Рішення № 74470409, 01.06.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1301/17

Провадження № 2/740/76/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря – Кононяко С.А.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, який вподальшому уточнив, та в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 31170 грн. 99 коп. за кредитним договором, посилаючись на те, що 22.05.2008 року ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна 55».

20 квітня 2010 року відповідач переоформила кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold 55» та отримала кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27.60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки і щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, та Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір, що засвідчується підписом у заяві.

При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч.1ст.634 ЦК України, якою передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Правил користування банківською карткою.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більше ніж за 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

Банк свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, а відповідач не виконує свої обов’язки, внаслідок чого станом на 20.03.2017 утворилась вказана заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши письмове клопотання про підтримку уточненої позовної заяви, розгляд справи за їх відсутності і про згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач в судовому засіданні пояснила, що в 2006 році при оформленні соціальної картки отримала і кредитну карту з лімітом 300 грн. Вона користувалася цією карткою та вчасно погашала заборгованість. У зв’язку з цим у 2011 році їй було збільшено кредитний ліміт до 2000 грн. Вона і надалі продовжувала користуватися кредитною карткою, вчасно погашаючи борг.

В 2013 році їй знову збільшили кредитний ліміт до 6000 грн. Потім вона звернулася до працівника банку, щоб закрити дану карту, на що працівник банку в її присутності ножицями розрізав карту та повідомив, що боргу у неї немає, а картка закриється автоматично через місяць. Через декілька місяців їй зателефонували із банку та повідомили, що у неї по кредитній карті є заборгованість в сумі 500 грн. Вона звернулася до банку і сплатила вказану заборгованість.

Через деякий час з її карти для соціальних виплат, на яку вона отримує пенсію на дитину- інваліда та кошти при народженні дитини, почали знімати кошти в погашення боргу за кредитною карткою. Вона знову звернулася до банку, на що їй було повідомлено про борг, який утворився з тієї причини, що коли вона закривала картку, то не відключила послугу «Голд клубу», за яку щомісяця потрібно платити 20 грн. Оскільки вона не знала про це, то і утворився даний борг і банк продовжував його погашати за рахунок зняття коштів із соціальної карти, не маючи на це ніякого права та дозволу. Через три роки банк звернувся до суду із даним позовом, який вона не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та застосувати позовну давність.

Дослідивши усі докази по справі та відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов’язання чи зміна його умов не допускається, а ст.1054 ЦК України передбачає обов’язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 отримала за укладеним з Банком кредитним договором від 20 квітня 2010 року кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, укладений між ним та Банком Договір, що засвідчується підписом у заяві, однак вона не виконує свої обов’язки, внаслідок чого станом на 20.03.2017 утворилась заборгованість в сумі 31170 грн 99 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 7072 грн. 54 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 20146 грн. 43 коп., заборгованість за пенею та комісією в сумі 1991 грн. 50 коп., штрафу відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - фіксована частина і 1460 грн. 52 коп. - процентна складова штрафу.

Стаття 612 ч.1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин клопотання відповідача про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах № 6-14цс14 від 19.03.2014, № 6-134цс14 від 01.10.2014, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №543/1057/15-ц від 16.08.2017 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі, - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Враховуючи, що строк дії виданої позивачем картки, отриманої ОСОБА_1, встановлений до травня 2017 року, а з позовом позивач звернувся до суду 29.09.2017 року, то звернення позивача щодо повернення кредиту у повному обсязі має місце в межах позовної давності.

На підставі викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме: необхідним стягнути з відповідача 27081 грн. 26 коп., з яких 7072,54 грн. - заборгованість за кредитом, 20008,72 грн. - заборгованість за відсотками за період з 30.03.2014 року по 20.03.2017. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 31170,99 грн., у разі стягнення судом 27081,26 грн. позовні вимоги задоволені на 87% (27081,26 х 100 : 31170,99 =87), що є підставою для стягнення на користь позивача з відповідача 1392 грн. судового збору (1600 х 87 : 100 =1392).

Керуючись ст.ст.525, 526,612,1054 ЦК України, ст.ст.12, 81, 82, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по договору б/н від 20 квітня 2010 року в сумі 27081 грн. 26 коп., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1392 грн.00 коп., а всього стягнути з неї 28473 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 26 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.