Постанова № 74485340, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7676/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Дереча В.О.,

представника відповідача: Борозни М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо - будівельний Альянс «Центр» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Український виробничо - будівельний Альянс «Центр» звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.05.2017 №0003331401 та №0003341401.

В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що висновок контролюючого органу про безтоварний характер операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, позаяк факт отримання товарів і послуг та їх оформлення первинними документами повністю підтверджується. При цьому відповідачем не встановлено неправильності оформлення первинних документів, а отже, такі підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України під час проведення перевірки не було надано належної оцінки документам, наданим позивачем на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Прайд Трейд Груп». Інших обґрунтувань, крім посилань на інформацію, наявну в базах даних податкового органу та листі Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з ОВП, відповідачем в акті перевірки не наведено та не надано суду заперечень на позов, а також доказів на підтвердження фактів, викладених в акті перевірки. Окрім того, місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань в акті перевірки на вирок Деражнянського районного суду Хмельницьокої області, позаяк такий не містить жодної інформації щодо правовідносин між позивачем та ТОВ «Прайд Трейд Груп», чи щодо їх взаємозв'язку з фінансово - господарськими взаємовідносинами.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним і беззаперечним доказам у справі. Зокрема, апелянт зазначає, що податковим органом встановлена відсутність у контрагента позивача (ТОВ «Прайд Трейд Груп») кваліфікованих трудових ресурсів та основних засобів на підприємстві, що свідчить про неможливість здійснення останнім спірних фінансово - господарських операцій. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано акти приймання продукції за кількістю та якістю, сертифікати на товар, довіреності та журнали їх реєстрації, а також відповідні заявки на товар, які передбачені договором поставки.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що в період з 16.03.2017 по 22.03.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Прайд Трейд Груп» з податку на додану вартість за період з 01.11.2015 по 31.12.2015 та податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2017 № 124/26-15-14-01-05/34280208, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 278057,00 грн. та порушення пунктів 138.1, 138.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість , що підлягає сплаті в бюджет на суму 155 636,00 грн.

16.05.2017 на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення № 0003331401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 278 057,00 грн. та № 0003341401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 194 545,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 38 909,00 грн.

Уважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд дійшов до висновку, що позивачем надано належні первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Однак, такі висновки суду першої інстанції зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та не відповідають обставинам справи та наявним в її матеріалах доказам.

З матеріалів справи убачається, що основними видами діяльності позивача є електромонтажні роботи.

16 жовтня 2015 року між ТОВ «Український виробничо - будівельний Альянс «Центр» (замовник) та ТОВ «Прайд Трейд Груп» (виконавець) укладено договір надання послуг №ТО-81, за яким виконавець зобов'язується за замовленням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату наступні послуги: технічне обслуговування електричного обладнання та устаткування, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

При цьому, згідно п. 1.2 цього договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься в актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю згідно рахунка - фактури вартість виконаних робіт протягом 90 днів.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору про надання послуг №ТО-81, акту надання послуг №112/141 від 17.11.2015 року, платіжних доручень від 09.12.2015 року №666, 667, від 03.12.2015 року № 653.

02 листопада 2015 року між ТОВ «Український виробничо - будівельний Альянс «Центр» (замовник) та ТОВ «Прайд Трейд Груп» (виконавець) укладено договір надання послуг №102911 за яким виконавець зобов'язується за замовленням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату наступні послуги: монтаж інженерних мереж, зв'язку, сигналізації, інформаційних, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

При цьому, згідно п. 1.2 цього договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю згідно рахунка - фактури вартість виконаних робіт протягом 90 днів.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору про надання послуг №102911, акту надання послуг №112/142 від 17.11.2015 року, платіжних доручень від 09.12.2015 року №666, 667, від 03.12.2015 року № 653.

02 листопада 2015 року між ТОВ «Український виробничо - будівельний Альянс «Центр» (покупець) та ТОВ «Прайд Трейд Груп» (постачальник) укладено договір поставки №893/11, за яким постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 цього договору асортимент та ціна на товар, що постачається, визначається на підставі заявки від покупця, що прийнята постачальником та погоджена ним.

За п. 3.2 якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для товару даного виду, згідно чинних правил торгівлі, санітарно - епідеміологічного законодавства України.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки №893/11, видаткових накладних від 03.11.2015 року №311/38, від 05 листопада 2015 року №511/22.

Колегія суддів дослідила наведені документи та приходить до наступного.

Як убачається із змісту, зокрема актів наданих послуг, останні не розкривають зміст та обсяг господарських операцій з надання обумовлених договором послуг (не містять найменування послуг, одиницю виміру, ціну та прізвища осіб, які передавали та приймали такі послуги).

Окрім того, усупереч п. 3.2 договорів про надання послуг відсутні рахунки - фактури замовника щодо вартості виконаних робіт.

Також, у вказаних актах в графі «Від замовника» наявний лише підпис без зазначення посади, ПІБ особи, яка їх підписала, тобто відсутні дані, які ідентифікують особу покупця, а також в графі «Місце складання» вказано Україна без конкретної адреси. Отже, дані акти надання послуг не містять чітких відомостей, які передбачені для складання первинного бухгалтерського обліку, що свідчить про те, що вони складені із порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Що стосується документів на підтвердження виконання умов договору поставки, то останні також надані позивачем без урахуванням вимог самого договору. Зокрема, усупереч п. 3.1 та 3.2 договору поставки, позивачем не надано заявки покупця, прийнятої постачальником та погодженої з ним, щодо асортименту та ціни на товару, а також сертифікатів чи інших документів, які б підтверджували якість товару.

Окрім того, на підтвердження реальності договору поставки від 02 листопада 2015 року позивачем не надано товарно - транспортних накладних чи інших документів, що відображатимуть перевезення товару, що виключає можливість встановлення руху такого.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно інформації, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «Прайд Трейд Груп» є оптова торгівля текстильними товарами, що також ставить під сумнів реальність надання цим товариством послуг щодо технічного обслуговування електричного обладнання та устаткування, монтаж інженерних мереж, зв'язку, сигналізації, а також продаж товару, обумовленого у видаткових накладних (комутатор, медіоконвектор, модуль оптичний, резистор, стяжка монтажна, тощо).

До того ж, колегія суддів ураховує, що в той час як податковий орган посилається на податкову інформацію, згідно з якою виявлено розбіжності у номенклатурі виписаних податкових накладних позивача та його контрагента, судом першої інстанції не було перевірено наявність у контрагента позивача основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів також до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, колегія суддів наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у контрагентів державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько - правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалось видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що місцевим судом вірно зазначено про необґрунтованість посилань відповідача в акті перевірки на вирок Деражнянського районного суду Хмельницьокої області від 10.06.2016, позаяк такий не містить жодної інформації щодо правовідносин між позивачем та ТОВ «Прайд Трейд Груп» щодо спірних операцій. Однак, наведене не спростовує висновків апеляційного суду, викладених вище, та не свідчить про реальність спірних господарських операцій.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, прийнятому з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Український виробничо - будівельний Альянс «Центр» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 04 червня 2018 року.)