Рішення № 74463138, 14.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4259/17 Справа № 201/11719/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Посунся Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі - Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та її рідний дядько ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1

ОСОБА_2 належить 2/3 частини зазначеної квартири на підставі договору дарування від 30 січня 2014 року, а ОСОБА_3- 1/3 частина цієї квартири на підставі Свідоцтва про право власності на майно, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради 04 лютого 1994 року за розпорядженням № 1/632-94 від 04 лютого 1994 року.

Згідно з технічним паспортом, складеним Дніпропетровським міським бюро технічної інвентаризації в 1994 році, спірна квартира має загальну площу 62,1 кв.м., жилу площу - 43,8 кв.м. та складається з трьох кімнат: 1-а кімната - 12,7 кв.м., 2-а кімната - 17,7 кв.м., 3-я кімната - 13,4 кв.м., кухні - 7,5 кв.м., ванної кімнати - 2,1 кв.м., вбиральні - 1,1 кв.м., коридору - 4,8 кв.м., вбудованої шафи - 0,3 кв.м. Квартира обладнана балконом та лоджією.

Посилаючись на неможливість сумісного проживання, наявність неприязненних стосунків, конфліктів в результаті чинимих відповідачем перешкод позивачці у її праві власності та проживання у спірній квартирі, неможливість поділу останньої та визначення порядку користування, - ОСОБА_2 просила припинити право власності відповідача на його незначну частину квартири та визнати за нею право власності на 1/3 частини з виплатою ОСОБА_3 грошової компенсації за цю частину.

Відмовляючи у таких вимогах, районний суд виходив з того, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, не ґрунтуються на вимогах закону, сума, яку позивачка, має намір відшкодувати відповідачу, не відповідає ринковій вартості належної йому частки у спірній квартирі, оскільки відсутній висновок експертизи про її вартість, а також суд вважав, що має місце використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику.

Такі висновки не можна вважати обгрунтованими, оскільки вони здійснені без повного з*ясування та врахування усих обставин справи та наданих доказів, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

По матеріалам справи є доведеною та обставина, що спільне володіння і користування квартирою є неможливим, сторони знаходяться в неприязних стосунках, саме відповідач перешкоджає позивачці і членам її сім'ї у користуванні квартирою у належній їй частині 2/3, самостійно, без згоди позивачки як співвласниці, встановив порядок користування квартирою, який не відповідає розміру їх часток, оскільки в трикімнатній квартирі зайняв дві кімнати, залишивши позивачці одну найменшою площею.

Наявність спорів та конфліктів між ними підтверджені рішеннями судів та зверненнями позивачки до правоохоронних органів. Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2015 року ОСОБА_3 зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_4-бабусі позивачки і матері відповідача- в користуванні спірною квартирою шляхом вселення і передачі їм ключів, однак лише в ході виконання вказаного рішення позивачці був наданий фізичний доступ до спірної квартири та надані ключі. Однак після цього відповідач знову обмежив доступ позивачки до двох кімнат, посилаючись, що дві кімнати складають належну йому 1/3 частину квартири, а одна кімната складає належні позивачці 2/3 частини.

Наведені обставини, а також створення відповідачем перешкод у проживанні ОСОБА_4, підтвердила особисто остання, яка за заявленим клопотанням була допитана у якості свідка апеляційним судом. Пояснювала, що вони з позивачкою позбавлені умов проживання. Відповідач пошкодив, зламав майже всі меблі ОСОБА_4, які знаходились в квартирі, а після оголошення наведеного судового рішення проживання взагалі стало неможливим, ОСОБА_3 перешкоджає навіть користуватись газовою плиткою, через що свідок змушена була покинути квартиру та проживати у іншого сина ОСОБА_5- батька позивачки, а також у своєї племінниці. Відповідач не бере участі у утриманні квартири, в оплаті комунальних платежів, в зв*язку з чим мається велика заборгованість, яку вона вимушена погашати.

ОСОБА_3 категорично заперечує можливість проживання позивачки у спірній квартирі, оскільки разом з ним проживає його сім'я, вказував, що іншого порядку користування квартирою він не прийме, оскільки йому та його родині однієї кімнати з трьох недостатньо.

Отже, відповідач визнав обставину, на яку позивачка посилалася в обґрунтування своїх вимог - неможливість спільного володіння і користування майном.

Встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить домоволодіння і земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,25 га. Його дружина також має у власності 1/3 частину іншої квартири на тому ж масиві «Перемога», що підтверджено письмовими доказами.

Крім того, стороною позивачки доведено, що нею та її родичами було запропоновано відповідачу окремі однокімнатні квартири, площею, не меншою, ніж площа належної йому 1/3 частини у спірній квартирі. Однак він від запропонованих варіантів відмовився.

