Постанова № 74459679, 30.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/42/15-ц 30.05.2018

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 480/42/15-ц

Провадження №22-ц/784/486/18

30 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Бондаренко Т.З.,

суддів: Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Шароновою Н.О. 17 січня 2018 року у цивільній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті»

до

ОСОБА_3 та ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет застави,-

у с т а н о в и л а:

В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Порше Мобіліті» звернулося із позовом до суду, який пізніше уточнював до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач зазначав, що 30 вересня 2014 року між ТОВ “Порше Мобіліті” та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 50012425, за умовами якого позивач надав відповідачу – грошові кошти у розмірі 195129,95 грн., що еквівалентно 15067,95 дол. США на дату укладення договору, строком на 60 місяців з процентною ставкою 10,50% з цільовим призначенням на придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2014, а також додатковий кредит у сумі 57391,15 грн., що еквівалентно 4431,75 доларів США, для сплати страхових платежів за договором страхування.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 30 вересня 2014 року між ТОВ “Порше Мобіліті” та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого було передано в заставу вказаний вище автомобіль із заставною ціною 229564,65 грн. В подальшому ОСОБА_3 здійснив відчуження заставного автомобіля та на момент подання позову власником цього автомобіля є ОСОБА_2

У порушення вимог чинного законодавства та умов договору ОСОБА_3 свої зобов’язання за договором не виконував, у зв’язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 519636,16 грн., яка в добровільному порядку не несплачена.

Посилаючись на вказане позивач просив в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 50012425 від 30 вересня 2014 року на загальну суму 519636,16 грн., яка складається з основної заборгованості зі сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 433052,43 грн., основної заборгованості зі сплати додаткового кредиту у розмірі 6825,11 грн., збитків у розмірі 13867,33 грн., штрафу у розмірі 40453,11 грн., пені у розмірі 357,35 грн., 3% річних у розмірі 1180,64 грн., інфляційних втрат у розмірі 23900,19 грн., звернути стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2014, заставною вартістю 229564,65 грн., який належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом його вилучення на користь ТОВ“Порше Мобіліті” та подальшого продажу його з публічних торгів на умовах, визначених у Договорі застави транспортного засобу від 30 вересня 2014 року, встановивши його початкову вартість у сумі 229564,65 грн.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2018 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет застави транспортний засіб автомобіль в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 50012425 від 30 вересня 2014 року у розмірі 505768,83 грн., шляхом його вилучення на користь ТОВ “Порше Мобіліті” для подальшого продажу з публічних торгів на умовах, визначених у Договорі застави транспортного засобу від 30 вересня 2014 року, з початковою ціною предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у розмірі 229564,65 грн. У задоволенні інших позовних вимог– відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме звернути стягнення на предмет застави транспортний засіб, що належить йому на праві власності в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15067 грн. 95 коп. посилаючись на те, що позивачем неправомірно змінено в реєстрі обтяжень розмір зобов’язань, які забезпечуються належним йому автомобілем. Зміна позивачем розміру цих зобов’язань в реєстрі обтяжень на суму 15067, 95 грн. є незаконною, проте суд не дав належної оцінки вказаним обставинам.

В зв’язку з цим відповідач вказував, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому вважає рішення таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

ТОВ «Порше Мобіліті» подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначило, що обтяження у вигляді заборони відчуження спірного автомобіля зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з 1 жовтня 2014 року, даний автомобіль проданий боржником без повідомлення та згоди кредитора, який є заставодержателем, в зв’язку з чим застава є чинною.

Відповідач ОСОБА_3 відповідно до ст.128, 130 ЦПК України, повідомлений належним чином, оскільки згідно листа від 2 травня 2018 року № 82-04.03 та відповідного акту виконавчого комітету Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області відповідач зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, але за вказаною адресою не проживає через що відповідно до наведеної норми закону останнього вдруге було викликано до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. В судове засідання ОСОБА_3 не з’явився, правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, справа розглянута без його участі (т.ІІІ а.с. 199, 200, 204,205, 215, 216).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи 30 вересня 2014 року між ТОВ “Порше Мобіліті” та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 50012425. За умовами Кредитного договору позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 195129 грн. 95 коп., що еквівалентно 15067,95 дол. США на дату укладення договору, строком на 60 місяців з процентною ставкою 10,50% з цільовим призначенням на придбання Автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2014, а також додатковий кредит у сумі 57391,15 грн., що еквівалентно 4431,75 доларів США, для сплати страхових платежів за договором страхування (том І а.с. 8-19).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов’язується використовувати кредит відповідно до цільового призначення, визначеного кредитним договором, забезпечити повернення кредиту та сплату плати за користування кредитом у повному обсязі на умовах кредитного договору.

Умовами кредитного договору сторонами визначено, що усі платежі за цим договором сплачуються в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

Нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця (п. 2.4 кредитного договору). Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом “30/360” (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до графіку погашення кредиту.

Згідно з графіком погашення кредиту, що є додатком до Кредитного договору, ОСОБА_3 зобов’язався здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів у сумі еквівалентній 398,38 доларів США, а останній місяць – 398,53 доларів США.

Пунктами 3.3, 3.2.1, 8.1, 8.2 кредитного договору, встановлена відповідальність за неналежне виконання зобов’язань за цим договором у вигляді сплати позичальником пені у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно та штрафу у розмірі 20% від суми кредиту.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так кредитором, яким виступав позивачем ТОВ «Порше Мобіліті», взяті на себе зобов’язання виконані в повній мірі, внаслідок чого ОСОБА_3 прийняв придбаний ним автомобіль, про що свідчать рахунки-фактури від 3 листопада 2014 та 3 грудня 2014 року та факт отримання придбаного автомобіля (т.І а.с. 26,27).

В той же час позичальник ОСОБА_3 відповідач у справі, в порушення умов договору та наведених вимог закону, свої зобов’язання за кредитним договором в частині сплати щомісячних платежів не виконав.

Позивачем, в зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання, 8 січня 2015 року на адресу позичальника ОСОБА_3 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилася без задоволення (том І а.с. 78,79).

Станом на 16 березня 2015 року позивачем нарахована кредитна заборгованість відповідача ОСОБА_3, яка становить 505768 грн. 83 коп, з яких: 433052 грн. 43 коп. – основна заборгованість зі сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом; 6825 грн. 11 коп. – основна заборгованість зі сплати додаткового кредиту; 40453 грн. 11 коп. – штраф; 357 грн. 35 коп. – пеня; 1180 грн. 64 коп. – 3% річних; 23900 грн. 19 коп. – інфляційні втрати, також нараховані збитки у сумі 13867 грн. 33 коп., які полягали у витратах на юридичну допомогу (том І а.с. 215-224).

Враховуючи положення ст.ст. 22, 611 ЦК України, районний суд, визначив розмір кредитної заборгованості за виключенням нарахованих позивачем збитків в сумі 13867 грн. 33 коп., в зв’язку з чим заборгованість визначена судом становила 505768 грн. 83 коп.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 30 вересня 2014 року між ТОВ “Порше Мобіліті” та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель Polo Sedan, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZFG009284, об’єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2014, заставною вартістю 229564,65 грн. (том І а.с. 20-25).

Відповідно до витягу в державному реєстрі обтяжень рухомого майна 1 жовтня 2014 року за № 14562196 зареєстровано обтяження автомобіля за вказаним договором застави (том ІІ а.с. 148).

У подальшому за заявою позивача 21 квітня 2016 року, у зв’язку із технічною помилкою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, внесено зміни щодо розміру зобов’язання позичальника, відповідача у справі ОСОБА_3, зокрема, розмір основного зобов’язання 15067 грн.95 коп. змінено на 15067,95 доларів США, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 21 квітня 2016 № 49461854 (том ІІ, а.с. 98-104).

14 жовтня 2014 року Києво-Святошинським РЕВ ДАІ було здійснено перереєстрацію транспортного засобу автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель Polo Sedan, номер шасі (кузова, рами) XW8ZZZ61ZFG009284, об’єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2014, на нового власника ОСОБА_2 та йому було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ 349114 (том І а.с. 110).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з положеннями ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Застава є способом забезпечення зобов’язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов’язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву «право слідування».

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, у даній справі шляхом укладення договору купівлі-продажу, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведені обставини, районний суд правильно встановив характер спірних правовідносин, правові норми, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи, наданим сторонами доказам надав належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для звернення стягнення на спірний автомобіль, як предмет застави, власником якого на даний час є відповідач ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у заяві про реєстрацію обтяжень від 1 жовтня 2014 року позивачем було свідомо зазначено розмір зобов’язання 15067, 95 грн., а тому виправлення в подальшому технічної помилки реєстратором шляхом внесення змін до реєстру обтяжень та зазначення суми зобов’язання 15067, 95 доларів США , не можна прийняти до уваги, оскільки правомірність дій реєстратора, не може бути вирішена в межах даної справи.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.1.3., 1.3.1 Договору застави від 30 вересня 2014 року заставою забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором №50012425 від 30 вересня 2014 року укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3М, за яким заставодержатель видає заставодавцю кредит за кредитним договором в сумі 195129 грн.95 коп., що надень укладення кредитного договору складає еквівалент 15067, 95 доларів США; додатковий кредит в сумі 57391грн. 15 коп., що на день укладення кредитного договору складає еквівалент 4431,75 доларів США.

Таким чином права і обов’язки, які виникли у сторін вказаного договору, з моменту реєстрації обтяження, є чинними в тому числі і для третіх осіб, оскільки сама по собі реєстрація обтяження не може змінити умови відповідного договору.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач ОСОБА_2, який не є стороною договору, а є власником заставного автомобіля, має відповідати лише в межах суми зобов’язання, вказаного за заявою заставодержателя 1 жовтня 2014 року, а саме 15067, 95 грн., підлягають відхиленню.

Керуючись ст. ст. 367, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту через п’ять днів 4 червня 2018 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

ОСОБА_4

ОСОБА_5