Постанова № 74462908, 21.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8061/17 Справа № 201/11781/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 69

21 грудня 2017 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 рік грудень 21 дня Колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Посунся Н.Є.,

при секретарі - Бондаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2017 року по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Дніпропетровська обласна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просить визнати факт того, що він є жертвою політичних репресій у період з 1997 року по 2017 рік та має права, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» для жертв політичних репресій.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на те, що з 1991 року він являвся керівником наукового і промислово-технологічного приватного підприємства та був активним учасником економічної діяльності. Однак, в силу невідомих причин, в 1997 році його діяльність була незаконно підірвана шляхом порушення сфабрикованої кримінальної справи, під час провадження якої були вилучені належні підприємству та йому особисто документи, у тому числі наукові та технологічні, які в подальшому були знищені. Також тоді були арештовані банківські рахунки підприємства та конфісковані грошові кошти, що знаходились на них.

ОСОБА_2 вказує, що вказані репресії здійснювались органами податкової поліції при підтримці органів прокуратури та були реалізацією соціально-економічної правової політики ОСОБА_3 та голови ДПА ОСОБА_4 по знищенню національної науки і промисловості.

23 липня 2009 року ОСОБА_2 був незаконно позбавлений свободи та доставлений до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, незаконно двічі примусово поміщувався до психіатричного закладу, а 29 липня 2010 року – був викрадений невідомими особами та доставлений до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, де незаконно був арештований, а потім звільнений від відбування арешту.

Окрім цього, заявник незаконно визнавався винним у вчинені дрібного хуліганства, але матеріали про це кудись зникли.

Вказані репресії, на думку заявника, були реалізацією політики президентів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а та політика, починаючи з 2014 року, яка зводилася до не виконання судових рішень і що відобразилась у відносинах з Пенсійним фондом України, негативно вплинула на його пенсійні права.

Посилаючись таким чином на вказані обставини, а також на те, що законодавство України не містить регламентації встановлення факту застосування до громадянина політичних репресій у період 1997 – 2017 р.р. та правових наслідків його встановлення, ОСОБА_2 вимушений був звернутись з даною заявою до суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересована особа : Дніпропетровська обласна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на помилковість рішення суду першої інстанції з причин невірного застосування норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції – зміні з мотивів обґрунтування відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо визнання його жертвою політичних репресій у період з 1997 року по 2017 рік та, що він має права, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» для жертв політичних репресій, суд першої інстанції посилався на те, що Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» встановлено інший порядок реабілітації жертв політичних репресій на Україні.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений без врахування того, що названий Закон, на який посилається заявник та просить його застосувати за аналогією з тих причин, що діюче на сьогодні законодавство України не містить в собі регламентації встановлення факту застосування до громадянина політичних репресій у період 1997 – 2017 р.р. та правових наслідків його встановлення, на думку судової колегії, не може бути застосованим, як до правовідносин, які виникли у вказаний заявником період часу, так і до самого ОСОБА_2, який жертвою, у розумінні цього поняття, визнаний за рішенням суду бути не може.

Таким чином, з огляду на викладене, а також на те, що за викладених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі та підлягає зміні з мотивів обґрунтування відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 381 – 384 ЦПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2017 року – змінити з мотивів обґрунтування відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий :

Судді :