Постанова № 74485333, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/24058/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шереметьєва Л.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпко Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року (повний текст складено 04 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року та зобов'язати відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року, наказу МВС України №138 від 17 лютого 2017 року без обмеження максимального розміру пенсії.

Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року адміністративний позов повернуто позивачу для подачі до належного суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо непідсудності йому вказаної справи, оскільки позов подано до суду за місцем реєстрації ОСОБА_2

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Жодні письмові пояснення відповідача в матеріалах справи відсутні.

Сторони про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення адміністративного позову, дійшов висновку, що з відповіді відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м.Києві вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що територіально не відноситься до Солом'янського районного суду м.Києва, а місцем знаходження відповідача є: м.Київ, вул.Больварно-Кудрявська, 16, що також територіально не відноситься до Солом'янського районного суду м.Києва, а тому позовна заява повертається позивачеві відповідно до п.6 ч.3 ст.108 КАС України.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно з п.6 ч.3 ст.108 КАС України (в редакції, що була чинною на момент постановлення ухвали Солом'янського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року) позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України (в редакції, що була чинною на момент постановлення ухвали Солом'янського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року) адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

З аналізу наведеної норми вбачається, що позивач може обрати територіальну підсудність справи адміністративному суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, перебування, або знаходження цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, за відсутності випадків, передбачених КАС України.

В матеріалах справи наявна відповідь відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м.Києві (а.с.26 зворот), згідно з якою за відомостями відділу ОСОБА_2 зареєстрований 26 грудня 2002 року за адресою: АДРЕСА_1.

В той же час, у вказаній відповіді зазначено, що повноваження з реєстрації місця проживання з 04 квітня 2016 року делеговані органам місцевого самоврядування і для перевірки актуальності інформації про реєстрацію місця проживання необхідно звертатись до органу реєстрації (відповідного реєстру територіальної громади).

З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що 04 травня 2017 року його було знято з реєстрації місяця проживання за адресою АДРЕСА_1, та з цього часу зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2, а тому позивач, у відповідності до норм процесуального законодавства звернувся з даним позовом до Солом'янського районного суду м.Києва, у зв'язку з чим відсутні підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_2, визначені п.6 ч.3 ст.108 КАС України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_2, з підстав, визначених у п.6 ч.3 ст.108 КАС України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та з огляду на невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Солом'янського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року про повернення адміністративного скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 05 червня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма