Ухвала суду № 74468148, 04.06.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

ун. 415/1650/15-к

№ 1-КП/415/26/18

УХВАЛА

04.06.18 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого суді ОСОБА_1

при секретарі Литвиненко Л.О.

за участю прокурора Хмеленко Н.В.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_4 Федерації, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: м. Брянка, вул. ак. Корольова, 4/2, раніше судимого: 1) 31.10.2008 року Зачепилівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 162 КК України із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 2) 17.04.2009 року Зачепилівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 186 КК України на підставі ст.ст. 71, 72 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 27.05.2013 року за відбуттям строку покарання; 3) 22.11.2013 року Брянківським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 126 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України,-

встановив:

В провадженні Лисичанського міського суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3

Суд, заслухавши думку учасників процесу та дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст.184 КПК України та підлягає задоволенню за наступних підстав.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

По існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_3 переховуватися від органів досудового слідства та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується , та те, що він ніде не працює та не не навчається, законні джерела доходів у обвинуваченого відсутні, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, крім того, під час судового розгляду вказаного кримінального провадження вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України, засуджений та відбуває покарання у Харківській виправній колонії №27.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під варто, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а також, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння. Так, ЄСПЛ з прав людини в рішенні викладеному у справі «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену в рішенні у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року є, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес (захист прав потерпілого) який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також зважаючи на те, що більш м’який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання процесуальних обов’язків та належної поведінки обвинуваченого.

Керуючись ст. 110, 131, 132, 176-178,183,184, 331 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора Лисичанської місцевої прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3, 08 травня 1988 обчислювати 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу, тобто з 04 червня 2018 року по 02 серпня 2018 року, включно.

Дана ухвала діє протягом 60 днів, тобто до 02 серпня 2018 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Відповідно до ч. 5 ст.182, ч.3 ст. 183 КПК України, з урахування наведених вище обставин, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_3 визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним процесуальних обов’язків – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 35240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) гривень (одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок – 37317017002672, призначення платежу – застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду – 05381343).

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов’язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора або суду;

4) повідомляти прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання;

5) докладати зусиль до пошуку роботи.

Дані обов’язки діятимуть протягом двох місяців з дня застосування застави.

Роз’яснити обвинуваченому, що наслідком невиконання зазначених обов’язків є звернення внесених в якості застави грошових коштів у доход держави та вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.Г.Березін