Постанова № 74461673, 31.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/259/18

Номер справи місцевого суду: 522/18150/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

За участю секретаря– Лопотан В.І.

Осіб,що беруть участь у справі

Представник позивача -ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2017 року,( суддя Шенцева О.П.) у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_6 та ОСОБА_7

-про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

01.09.2015 року позивач звернув до суду з вищезазначеними позовними вимогами в котрих зазначав, що 15 травня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_6 було укладено Договір про іпотечний кредит № 40/ІЖ-002.08.1 за умовами якого Банк надав відповідачу-1 у кредит грошові кошти в сумі 600 000 грн., строком до 15 травня 2028 року включно зі сплатою 10,9% річних за користування кредитом. Згідно умов даного Договору предметом іпотеки є квартира № 24, розташована у будинку № 14 по вул. Льва Толстого в м. Одеса.

З метою забезпечення даного Договору про іпотечний кредит між ВАТ «Родовід Банк» та відповідачем ОСОБА_7, було укладено Договір поруки № б/н від 15 травня 2008 року.

06 серпня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та Державною іпотечною установою було укладено Договір відступлення права вимоги № 1662/08, відповідно до умов якого Банк передав позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит, Іпотечним договором та Договором поруки. На підтвердження вказаних обставин позивачем суду надано копію нотаріально посвідченого договору відступлення прав за договором кредиту.

Позивач зазначає що відповідачі не виконують умови кредитної заборгованості настановна 17.08.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 594 420 грн.76 коп., яка складається :

-по основній сумі боргу- 523 591.43 грн.

-нараховані відсотки- 46 189.41 грн.

-пеня - 12 825.75 грн.

-інфляційні витрати- 11 814.17 грн.

Посилаючись на зазначене просила стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за договором іпотечного кредиту у сумі 594420,76 грн., з яких – основного боргу 523591, 43 грн.;46289,42 – відсотки за користування кредитом; 23825,75 пені та 11814,17 втрат від інфляції.

В своїх запереченнях відповідачі позовні вимоги не визнали та просили їх залишити без задоволення. При цьому посилаються на відсутність доказів щодо боргових зобов’язань та отримання грошових коштів. Одночасно посилається на те, що права споживачів гарантуються ст..ст.42.92 Конституцією України та міжнародними актами. Зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року. Заявник зазначає, що наведені факти спростовують заборгованість за кредитним договором.(а.с.74 т.1).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2017 року у задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено в повному обсязі.( а.с.98-103 т.1)

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідкового листа представник ОСОБА_7 був сповіщений про час та місце судового розділу, а відповідач ОСОБА_6 неодноразово сповіщався про час та місце судового розгляду, жодного разу в судове засідання не з’являвся, про час та місце сповіщений відповідно до телефонограми. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу ст.372 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності .

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що рішення суду не ґрунтується на закону, так як не повідомлення боржників про заміну кредитора не звільняє їх від обов’язку погашення кредиту; відповідачі знали про заміну кредитора так як неодноразово сплачували на їх рахунок погашення кредитних зобов’язань та останній платіж проведено 03.12.2014 року та станом на дату звернення до суду не мали непогашеної заборгованості по платежам по тілу та відсоткам по кредиту до 01.09.2012 року; суд не з’ясував чи мало місце проривання строку позовної давності. Одночасно заявник зазначає, що остання сплата по кредиту 03.12.2014 року , атому помилковий висновок районного суду про припинення поруки в цілому так як кредитор звернувся з пропуском шестимісячного строку лише по одному платежу, а інші платежі входять до строку поруки.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ.

Встановлено, що 15 травня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_6 було укладено Договір про іпотечний кредит № 40/ІЖ-002.08.1 за умовами якого Банк надав відповідачу-1 у кредит грошові кошти в сумі 600 000 грн., строком до 15 травня 2028 року включно зі сплатою 10,9% річних за користування кредитом. Згідно умов даного Договору предметом іпотеки є квартира № 24, розташована у будинку № 14 по вул. Льва Толстого в м. Одеса.

З метою забезпечення даного Договору про іпотечний кредит між ВАТ «Родовід Банк» та відповідачем ОСОБА_7, було укладено Договір поруки № б/н від 15 травня 2008 року.

06 серпня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та Державною іпотечною установою було укладено Договір відступлення права вимоги № 1662/08, відповідно до умов якого Банк передав позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит, Іпотечним договором та Договором поруки.

Відповідно до розрахунку станом на 17.08.2015 року нарахована заборгованість скаладає: 594 420 грн.76 коп., яка складається :

-по основній сумі боргу- 523 591.43 грн.

-нараховані відсотки- 46 189.41 грн.

-пеня - 12 825.75 грн.

-інфляційні витрати- 11 814.17 грн.

На виконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 29.06.2017 року позивачем надані матеріали кредитної Справи ( а.с.196-243 т.1).

Відповідно до наданих розрахункових документів вбачається, що 28 січня 2016 року ОСОБА_6 здійснив платіж в розмірі 62 000 грн. згідно договору про іпотечний кредит, котра не ввійшла в суму погашення кредитної заборгованості .( а.с.17-18 т.2)

Відповідно до довідки про стан заборгованості з врахуванням зазначеної суми в розмірі 62 000 грн. сума заборгованості становить: основний борг-523 591,43 грн. нарахування відсотків 8 829,33 грн., котру представник позивача просив стягнути з боржників.

ОЦІНКА СУДУ:

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що обов’язок кредитора надати боржнику докази переходу права вимоги перед новим кредитором. За відсутності таких доказів, районний суд вважав,що у суду немає підстав вважати , що відповідачі прострочили виконання зобов’язання за спірним кредитним договором.

При цьому районний суд дійшов до висновку, що порука припинилась за ч.4 ст.559 ЦК України так як останній платіж здійснено 04.12.2014 року та вважав, що цей строк пов’язується з правом на дострокове повернення кредиту котрий та позивач пропустив шестимісячний строк зверненням до суду.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України ( в редакції 2005 року)рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених відповідними доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України ( що діяла на час вчинення процесуальної дії)під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), і мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- які правовідносини випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до к правовідносин.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 11 «Про судове рішення у цивільній справі» (далі - постанова Пленуму), у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Відповідно до 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора сходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову Установи про стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором у зв'язку з їх неповідомленням про перехід права вимоги до нового кредитора не ґрунтується на вимогах цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, згідно частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні проте це не звільняє боржника від виконання свого обов'язку перед первинним кредитором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку з цим, оскільки згідно умов Договору відступлення Банк передав позивачу всі права вимоги за Кредитним договором та Договором поруки, включаючи суми непогашеної заборгованості за основним боргом та відсотками, пені та штрафів він, з моменту рішення Договору відступлення, має право вимоги за всією сумою заборгованості .

Виходячи з того, що апеляційним судом встановлено сплату 62 000 грн. 28.01.2016 року, то ця сума вираховується від кредитної заборгованості заявлених вимог позивачем.

Інші докази не підтверджують, що боржник сплатив заборгованість ні новому, ні первісному кредитору, унаслідок чого в останнього утворилась заборгованість, а тому районний с суд дійшов не обґрунтованого висновку про відмову Позивачу в задоволенні позову про стягнення заборгованості.

В свою чергу. ВАТ «Родовід Банк» повідомив листом від 08.08.2008 р. та листом від 08.08.2008 р. і Позичальника і Поручителя про відступлення Установі права вимоги за Кредитним договором та договорами, укладеними узабезпечення виконання основного зобов'язання. ОСОБА_8 були Відповідачами отримані особисто, що підтверджується відповідними відмітками на поштових повідомленнях яро вручення .

Окрім того, Відповідачі отримували і від Установи листи про існування заборгованості по кредиту

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України( в редакції 2005 року), кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, районний суд не врахував того факту, що Відповідачі неодноразово сплачували на рахунок Установи чергові платежі, чим визнавали установу як нового кредитора, та їм були відомі банківські реквізити для оплати заборгованості по кредиту.

Не відповідає дійсності й висновок суду про пропуск позивачем строку позовної давності щодо платежів, якщо повинні були бути здійсненні по тілу та відсоткам за кредитом до1.09.2012 року. ОСОБА_8 також свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про виконання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Встановлено, що до дати звернення Установи до суду з позовом (20.08.2015р.). відповідачі сплачували платежі за Кредитним договором до 03.12.2014 року та станом на дату звернення до не мали непогашеної заборгованості по платежам по тілу та відсоткам до 01.09.2012 року.

Враховуючи сплату платежів по Кредитному договору Відповідачами до 03.12.2014 року та зважаючи на те, що Установа звернулась з позовом до суду 20.08.2015 року, посилання на пропуск позивачем строку позовної давності про стягнення заборгованості є необґрунтованим та помилковим.

Також, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про припинення поруки зі спливом шестимісячного строку з дати останньої сплати чергового платежу закредитним договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату ї основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як убачається з пункту 2.4. Кредитного договору, позичальник зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки і ануїтетними платежами в сумі не менше 6 152 грн. 35 коп. та здійснити остаточне погашення не пізніше 15 травня 2028 року.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 15 числа кожного місяця, а отже й відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів починається перебіг обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення Кредитором вимог до поручителя більше ніж через шість місяців ; після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

ОСОБА_8 повністю підтверджується позицією Верховного суду України, що зазначена в Постанові від 29.06.2016р. по справі № 6-272цс16.

Отже, районний суд дійшов помилкового висновку про припинення поруки в цілому.

Обраховуючи початок перебігу спливу припинення поруки з 04.12.2014 року, суд першої інстанції також не дослідив умови договорів Поруки та Кредитного договору та не надав їм своєї оцінки.

Встановлено, що сторони погодили в п. 5.2.4. Кредитного договору, що вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту, сплати відсотків за його користування ті інших платежів, що належать до сплати за Кредитним договором кредитор має право у разі прострочення сплати чергового платежу за Кредитом та відсотків за користування Кредитом понад 2 місяці.

Отже, права вимагати сплату заборгованості по черговим простроченим платежам в такому випадку Кредитор має вже з наступного дня, що передбачений Графіком по кредиту, а вимагати дострокове повернення Кредиту, зокрема з відсотками, Кредитор за Договором має право лише зі спливом 2-х місяців несплати чергових платежів, тобто враховуючи те, що останню сплату по кредиту було здійснено 03.12.2014 року, а строком сплати платежів згідно графіку є кожне 15 число місяця, то в даному випадку Кредитор мав право звернутися з вимогами до Позичальника про дострокове повернення коштів лише з 16 лютого 2015 року , а вимогу до Поручителя про стягнення заборгованості Кредитор мав право пред’явити т починаючи з 16.02.2015р. року до 16.08.2015 року.

З позовом про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором станом на 17.08.2015р. Кредитор звернувся 20.08.2015р., тобто зі спливом шестимісячного строку (щодо дії поруки) лише по одному платежу (15.12.2014р.), а інші платежі входять до строку дії поруки.

Статтями 638, 639 Цивільного кодексу закріплено, що договір є укладеним, якщо [сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони укладаючи Договір поруки дійшли згоди в пунктах 3.4 . 4.3 що Поручитель та І Боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов’язання за Кредитним договором не будуть виконані повністю. Також, не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.

Договір поруки є чинними та пункти 3.4 , 4.3 не визнані не дійсними, а отже вони І обов'язкові до виконання.

За таких обставин судова колегія приходить, що висновок районного суду про припинення договору поруки з підстав ст.559 ч.4 ЦПК України є помилковим так як не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Виходячи з того, що позивачем надано всі докази на підтвердження заявлених вимог та апеляційним судом встановлений факт сплати боржником 62 000 грн., яка не ввійшла до розрахунку, судова колегія з врахуванням диспозитивності та думки представника позивача, наданого розрахунку, та вимог ст.367 ЦПК України, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині основного боргу-523 591,43 грн. та нарахування відсотків 8 829,33 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст.376 ч.1 п.3.4 ЦПК України судова колегія рішення районного суду скасовує з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи з того , що процент задоволення позовних вимог становить 88 %, судова колегія з підстав ст.141 ч.1 ЦПК України стягує понесені витрати за сплату судового збору в суді першої інстанції та за подачу апеляційної скарги, пропорційно задоволених вимог, що становить 6 752 грн.24 коп. та стягує її в рівних частках с кожного боржника.

Керуючись ст. 367,368,374, 376,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2017 року скасувати з ухваленням нового рішення.

Позовну заяву Державної іпотечної установи до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6( ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_7(ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державної іпотечної установи ( вул..Лесі Українки,б.34, м. Київ,01133,ідентифікаційний код: 33304730) :

-основний борг-523 591,43 грн.

-нарахування відсотків 8 829,33 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6( ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_7(ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державної іпотечної установи ( вул. Лесі Українки,б.34, м. Київ,01133,ідентифікаційний код: 33304730) понесені витрати зі сплатою судового збору з кожного по 3376 грн.12 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 01.06.2018 року

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді - Н.А. Кононенко

ОСОБА_4