Постанова № 74485563, 31.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокуЛьвів№876/2392/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі №803/1937/17, винесене головуючим суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьку, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання провести нарахування та виплату не донарахованої індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року в розмірі 4 677, 69 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 01.10.2002 року по 15.10.2017 року працювала на різних посадах у Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції. З березня 2009 року по лютий 2011 року відповідачем не проводилась індексація заробітної плати позивача, як це передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Порушення відповідачем вимог законодавства України в частині ненарахування та невиплати індексації підтверджується Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №03-01-04/0462 та винесеним на його підставі приписом №03-01-04/0462-0398 від 16.11.2012 року. Законність висновків викладених в вказаному акті перевірки та приписі підтверджуються постановою Волинського адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі за позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису, що набрала законної сили. Оскільки сума індексації заробітної плати не була своєчасно нарахована та виплачена, то за порушення строків її виплати підлягає стягненню з відповідача компенсація згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано Володимир-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року в сумі 4 677 гривень 79 копійок. Рішення підлягає до негайного виконання.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції частково винесене з порушенням чинного законодавства. Зокрема вказує на те, що заробітна плата є багатоскладовою категорією, що в свою чергу впливає та правильне обчислення її індексації. Судові рішення на її покликається позивач не містять преюдиційних обставин для вирішення даного спору. Крім цього, згідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін індексації грошових доходів населення визначається для кожного працівника індивідуально. Крім того, в розрахунку суми індексації, що є додатком до позову, нарахування індексації проведено як за повні місяці роботи, при цьому не враховано фактично відпрацьовані дні та дні в які позивач перебувала у відпустці, лікарняному, що вплинуло на розмір індексації, яка нараховується лише за фактично відпрацьований час. Просить рішення суду в частині задоволеного позову скасувати та ухвали нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. Позивач з 01.10.2002 року по 15.10.2017 року працювала на різних посадах у Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції.

В листопаді 2012 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області проведено перевірку дотримання Нововолинською ОДПІ вимог Закону України «Про оплату праці», у зв'язку з чим було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №03-21-021/0462 та винесено припис №03-01-04/0462-0398 від 16.11.2012 року.

В зазначеному приписі зазначено, що індексація заробітної плати проводилась з порушенням п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а саме: при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалось базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів. У період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року на підставі наказів керівників Нововолинської ОДПІ працівникам проводились виплати, які носять стимулюючий характер, з одночасним не нарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України «Про оплату праці».

За результатом перевірки, крім іншого, приписано: дотримуватись вимог п. 2, 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526.

Зазначений припис Нововолинська ОДПІ оскаржила до Волинського окружного адміністративного суду, який постановою від 11 січня 2013 року у справі №2а/0370/4007/12 відмовив в задоволенні позову Нововолинської ОДПІ. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року зазначена постанова Волинського окружного адміністративного суду залишена без змін.

Крім того судом встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС було реорганізовано шляхом приєднання до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що у період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року позивачу проводились виплати, які носили стимулюючий характер, з одночасним ненарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України «Про оплату праці».

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними та такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду справи.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно з нормами статей 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5.

Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом першої інстанції вірно зазначено про безпідставність доводів відповідача про те, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично розрахувався з ним.

Оскільки до досліджуваних у даній справі спірних правовідносин належить застосовувати рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9рп/2013, яким визначено, що положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно з частин 1-4 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Індекс споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників обчислюється відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, згідно з п.1-1 якого таке обчислення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 06.02.2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, крім інших, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Як слідує з матеріалів справи, Приписом територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області №03-01-04/0462-0398 від 16.12.2012 року, який є чинний та не скасований під час його оскарження в судовому порядку встановлено, що основним нормативним документом, який регулює умови оплати праці установи, де працювала позивач є постанова Кабінету Міністру України 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Відповідно до зазначеного нормативного документу останнє підвищення посадових окладів працівників відбулось у лютому 2008 року, а тому базовим періодом для обчислення індексації заробітної плати працівників, які працюють в установі з лютого 2008 року і в яких не зростали доходи на суму, що перевищує розмір індексації є лютий 2008 року.

Перевіркою встановлено, що індексація заробітної плати відповідачем проводилась з порушенням п. 5 Порядку, а саме при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалося базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року працівникам Нововолинською ОДПІ, в тому числі і позивачу, проводились виплати, які носили стимулюючий характер, з одночасним ненарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України «Про оплату праці», тому вимоги позивача про нарахування та виплату недонарахованої суми індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2012 року є підставними та підлягають до задоволення.

Також підлягає до задоволення заявлена позивачем сума індексації відповідно до наданого розрахунку в розмірі 4677,69 грн.

Доводи апелянта про те, в розрахунку не враховано фактично відпрацьовані дні та дні в які позивач перебував у відпустці, лікарняному, що на розмір індексації, яка нараховується лише за фактично відпрацьований час є безпідставними, оскільки з наданого позивачем розрахунку суми індексації, що підлягає нарахуванню і виплаті вбачається, що лікарняні взято до уваги.

Крім цього, відповідачем не спростовано жодними доказами наведені в розрахунку дані.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі №803/1937/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 05.06.2018р.