Перелічені обставини підтверджують доводи позивачки про неможливість вирішення з відповідачем будь-яких питань щодо встановлення порядку користування, володіння квартирою, тощо..

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Статтею 364 ЦК України передбачено право співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За наведених обставин вирішити питання щодо поділу спірної квартири в натурі між сторонами за домовленістю між ними не вбачається можливим, відповідач, крім іншого, ухиляється від проведення інвентаризації квартири. Так, з метою проведення поточної технічної інвентаризації спірної квартири та оцінки можливості поділу спірної квартири в натурі позивачка в липні 2016 року звернулась до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»,однак відповідач відмовився надати доступ до всіх приміщень квартири.

Є загальновідомою обставиною та за практикою, визначеною Верховним Судом України, державними та будівельними нормами, що відповідно до правил ст.364 ЦКУ поділ в натурі квартир у багатоквартирних будинках, в тому числі, підсобних приміщень - кухня, ванна, санвузол, коридор, балкон, лоджія- на дві окремі квартири з окремими входами технічно неможливо, в зв*язку з чим не може бути визнаний належним доказом такого поділу.

. Згідно із Звітом про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Приват Юр Груп» (сертифікат №107/16 від 09 лютого 2016 року, виданий Фондом державного майна України) станом на 09 серпня 2016 року ринкова вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 складає 159 916, 00 грн.

Позивачка внесла на депозитний рахунок суду зазначену суму, що підтверджується оригіналом відповідного платіжного документа від 12 серпня 2016 року.

За встановлених обставин, враховуючи, що у порівнянні з часткою позивачки, частка відповідача є незначною, не може бути виділена в натурі, спірне майно є неподільним, спільне володіння і користування є неможливим ( що було встановлено і районним судом), припинення права ОСОБА_3 на 1/3 частину в спірній квартирі не завдасть істотної шкоди, оскільки грошова компенсація йому буде виплачена, крім того, він надав докази про продаж свого домоволодіння, - право відповідача на частину у спільній квартирі може бути припинене з виплатою йому грошової компенсації, а право власності на зазначену частину визнано за позивачкою.

Посилання відповідача на проживання з ним його родини, в тому числі, і матері, не впливає на наведений висновок з огляду на те, що незалежно від кількості членів сім*ї, стану їх здоров*я,- його частина у власності складає 1/3, а тому саме він має бути зацікавленим у позитивному вирішенні спірних питань з позивачкою, однак всі його дії свідчать про небажання вирішувати житловий спір, та про його протиправну поведінку по відношенню до своїх родичів, в тому числі, до матері, а тому його твердження про грубе порушення її прав є голослівним, безпідставним, надуманим.

Заперечення відповідача проти неможливості спільного володіння та користування квартирою, проти наявності неприязних стосунків із позивачкою, його твердження, що вони вже багато років не зустрічалися, порядок користування квартирою був встановлений до набуття позивачкою права власності, що жодних пропозицій щодо його зміни від позивачки не надходило, - є безпідставними, спростовуються наведеними вище доказами.

Твердження відповідача, що будинок, на наявність якого посилається позивачка, та який пропонується як місце проживання, непридатний для проживання, перебуває в аварійному стані, свідчить про те, що цей будинок із великою площею земельної ділянки- можуть бути реальним об*єктом продажу з отриманням відповідачем відповідної грошової суми. Більш того, особисто він, надав суду письмовий доказ - попередній договір купівлі-продажу, підтверджуючи, що він має намір продати вказане майно за 130 000,00 грн.

Усі наведені обставини районний суд залишив без уваги та оцінки, не навів своїх висновків відносно наявних у справі письмових доказів, перекрутив дійсні обставини справи, поклав в основу свого рішення помилкові висновки про предмет та суть заявленого позову.

Вказавши про відсутність в матеріалах справи висновків судової будівельно-технічної експертизи про вартість 1/3 частини квартири, райсуд не врахував, що згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, залишив без уваги, що відповідач не спростував вартості, визначеної незалежним оцінювачем, жодного доказу на підтвердження своїх заперечень проти цієї вартості суду не надав. Сам суд мав можливість перевірити доказ, наданий позивачкою, але цього не зробив, а обмежився висновком про відсутність висновку експертизи.

Звіт про оцінку майна, складений у відповідності до чинного законодавства компетентним та повноважним суб'єктом оціночної діяльності, кваліфікація якого підтверджена належним чином.

Позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, спосіб захисту права - шляхом припинення права власності відповідача на частку у спільному майні відповідає правилам ст. 365 ЦК України.

На підставі викладеного рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення позовних вимог

Керуючись ст. 307, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року - скасувати.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/3 частини вказаної квартири в сумі 159 916,00 грн., яка знаходиться на депозитному рахунку суду - НОМЕР_1, відкритий ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, МФО 820172, Територіальне управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний номер 26239738).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 178,17 грн..

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

З.М. Пономарь