Ухвала суду № 74476472, 29.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/1289/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №311/1289/18 Слідчий суддя в 1 інст. Нікандрова C.O.

Провадження №11сс/778/523/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Гріпаса Ю.О., Гончара О.С.,

при секретарі Вертепній Ю.Г.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018081190000245, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Нестерук О.Г.,

ВСТАНОВИЛА:

прокурор, який брав участь в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна по кримінальному провадженню №12018081190000245, внесеному до ЄРДР 23 квітня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення огляду 23 квітня 2018 року, з зазначенням переліку майна, в частині заборони розпоряджатися ним, а також накладено арешт на інше майно, з наведенням переліку такого майна, яке тимчасово вилучене в ході проведення огляду 23 квітня 2018 року, шляхом заборони користуватися та розпоряджатися цим майном.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що втручання у права власників транспортних засобів шляхом накладення арешту на автомобілі із встановленням заборони розпорядження на даний час буде достатнім та співрозмірним з потребами досудового розслідування, з передачею вищевказаних транспортних засобів на відповідальне зберігання власникам і володільцям майна, а тому слід відмовити в задоволенні клопотання про заборону користуватися зазначеними транспортними засобами. Водночас, слідчий суддя вважав доведеним, що інше майно, зазначене у клопотанні відповідає критеріям ст. 98 КПК України, та у разі невжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляд арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати знищення, використання, перетворення, передачі зазначеного майна, які є очевидними та реальними.

В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк апеляційного оскарження, зазначену ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, зазначене у клопотанні, заборонивши власникам та будь-яким іншим особам розпоряджатися, відчужувати та користуватися вказаним майном.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та суттєвими порушеннями вимог КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне рішення. Апелянт вказує, що в ухвалі слідчого судді не вмотивовано, чому слідчий суддя, погоджуючись з тим, що частина майна, вилученого під час огляду місця події, відповідає критеріям ст.98 КПК України, водночас приходить до зворотного висновку відносно іншої частини вказаного майна. Крім того, як вважає апелянт, прийшовши до такого висновку, слідчий суддя не надав жодної оцінки доводам сторони обвинувачення з цього приводу.

Згідно з ухвалою слідчого судді, слідчий звернувся із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12018081190000245, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 квітня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

У клопотанні зазначив, що 23 квітня 2018 року до Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що в с.Балки вздовж лісосмуги на полі, розташованому неподалік ТОВ «Істок», невідомі особи викопують трубу зрошувальної системи.

23 квітня 2018 року в період часу з 04-00 години до 10-00 години під час огляду місця події на відкритій ділянці місцевості, розташованій в полі, розташованому на окраїні с.Балки Василівського району Запорізької області з південної сторони було встановлено, що на вищевказаній території вздовж лісосмуги відкрита верхня частина ґрунту, а саме: мається траншея довжиною 150 метрів, в якій частково знаходиться металева труба в діаметрі один метр частинами довжиною по 12 метрів зі слідами різання від пристрою, яким ріжуть метал, також на вказаній ділянці місцевості знаходиться спеціальна техніка у вигляді автокрану Краз 255, державний реєстраційний номер АЕ 4489ЕА, до стріли якого за допомогою тросу приєднана частина труби довжиною 12 метрів, поруч з яким знаходиться автомобіль «Volvo» F12 типу вантажний сідловий тягач, державний реєстраційний номер АР 3145 AM, з напівпричепом бортовим тентованим державний реєстраційний номер АР 5312 XX, в якому знаходяться дві металеві труби довжиною по 12 метрів кожна в діаметрі 1 метр, автомобіль DAF XF95.380, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом бортовим тентованим, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому знаходяться завантажені чотири металеві труби довжиною по 12 метрів кожна в діаметрі 1 метр, також під час огляду на вказаній ділянці місцевості знаходиться автомобіль ГАЗ 322132, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, в багажному відділенні якого знаходяться 15 галонів з киснем та три балони з пропаном, до яких підведені системи для різання металу, та екскаватор «VOLVO» EC 210 В жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, в ході огляду вищевказані транспортні засоби було вилучено та доставлено до спеціалізованих стоянок.

Згідно з постановою слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про долучення речових доказів від 23 квітня 2018 року, майно, а саме: автокран Краз 255, державний реєстраційний номер АЕ 4489ЕА, автомобіль «Volvo» F12 типу вантажний сідловий тягач, державний реєстраційний номер АР 3145 AM з напівпричепом бортовий тентованим, державний реєстраційний номер АР 5312 XX, в якому знаходяться дві металеві труби довжиною по 12 метрів кожна в діаметрі 1 метр, автомобіль DAF ХF95.380, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом бортовим тентованим, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому знаходяться завантажені чотири металеві труби довжиною по 12 метрів кожна в діаметрі 1 метр, автомобіль ГАЗ 322132, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в багажному відділенні якого знаходяться 15 галонів з киснем та три балони з пропаном, до яких підведені системи для різання металу, та екскаватор «VOLVO» EC 210 В жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, визнано речовими доказами по матеріалам кримінального провадження № 12018081190000245 від 23 квітня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту тимчасово вилученого майна обґрунтована необхідністю проведення судових експертиз.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з вимогами частини 3 вказаної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підтвердження доводів клопотання слідчим наданий витяг з ЄРДР за № 12018081190000245, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та інші відомості, якими, на думку слідчого, обґрунтовується клопотання.

Задовольняючи частково клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, містять достатні дані для висновку, що зазначене у клопотанні майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Отже, у разі повернення вищезазначеного майна, яке відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, його власнику, це може призвести до зникнення, втрати та іншого видозмінення речового доказу, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, перевіривши вказані матеріали, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано врахував зазначені вимоги закону та прийшов до висновку про доцільність накладення арешту на майно, яке було безпосередньо предметом злочину, а саме: дві металеві труби довжиною по 12 метрів кожна в діаметрі 1 метр, які знаходяться в напівпричепі бортовому тентованому, державний реєстраційний номер АР 5312 XX, чотири металеві труби довжиною по 12 метрів кожна в діаметрі 1 метр, які знаходяться в напівпричепі бортовому тентованому, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 15 галонів з киснем та три балони з пропаном, до яких підведені системи для різання металу, які знаходяться в багажному відділенні автомобіля ГАЗ 322132, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, шляхом заборони користування та розпорядження ним; а також накладення арешту на транспортні засоби, зазначені у клопотанні, шляхом заборони лише розпоряджання ними, водночас, в частині заборони користуватися вказаними автомобілями до прийняття рішення про скасування арешту, необхідно відмовити та передати їх на відповідальне зберігання власникам і володільцям майна.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна лише у разі, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку необхідність накладення арешту, а також наявність відповідних ризиків, прокурором доведена, тому підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна у слідчого судді не було.

Разом з тим, прокурором не було доведено як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного розгляду необхідність накладення арешту на транспортні засоби саме із застосуванням заборони користування ними.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, висновків слідчого судді не спростовують.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування прийнятого судового рішення, слідчим суддею не допущено при розгляді клопотання, тому підстави для задоволення вищевказаної апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна по кримінальному провадженню №12018081190000245, внесеного до ЄРДР 23 квітня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення огляду 23 квітня 2018 року, з зазначенням переліку майна, в частині заборони розпоряджатися ним, а також накладено арешт на інше майно, з наведенням переліку такого майна, яке тимчасово вилучене в ході проведення огляду 23 квітня 2018 року, шляхом заборони користуватися та розпоряджатися цим майном, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5