Постанова № 74470914, 31.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року

м. Рівне

Справа № 564/2595/17

Провадження № 22-ц/787/690/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Шимківа С.С.,

суддів: – ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар судового засідання – Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3,

відповідач – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року (суддя Цвіркун О.С., повний текс рішення виготовлено 12 лютого 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

14 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів.

Позов мотивовано тим, що у зв’язку із станом здоров'я дитини, а також постійними витратами на харчування, одяг дитини, виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів, що стягуються з відповідача.

Просила суд збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 та встановити їх в розмірі 1000 грн.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2007 року по справі № 2-370, і встановлено їх в твердій грошовій сумі в розмірі 500

(п'ятсот) грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 СК України стосовно того, що батьки мають рівні обов’язки щодо дитини, розмір аліментів у 500 грн не поставить платника аліментів у скрутне матеріальне становище і відповідатиме загальним засадам сімейних відносин – справедливості, розумності та моральності.

22 лютого 2018 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій вона, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Зазначає, що мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач не є особою похилого віку, є працездатним, має задовільний стан здоров'я.

Судом не вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_4 не скористався своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ГЮ, № 150130 від 12.05.2003 року (а.с. 7).

На підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2007 року з відповідача ОСОБА_6 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 50 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4).

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН20 листопада 1959 року, як принципове положення визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Адаптуючи названі міжнародні норми до законодавства України, в Конституції України та ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України та зазначеної Конвенції з прав дитини, батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, не залежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за відсутності такої домовленості -судом.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, місцевий суд правильно визначив обставини справи, те що для забезпечення необхідного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини необхідним є збільшення розміру аліментів, що стягуються із відповідача на її утримання до 500 грн щомісячно.

Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що згідно вимог ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Окрім того, у порушення вимог статті 141 ЦПК України судом не вирішено питання розподілу судових витрат.

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, збільшення розміру аліментів, що стягуються із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_6 до 500 грн щомісячно але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2007 року по справі № 2-370, і встановити їх в твердій грошовій сумі в розмірі 500

(п'ятсот) грн. щомісячно, але не 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір сплачений нею за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04 червня 2018 року.

ОСОБА_7 Шимків

Судді: М.П. Григоренко

ОСОБА_2