Ухвала суду № 74476102, 04.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 753/12986/16-ц

2-2662/2000 Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5260/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

04 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі судді-доповідача судової палати у цивільних справах Волошиної В.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД», третя особа, яка не заявлеє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та

за зустрічним позовом Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявлеє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року відновлено втрачене судове провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД», третя особа, яка не заявлеє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та за зустрічним позовом Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявлеє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно.

Встановлено, що в архіві Дарницького районного суду м.Києва зберігалось рішення Дарницького районного суду м.Києва № 2 2662 2900 датоване 04 грудня 2000 року яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» реєстраційний номер з реєстру міжнародних компаній 317 731, третя особа ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном відмовлено.

Зустрічний позов Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» реєстраційний номер з реєстру міжнародних компаній 317 731 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено повністю.

Визнано за Іноземною компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД» реєстраційний номер з реєстру міжнародних компаній 317 731 право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_7.

Матеріали цивільної справи - відсутні.

Оригінал рішення, який відповідно до опису справи знаходився на аркушах 1-3, 05.04.2016 представником Компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» ОСОБА_7 цивільної справи № 2-2662/2000 (апеляційне провадження № 22-ц/796/4651/2016) було вирвано.

Особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4, не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції від 04 грудня 2000 року, подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухваленим рішенням вирішено питання про його права на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3, яка згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 квітня 1996 року належала ОСОБА_8 та його дружині ОСОБА_8 в рівних долях. За життя ОСОБА_8 склав заповіт, яким розпорядився нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_3 на його користь. Внаслідок смерті ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) відкрилася спадщина. Він, ОСОБА_4, звернувся до нотаріальної контори за прийняттям спадщини. У процесі вступу у спадщину і переходу права власності на квартиру він дізнався про те, що 26 листопада 2015 року між компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД» та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу на його спадкове майно, квартиру АДРЕСА_3. Підставою для укладення договору компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД» стало рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року, яким визнано за Іноземною компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД» право власності на квартиру АДРЕСА_3.

На підтвердження вищезазначених доводів, ОСОБА_4 надав в копіях: свідоцтво про право власності на житло квартиру АДРЕСА_3 від 25 квітня 1996 року, заповіт від 28 травня 2002 року, витяг із спадкового реєстру, свідоцтва про смерть ОСОБА_8 та ОСОБА_8, договір купівлі-продажу від 26 листопада 2015 року між компанією «Навсікая Девелопмент ЛТД» та ОСОБА_9, відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з тих підстав, що він не приймав участі у розгляді справи 2-2662/2000 та рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року не отримував. Про ухвалене рішення дізнався від шахраїв, які прийшли до нього в квартиру і намагалися позбавити його права фізичного користування майном. Також він не був учасником справи у розгляді заяви про відновлення втраченого провадження, за результатом розгляду якої рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року відновлено втрачене судове провадження по справі № 2 2662 2900, та не приймав участі в суді Апеляційного суду міста Києва, яким ухвалено судове рішення (постанова) від 16 травня 2018 року про часткове скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року. Про ухвалені судові рішення він дізнався 21 травня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог статті 252 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Строки на апеляційне оскарження судового рішення визначені у статті 354 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, що набрав чинність 15 грудня 2017 року.

Судове рішення, яке є об'єктом оскарження, ухвалено 04 грудня 2000 року, тобто до набрання чинності редакцією Кодексу на підставі Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року підлягає оскарженню у порядку та строки, що діяли до набрання чинності редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.

Порядок та строки оскарження судового рішення роз'яснені судом першої інстанції при ухвалені рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року, а саме: до Апеляційного суду міста Києва протягом 10 днів.

У відповідності до вимог частини 1 статті 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 участі у справі 2-2662/2000 (апеляційне провадження 22-ц/796/5260/18) не приймав, судові рішення на його адресу не направлялись. Про ухвалені рішення у справі він дізнався 21 травня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року подана ОСОБА_4 - 22 травня 2018 року, тобто у порядку та строки роз'яснені судом першої інстанції при ухвалені рішення.

Отже, доводи заявника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення знайшли своє підтвердження, а тому процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року підлягає поновленню з вищенаведених обставин.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав:

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» (далі- Закон») за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом справляється судовий збір. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору за подання апеляційної на рішення суду, а саме 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як роз?яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 21 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі виходячи зі ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги позивача ОСОБА_5 складаються із вимог немайнового характеру. При поданні позовної заяви (2000 рік) у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993, № 7-93 &qu0 ;Про державне мито&q?і ; підлягало до сплати державне мито у розмірі 85,00 грн. із розрахунку 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Пред?явлений зустрічний позов Іноземної компанії «Навсікая Девелопмент ЛТД» містить вимоги майнового характеру та у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993, № 7-93 &q? ;Про державне мито&q?ід; підлягало до сплати державне мито у розмірі 1 700,00 грн. із розрахунку 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення суду оскаржується у повному обсязі, як в частині первісного, так і зустрічного позовів.

Таким чином, у відповідності до вимог підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону та роз?яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судовий збір за подання апеляційної на рішення суду першої інстанції повинен складати загальну суму 2 677,50 грн. (85,00 грн. х 150% + 1 700,00 грн. х 150%).

Суддею-доповідачем враховується здійснена ОСОБА_4 оплата судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 870,00 грн. на виконання вимог закону, визначених ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 лютого 2016 року, що підтверджується квитанцією від 25 лютого 2016 року (а.с. 36 том 1).

Таким чином, за мінусом сплаченої суми, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції повинен складати розмір 807,50 грн. (із розрахунку 2 677,50 грн.- 1 870,00 грн.).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_4 не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі, посилаючись на положення пунктів 6частини першої статті 5 Закону України &qu ;Про судовий збір&q?нк;, як на підставу звільнення звільнення від сплати судового збору.

За правилами пункту 6 частини першої статті 5 Закону України &qule;Про судовий збір&quti; від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З вищенаведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору передбачено лише у конкретних випадках та виключно за умови звернення з позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У цьому випадку відсутні підстави, які передбачені законом для звільнення особи, яка подає апеляційну скаргу від сплати судового збору.

Таким чином, ОСОБА_4 необхідно сплатити судовий збір у розмірі, визначеному судом апеляційної інстанції на підставі Закону України &quО.;Про судовий збір&quсу;.

Відповідно до вимог статей 185, 357 ЦПК України суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статті 356 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору, постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

З урахуванням наведеного, особі, яка подає апеляційну скаргу слід доплати судовий збір у розмірі 807,50 грн. та надати суду апеляційної інстанції оригінал платіжного документу.

Реквізити рахунку для оплати судового збору: Отримувач коштів - УДКС у Солом?янському у районі м. Києва, Код отримувача (код ЄДРПОУ) 38050812, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, Розрахунковий рахунок 31210206780010.

Керуючись ст. 127, п.2 ст. 357 ЦПК України суддя, -

у х в а л и в :

Поновити ОСОБА_4 процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2000 року залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня її отримання скарга буде вважатись неподаною та повернута апелянту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: В.М.Волошина