника податків ТОВ «Кей-Колект» повідомлення щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага, без встановлення складових усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе, як основну суму кредиту, відсотки за користування кредитом, неустойки, та комісії, пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин, а також на те, що під час апеляційного провадження не знайшов свого підтвердження факт сповіщення, у встановлений спосіб, позивача про прощення боргу, колегія суддів приходить до висновку, що винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 0005471701 є протиправним, а саме повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення. .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 червня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Літвіна