Рішення № 74470106, 25.05.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2018 Справа №607/15769/17

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О.М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкова М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», вказавши третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 25 січня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №182, таким, що не підлягає до виконання. Посилаючись на те, що на його адресу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2017 р., з якої позивач ОСОБА_1 дізнався про виконавчий напис №182, який був виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми в розмірі 69 951,33 грн. Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням закону, та не підлягає до виконання.

Обґрунтувавши позов тим, що виконавчий напис нотаріуса №182, який вчинений 25 січня 2017 року, є таким, що не підлягає виконанню, оскільки в момент вчинення виконавчого напису нормативно-правовий акт, який допускав вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних договорах, - був визнаний незаконним та нечинним за рішенням суду, що набрало законної сили, тобто законних підстав для можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на кредитному договорі не існувало, відтак законодавство України не допускає такого способу захисту цивільних прав. Крім цього пояснив, що станом на дату вчинення виконавчого напису Тернопільським міськрайонний судом розглядалася справа за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.06.2007 року. Також зазначив, що виконавчий напис нотаріуса від 25.01.2017 р., вчинений поза межами трирічного строку позовної давності, оскільки з позивача стягнуто заборгованість за дев’ять років чотири місяці, а саме з 26.06.2007 року по 18.11.2016 року.

Позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, однак представник подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, посилаючись на мотиви викладених у позовній заяві та просить позов задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з’явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

У зв’язку з тим, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, не подав відзиву на позовну заяву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, постановив, справу вирішувати на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, однак надіслав на адресу суду письмові пояснення, у яких вказав, що заперечує проти задоволення позову, оскільки вважає, що доводи позивача є необґрунтованими.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26 червня 2007 року між ПАТ ОСОБА_2 «ПриватБанк» як кредитором, та ОСОБА_1, як позичальником, укладено кредитний договір про надання «Зручного кредиту».

25 січня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №182, яким запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі: залишок заборгованості за кредитом – 9 989, 54 грн., залишок заборгованості за відсотками – 32 318, 07 грн., пеня – 27 643,72 грн., що всього становить 69 951, 33 грн., та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Постановою держаного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби від 04.07.2017 року відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 72 951,33 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерствіюстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Чинним законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Як вбачається з матеріалів справи, нотаріус задовольнив вимоги ПАТ «Приватбанку» за період з 26.06.2007 р. по 18.11.2016 р. включно, на загальну суму заборгованості в розмірі 69 951,33 грн., однак не було враховано, що ПАТ «Приватбанк» звертався з позовом про стягнення заборгованості до ОСОБА_1, який в подальшому був залишений без розгляду. Позивач ОСОБА_1 заперечує проти підписання кредитного договору та отримання коштів від ПАТ «Приватбанк».

Крім цього, перевіряючи розмір заборгованості нотаріусом не було враховано вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат», а саме нотаріусом видано виконавчий напис за період з 26.06.2007 р. по 18.11.2016 р., що становить дев’ять років чотири місяці двадцять три дні,

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог і визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість за спірним кредитним договором є небезспірна, у зв’язку із чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 283, 284, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк «Приватбанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 25 січня 2017 року, що зареєстрований в реєстрі за № 182 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк «Приватбанк», місцезнаходження: вул. Набережна, 50, м. Дніпро, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_5