Постанова № 74461603, 29.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4253/18

Номер справи місцевого суду: 491/1345/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.

суддів: Заїкіна А.П., Калараша А.А.

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ТРАСТ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ТРАСТ» ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» звернувся до суду з позовом, в якому посилається на те, що 25 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №R051.0021357, відповідно до якого відповідач отримав споживчий кредит в розмірі 14216 гривень 00 копійок, та зобов’язався повернути вказаний кредит до 19 грудня 2014 року згідно з графіком погашення кредиту та сплати за користування кредиту відсотків в розмірі 19,99 % річних та 2,49 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту строком на 24 місяці з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом.

Відповідач належним чином свої обов’язки не виконує, порушив умови кредитного договору, останній платіж здійснювався 21 листопада 2013 року в сумі 800 гривень, у зв’язку з чим станом на 10 листопада 2017 року виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту у розмірі 39881 гривня 74 копійки, в зв’язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ТРАСТ» задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ТРАСТ» заборгованість за кредитним договором №R051.0021357 від 25 грудня 2012 року у розмірі 39 881 гривні 74 копійки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) не відповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Будучи належним чином повідомленими про розгляд справи в суді апеляційної інстанції сторони та їх представники, в судове засідання не з’явилися, про причини не явки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Задовольняючи позов, стягуючи з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ТРАСТ» заборгованість за кредитним договором №R051.0021357 від 25 грудня 2012 року у розмірі 39 881 гривні 74 копійки, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості та доведеності заявлених вимог і врахував, що відповідач не довів обставин, на які посилався заперечуючи проти позову.

Такий висновок суду відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законі.

Судом встановлено, що:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, останнє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, Перша дільниця, вул. Центральна, 1 (а.с. 5-6, 27);

- відповідно до ксерокопії заяви-анкети позичальника від 25 грудня 2012 року відповідач ознайомлений з умовами надання йому кредиту позивачем (а.с.8);

- у відповідності до ксерокопії пам’ятки клієнта про основні параметри споживчого кредитування ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» від 25 грудня 2012 року відповідач з параметрами кредиту, а також з перевагами та недоліками продукту ознайомлений, що засвідчив своїм підписом (а.с. 9);

- відповідачем під власний підпис 25 грудня 2012 року отримано попередній розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту (а. с.10,17);

- 25 грудня 2012 року відповідачем отримано оригінал умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, що ним засвідчено власним підписом, а також додаток до кредитного договору щодо термінів та розмірів погашення кредиту і тарифи ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» на розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків фізичних осіб, відкритих при отримання споживчого кредиту (а. с 11-14; 16; 18);

- відповідач отримав від відповідача кредит в розмірі 14216 гривень строком на 24 місяці, що підтверджується його заявою про надання кредиту на споживчі цілі, оригінал якої він отримав під власний підпис 25 грудня 2012 року (а. с. 15);

- на ім’я відповідача видано меморіальний ордер №Loan-24335 від 25 грудня 2012 року, відповідно до якого відповідач є отримувачем грошових коштів відповідно до укладеного кредитного договору в розмірі 14216 гривень 00 копійок (а. с. 19);

- наявність у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується розрахунком заборгованості в розмірі 39881 гривня 74 копійки за вище вказаним кредитним договором станом на 10 листопада 2017 року (а. с. 20);

- у відповідності до рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3085 від 30 грудня 2016 року припинено тимчасову адміністрацію ПАТ ОСОБА_3 «ТРАС» та відкликано повноваження тимчасового адміністратора ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» у провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків та запроваджено процедуру ліквідації ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» строком на два роки з 30 грудня 2016 року по 29 грудня 2018 року (а. с. 21-22).

Відповідно до наказу ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» Ліквідація № 01-ЛТ від 30.12.2016 року про припинення тимчасової адміністрації з 30.12.2016 року припинено тимчасову адміністрацію (а. с. 23).

Встановивши вказані обставини, перевіривши розрахунок кредитної заборгованості, суд дійшов до вірного висновку про те, що відповідач не довів обставини, на які він посилався заперечуючи фактичне отримання кредиту.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами кредитний договір, який за своєю правовою природою, є змішаним і складається з Заяви про надання кредиту на споживчі цілі, Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, ОСОБА_3 «Траст» на розрахуноково-касове обслуговування поточних рахунків фізичних осіб, відкритих при отриманні кредиту.

Підписавши заяву про надання кредиту на споживчі цілі, відповідач підтвердив, що розуміє та погоджується з тим, що акцептом його оферти про укладення договору є дії Кредитора по відкриттю рахунку.

При цьому в цій заяві вже зазначено і номер кредитного договору – R051/0021357 від 25.12.2012 року і номер поточного рахунку - 26207017730001 для здійснення операцій з використанням платіжної карти «Віза Електрон Інстант» з кодовим словом у вигляді дівочого прізвища матері позичальника.

З виписки руху коштів по рахунку № 26207017730001 вбачається, що у період з 21.01.2013 року по 21.11.2013 року відповідач користувався кредитним рахунком та частково погашав заборгованість за отриманим кредитом.

Згідно з Умовами надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, які є частиною кредитного договору, укладеного сторонами, сторони погодили порядок погашення заборгованості.

Так вбачається, що взагалі відповідачем у вказаний період часу сплачено 6796 грн.78 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором (а с. 20) - 3076,24 грн. зараховано на погашення заборгованості за кредитом; 1426,69 грн. зараховано на оплату процентів за користування кредитом та 2293,85 грн. - на погашення комісії, що сумарно відповідає загальній сумі платежів сплачених відповідачем на погашення заборгованості згідно з випискою по кредитному рахунку.

Враховуючи наведене суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Набувши вірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції разом з тим не надав оцінки тим обставинам, що відповідач частково погашав заборгованість та що позивач вимагав стягнення пені за період з 10.11.2016 року до 10.11.2017 року (останні 12 місяців, що передували зверненню до суду з позовом) в сумі 20872,33 грн., яка перевищує сукупну заборгованість – 19009,41 грн., яка включає заборгованість по тілу кредита – 11139,76 грн., по процентам за користування кредитом – 1667,98 грн. та за комісією – 6201,67 грн. навіть з урахуванням, що відповідач здійснював часткове погашення платежів.

При цьому базою нарахування пені була сукупність платежів за графіком, до яких входила і комісія за супроводження кредиту (кредитного рахунку).

Вимоги про визнання недійсним пункту кредитного договору, яким передбачено стягнення комісії, відповідачем, як споживачем кредитних послуг з посилання на норми Закону України «Про захист прав споживачів» не заявлені.

За вимогами ст. 551 ч. 3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вищенаведені обставини колегія суддів вважає такими, що мають істотне значення, і такими, що необґрунтовано не були враховані судом першої інстанції при визначенні розміру пені. А тому, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача до 10 000 грн. та загальну суму стягнення до 29009,41 коп.

Доводи апеляційної скарги про фактичне не отримання кредитних коштів є неспроможними, оскільки спростовуються встановленими у справі обставинами та доказами, дослідженими районним судом. В свою чергу апелянт не довів обставин, на які посилався в апеляційній скарзі, заперечуючи отримання коштів за кредитним договором.

Доводи, що підписаними відповідачем документами, які складають кредитний договір, скористалися сторонні особи, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки засновані на припущеннях. Відповідач не заперечуючи факт укладення кредитного договору, не проявив належної обачності щодо можливих наслідків і дізнавшись про вимоги позивача щодо стягнення заборгованості,

не надав суду апеляційної інстанції доказів звернення з відповідними заявами до правоохоронних органів і про прийняті рішення за такими зверненнями. Також не надано і судових рішень, які вступили в законну силу, про визнання укладеного кредитного договору недійсним або розірваним.

Доводи про те, що відповідач не оспорює заборгованість за кредитним договором, оскільки вважає, що у нього не виникло заобов’язань, є неспроможними і засновані на невірному розумінні апелянтом наслідків укладення ним кредитного договору і обов’язків, що виникли у нього у зв’язку з таким укладенням.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – зміні через зменшення стягнення пені до 10 000 грн. і стягнення загальної суми стягнення до 29009,41 грн.

У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому сума стягнення з відповідача в дохід держави судових витрат у вигляді судового збору підлягає зміні пропорційно сумі задоволених вимог.

Сума задоволених вимог, внаслідок зміни апеляційним судом суми, складає 29009,41 грн., що становить 72,74% від первісної суми, яка заявлялася до стягнення – 39881,74 грн . Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становила 1 600 грн., то стягненню підлягає 1 163 грн. 84 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року – змінити та викласти резолютивну частину рішення наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ТРАСТ» (рахунок 32070117101026, МФО банку одержувача 300001, банк одержувача Національний банк України, отримувач ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» код ЄДРПОУ 35371070), заборгованість за кредитним договором №R051.0021357 від 25 грудня 2012 року у розмірі 29009 гривня 41 копійки, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 11 139 грн. 76 коп, заборгованість за процентами за користування кредитом – 1 667 грн. 98 коп., заборгованість за комісією 6 201 грн. 67 коп., заборгованість за пенею – 10 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.06.2018 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

ОСОБА_5