Рішення № 74468502, 21.05.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3242/17

Провадження №2/524/120/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді - Кривич Ж.О.

секретаря судового засідання - Коваль Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Полтава і полтавці» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Кредитна спілка «Полтава і полтавці» 05.05.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 46 від 31.03.2011 року у сумі 418 976, 10 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 31 березня 2011 року між Кредитною спілкою Полтава і полтавці» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 46 про надання кредиту в розмірі 100 000,00 грн. з процентною ставкою 0,06 % щоденно на залишок суми кредиту. Позивач, у встановленому Кредитним договором порядку, виконав свій обов'язок та надав Відповідачу кредит строком на 28 місяців з 31.03.2011 року по 31.07.2013 року, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався протягом вказаного терміну, погасити кредит та відсотки за користування кредитом відповідно до графіка погашення кредиту, який є додатком № 1 до Кредитного договору. Відповідач порушив графік погашення кредиту, в зв'язку з чим, виникла заборгованість за основною сумою кредиту і нарахованими відсотками. Листом від 23.03.2017 року позивач попередив відповідача про наявність заборгованості та вимагав виконати зобов'язання по кредиту. Вказаний лист залишився без реагування з боку Відповідача. У зв'язку з невиконанням обов'язків відповідачем, виникла заборгованість за період з 01.06.2013 року по 30.04.2017 року в сумі 418 976,10 грн., з яких: 100 000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 233 976, 10 грн. - нарахованими відсотками за користування кредитом; 85 000,00 грн. - інфляційними втратами позивача.

Зважаючи на викладене, та керуючись нормами ст.ст. 256, 264,526,530, 534, 536, 599, 611, 625, ЦК України просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 418 976,10 грн., заборгованості за Кредитним договором та сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду судовий збір.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

ОСОБА_2 також пояснив суду, що у 2013-2015 роках як юрист був представником позивача у численних судових справах, що, зокрема, підтверджується довіреністю від 14.01.2015 року, оригінал якої в нього зберігся (а.с. 72).

За домовленістю з керівником КС «Полтава і полтавці» кредитний договір було укладено як спосіб оплати його послуг.

Він жодного разу не сплачував за цим договором ні самого кредиту, ні відсотків. Заявив, що як юристу позивача, йому відомі випадки, коли сама кредитна спілка від імені позичальника вносила кошти у рахунок погашення заборгованості за кредитом, щоб перервати строки позовної давності.

Відповідачем 18.12.2017 року заявлено клопотання по витребування доказів.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.12.2017 року частково задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів від Кредитної спілки «Полтава і полтавці» а саме: оригіналів прибуткових ордерів на сплату коштів по Кредитному договору.

Суд, дослідивши матеріали справи, давши аналіз та оцінку наданим доказам, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що 31 березня 2011 року між Кредитною спілкою «Полтава і полтавці» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 46 строком на 28 місяців з 31.03.2011 року по 31.07.2013 року, за умовами якого Відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн. з процентною ставкою 0,06 % щоденно на залишок суми кредиту.

Відповідачем отримано кредитні кошти на суму 100 000, 00 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 851 від 31.03.2011 року.

Відповідач зобов'язувався відповідно до ч. 2 пп. 3.2.2 п. 3.2 Кредитного договору погашати кредит та сплачувати проценти в порядку, визначеному графіком розрахунків, який є додатком № 1 до Кредитного договору.

Листом від 23.03.2017 року позивач попередив відповідача про наявність заборгованості та вимагав виконати зобов'язання по кредиту. Вказаний лист залишився без реагування з боку Відповідача.

13.11.2017 року Позивачем надано письмові пояснення додатками, до яких є деталізований розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 46 від 31.03.2011 р. та копії прибуткових касових ордерів № 1190 від 08.06.2011 р.; №1451 від 22.07.2011 р., №1536 від 12.08.2011 р., № 1179 від 05.09.2012 р., №1360 від 05.10.2012 р., №1521 від 06.11.2012 р.; №1736 від 14.12.2012 р.; №18 від 03.01.2013; №171 від 04.02.2013 р.; №339 від 01.03.2013, №514 від 08.04.2013 р.; №652 від 08.05.2013 р.; №1124 від 15.08.2013 р.; №1212 від 04.09.2013 р.; №1361 від 01.10.2013 р.; № 1516 від 05.11.2013 р.; №1646 від 03.12.2013 р.; № 32 від 10.01.2014 р.; № 171 від 11.02.2014 р.; № 373 від 25.03.2014 р.; № 467 від 16.04.2014 р.; № 616 від 28.05.2014 р.; № 649 від 06.06.2014 р.; № 868 від 07.08.2014 р.; № 956 від 02.09.2014 р.; № 961 від 03.09.2014 р.; № 1148 від 30.10.2014 р.; № 1228 від 28.11.2014 р.; №1297 від 29.12.2014 р.; № 65 від 30.01.2015 р.; № 108 від 27.02.2015 р.; № 150 від 31.03.2015 р.; № 188 від 30.04.2015 р.; № 212 від 29.05.2015 р.

