Постанова № 74478626, 31.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа№ 910/14369/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

Секретар судового засідання: Камінська Т.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 31.05.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 про відмову в задоволенні заяви №15/01 від 25.01.2018 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016

у справі № 910/14369/16 (суддя Спичак О.М.)

За позовом LACTOPUR INC

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт"

про стягнення 312 000,00 дол. США, що еквівалентно 7 740 431, 71 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом LACTOPUR INC до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" про стягнення 312 000 дол. США, що еквівалентно 7 740 431,71 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 позовні вимоги LACTOPUR INC задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" (01001, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.32 В, ЄДРПОУ 30058730) на користь LACTOPUR INC (2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada, код 423692-1) попередню оплату в сумі 185 400 доларів США, що еквівалентно 4 599 602,69 грн. за офіційним курсом Національного банку України, та судовий збір в сумі 2781 доларів США; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 в частині стягнення попередньої оплати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 (у складі колегії суддів: Руденко М. А. - головуючого, Пономаренка Є. Ю., Дідиченко М. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 залишено без змін.

11.01.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/14369/16 від 26.09.2016, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016, видано наказ.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі № 910/14369/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 Господарського суду міста Києва залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

26.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" звернулось до Господарського суду м. Києва з заявою, в якій просило відстрочити виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 строком на 15 місяців, та зняти арешт з коштів, що знаходяться на рахунках на час відстрочки виконання рішення суду, накладеного по виконавчому провадженні № 53241157.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018, у справі № 910/14369/16 відмовлено в задоволенні заяви № 15/01 від 25.01.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16, зняття арешту з грошових коштів та майна боржника.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 у справі № 910/14369/16, відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі № 910/14369/16 за позовом LACTOPUR INC до ТОВ "Агропродекспорт" про стягнення заборгованості в сумі 4 599 602, 69 грн. та 2 781 доларів США судового збору на 15 місяців. Зняти арешти з коштів, що знаходяться на рахунках та належать ТОВ "Агропродекспорт" на час відстрочки виконання рішення суду. Зняти арешт з майна, що належить ТОВ "Агропродекспорт" на час відстрочки виконання рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, що з моменту відкриття виконавчого провадження за заявою позивача, відкрито ще 5 виконавчих проваджень про примусове стягнення заборгованості на суму більше 2 млн.грн.

Крім того, примусове виконання рішення суду вже спричинило збільшення фінансового навантаження на товариство та унеможливить виконання підприємством своїх зобов'язань як пре LACTOPUR INC, так і перед іншими контрагентами.

Таким чином, судом першої інстанції не в повній мірі досліджені докази, надані відповідачем про неможливість наразі виконати дане рішення, не враховані інтереси сторін, зокрема і позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агропродекспорт" та призначено до розгляду на 24.05.2018.

08.05.2018 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підприємство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило залишити апеляційну скаргу ТОВ "Агропродекспорт" без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 31.05.2018.

Крім того, 30.05.2018 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшло доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому підприємство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило залишити апеляційну скаргу ТОВ "Агропродекспорт" без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

31.05.2018 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшло пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 31.05.2018 представник ТОВ "Агропродекспорт" надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Агропродекспорт", ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 по справі № 910/14369/16 скасувати, відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі № 910/14369/16 за позовом LACTOPUR INC до ТОВ "Агропродекспорт" про стягнення заборгованості в сумі 4 599 602,69 грн. та 2 781 доларів США судового збору на 15 (п'ятнадцять) місяців.

Зняти арешт з коштів, що знаходяться на рахунках та зняти арешт з майна, що належать ТОВ "Агропродекспорт" на час відстрочки виконання рішення суду.

В судовому засіданні 31.05.2018 представник позивача надала пояснення по суті спору, заперечувала проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Агропродекспорт", а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 по справі № 910/14369/16 залишити без змін.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Згідно із статтею 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно із рішенням від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Тобто, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/14369/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

З наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень представників сторін, вбачається, що рішення від 26.09.2016 Господарського суду міста Києва по справі №910/14369/16 на даний час Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" не виконано.

Частиною 3 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд має враховувати: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заява про відстрочку виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відстрочення виконання рішення по справі, відповідач посилався на те, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" була пов'язана у більшій частині з поставкою товару на територію Російської Федерації, якою на теперішній час введено обмеження щодо ввезення продовольчих товарів з України. Одночасно, заявником наголошено на наявності великої дебіторської заборгованості, яка виникла через невиконання іншими контрагентами своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" з оплати поставленого товару. Крім того, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що внаслідок накладення в межах виконавчого провадження арешту на майно боржника фактично обмежуються господарська діяльність останнього, що як наслідок, спричиняє неможливість виконання судового рішення. До того ж, заявником наголошено, що підприємством очікується прибуток на початку 2018, за рахунок якого можуть бути погашено заборгованість перед позивачем.

Проте, слід зауважити, що наведені заявником обставини є лише посиланнями про наявність несприятливих факторів у погашенні заборгованості перед LACTOPUR INC, а ніяким чином не вказують на неможливість та наявність ускладнень у виконанні судового рішення по справі.

Крім того, посилання відповідача щодо наявності заборгованості за кредитними договорами не є виключною обставиною, що вказує на ускладнення чи неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" виконати судове рішення по справі.

З огляду на вищевикладене, доводи та посилання відповідача, не є винятковими та достатніми у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України для надання відстрочення виконання рішення, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Разом з тим інших доказів, які б свідчили про наявність ускладнень у виконанні судового рішення по справі чи неможливість погашення заборгованості, присудженої до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на користь LACTOPUR INC, заявником не було надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності достатніх підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання судового рішення по справі.

Що стосується вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про зняття арешту з майна та грошових коштів боржника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" порядок та підстави зняття майна з арешту. Зокрема, зазначено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Однак, слід зауважити, що на теперішній час, у суду відсутні підстави для зняття арешту з майна та грошових коштів боржника, накладеного в межах провадження з примусового виконання рішення по справі.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом у постанові від 17.12.2013р. по справі №5011-16/11450-2012р.

Крім того, слід наголосити, що частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Чинним законодавством встановлено термін в межах, якого при достатності підстав та поважних причин, можливе розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.

Оскільки рішення у даній справі ухвалено 26.09.2016, а відповідач звернувся із заявою про відстрочку виконання цього рішення 26.01.2018, тобто поза межами встановленого законодавством строку для розстрочення виконання судового рішення заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 задоволенню не підлягає, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 у справі № 910/14369/16 задоволенню не підлягає. Ухвала Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 у справі № 910/14369/16 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 136-140, 252, 263, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 та Розділом ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 у справі № 910/14369/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14369/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст складено та підписано 05.06.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська