Рішення № 74460503, 24.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/16077/17

Провадження № 2/520/1054/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Літвінової І.А.

секретар судового засідання - Молодов В.С.,

розглянувши в залі суду у м. Одесі цивільну справу № 520/16077/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Правекс-банк» про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та просить визначити їй додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.10.2015 року ОСОБА_3 померла в місті Бахчисарай, Автономна Республіка Крим. Про факт смерті «Бахчисарайським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ОСОБА_4 Крим» було видано 20.10.2015 р. «свідоцтво про смерть» І-АЯ № 545938. Після смерті померлої залишилось нерухоме майно, а саме: квартира № 81 за адресою: м. Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, будинок 14. ОСОБА_2 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 20.11.2017 року було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3, серії І-ЖД №509046 та складено актовий запис № 57. Позивач є дочкою ОСОБА_3, тому 05.12.2017 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_5 їй було повідомлено у зв’язку із пропуском строку для прийняття спадщини. Посилаючись на поважність причин, позивач просить суд поновити пропущений нею строк.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, заявлені вимоги просить задовольнити.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-банк» проти задоволення позову не заперечував, погодившись із тим, що прийняття спадщини позивачем дозволить Товариству набути правонаступника за договором іпотеки після смерті ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини нявки суд не сповістив. Заяв по суті справи чи будь-яких заяв з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.

За наявності процесуальних умов і згоди позивача судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_3, що підтверджено Свідоцтвом про народження: АП № 345594, виданим 07.12.1985 року Голубінскою селищною радою Кримської області Української ССР (актовий запис №44).

ОСОБА_3 померла 18.10.2015 року в місті Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, тобто на тимчасово окупованій території. Рішенням РНБО України у зв’язку із окупацією було скасоване автобусне та залізничне сполучення з АР Крим.

На той час позивач була вагітна донькою ОСОБА_7, яку народила 10 серпня 2016 року, що підтверджено свідоцтвом про народження: серія І-ЖД №485657 від 18.08.2016р. Вагітність, народження та догляд за новонародженою дочкою стали об’єктивною перешкодою для виїзду позивача до АР Крим, щоб отримати необхідні для прийняття спадщини документи.

При першій можливості ОСОБА_1 вчинила належні дії для прийняття спадщини, виїхавши до АР Крим.

Бахчисарайським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ОСОБА_4 Крим позивачу було видане «свідоцтво про смерть» І-АЯ № 545938, яке не відповідає вимогам законодавства України.

З 20 лютого 2014 року та дотепер ОСОБА_4 Крим є тимчасово окупованою територією згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Позивач звернулась до Київського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту смерті своєї матері на тимчасово окупованій території, та 09.11.2017 року одержала рішення Київського районного суду м. Одеси, яким був встановлений факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в місті Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, визначено дату смерті - 18 жовтня 2015 року (цивільна справа № 520/12394/17).

На підставі цього рішення ОСОБА_2 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 видано свідоцтва про смерть ОСОБА_3, серії І-ЖД № 509046 від 20.11.2017 р. та складено відповідний актовий запис за № 57.

05 грудня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її матері - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 18 жовтня 2015 року та 06.12.2017 року отримала лист за вих. № 322/01-16 про пропуск строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), здійснюється за заповітом або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріальної контори, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При виходить з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 просить надати їй двомісячний строк, що не виходить за межі статті 1270 ЦК України.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подачі ним заяви про прийняття спадщини.

Встановлені судом обставини щодо пропуску строку ОСОБА_1 для прийняття спадщини свідчать про поважність причин такого пропуску.

Стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

За статтею 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року зазначено, що при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Позивач ОСОБА_1 пов'язана зі спадкодавцем кровним походженням. Усі права та обов'язки, що належали ОСОБА_3 як спадкодавцю на момент відкриття спадщини, в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб'єктом яких він є.

Пропуск строку на прийняття спадщини, хоча і є значним, пропущено позивачем з поважних причин.

Зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи дозволяють задовольнити позов в повному обсязі. І таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки як принципу законності, так і принципу справедливості.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1216, 1220, 1221-1223, 1261, ч.3 1272 ЦК України, ст. ст. ст.ст. 9-11, 18, 76-83, 89, 95-96, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Правекс-банк» про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий Літвінова І. А.