У більшості прибуткових касових ордерів зазначено, що здійснюється оплата відсотків, крім ордерів за № 1179 від 05.09.2012 року, № 1360 від 05.10.2012 року, № 1521 від 06.11.2012 року, № 1736 від 14.12.2012 року, № 18 від 03.01.2013 року, № 1361 від 01.10.2013 року, № 1516 від 05.11.2013 року, № 1297 від 29.12.2014 року, де оплата вносилась на основну суму та відсотки. На ордерах не передбачений підпис позичальника. Інші документи, які б підтверджували достеменно, що платіж здійснив саме ОСОБА_2, немає.

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно ст.ст. 11, 509 ЦК України виникають зокрема з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно умов Кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, у встановлені договором терміни.

Стаття 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Свої зобов'язання по Кредитному договору позивач виконав в повному обсязі, а саме 31 березня 2011 року надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 100 000,00 гривень, що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 851 від 31.03.2011 року.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк для його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до Кредитного договору кінцевим терміном повернення заборгованості є 31 липня 2013 рік.

Згідно зі статтями 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до наданого позивачем у позовній заяві розрахунку, відповідач ОСОБА_2 станом на 30.04.2017 року заборгував Кредитній спілці «Полтава і полтавці» 418 976,10 грн., з яких: 100 000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 233 976, 10 грн. - нарахованими відсотками за користування кредитом; 85 000,00 грн. - інфляційними втратами позивача.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормою ч. 1 ст. 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 1 с. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-116цс13, № 6-522цс17 початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Постановою Верховного суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 6-2420цс15 визначено, що несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів окремо.

В письмових поясненнях від 13.11.2017 року позивач зазначає, що кредитна спілка «Полтава і полтавці» дізналася про порушення відповідачем ОСОБА_2 умов Кредитного договору в 2011 році, таким чином, перебіг позовної давності для звернення кредитною спілкою до суду за захистом своїх порушених справ розпочався в 2011 році та закінчився в 2014 році.

Відповідач зобов'язувався відповідно до ч. 2, 6 пп. 3.2.2 п. 3.2 Кредитного договору погашати кредит та сплачувати проценти в порядку визначеному графіком розрахунків, який є додатком № 1 до Кредитного договору, шляхом здійснення щомісячного платежу за кредитом 30-го або 31-го числа кожного місяця.

Згідно з додатком №1 до Кредитного договору Відповідач зобов'язувався погасити суму основного боргу та відсотків за користування кредитом в період з 31.03.2011 року по 31.07.2013 роки.

Отже, строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права у позивача сплив 01.08.2016 року.

Оскільки позивач звернувся до суду лише 05.05.2017 року, строки позовної давності для стягнення основної суми боргу та нарахованих відсотків, інфляційних витрат сплили.

Посилання позивача в письмових поясненнях від 13.11.2017 року на те, що відповідач здійснював часткові повернення нарахованих відсотків за користування кредитом не доведене належним доказом, адже суд, дослідивши прибуткові касові ордери, надані на підтвердження заявлених вимог, приходить до висновку, що на останніх відсутні підписи Відповідача, а тому не можна прийти до однозначного висновку, що вказані оплати, в рахунок погашення відсотків за кредитом, здійснювалися саме відповідачем ОСОБА_2

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного суду України 22.02.2017 року у справі № 6-17цс17 Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Зважаючи на викладене, клопотання представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_3 про застосування до позовних вимог Кредитної спілки «Полтава і полтавці» строків позовної давності підлягає задоволенню і з цих підстав суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі наведеного, відповідно ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Кредитної спілки «Полтава і полтавці» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 31.05.2018 року.

Суддя: