Постанова № 74459330, 05.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2229/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (суддя Воробйова І.А.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0029411204 від 08.11.2017 р.,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 08 листопада 2017 року №0029411204.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення від 31.01.2018 року та прийняти нове про відмову в задоволенні позову, з підстав викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, апелянт вважає, що рішення податкового органу прийнято обгрунтовано, на підставі виявлених під час перевірки порушень.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним державним ревізором - інспектором Вінницького ОДПІ ОСОБА_6 на підставі п.20.1 ст.20, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ Подільський Енергоконсалтинг щодо порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобовязання згідно податкової декларації ПДВ за червень 2017 року від 20.07.2017 року за №9141448855.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Подільський Енергоконсалтинг, у порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п.203.2 ст. 203 ПК України, несвоєчасно сплачено узгоджену суму згідно податкової декларації ПДВ за червень 2017 року від 20.07.2017 року за №9141448855, у розмірі 2 464 679,40 грн.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 25.10.2017 р. за №1843/12-04/36830374, в якому зафіксовано виявлене перевіркою порушення та, в подальшому, прийнято податкове повідомлення - рішення №0029411204 від 08.11.2017 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 246467,94 грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0029411204 від 08.11.2017 року, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову зазначив, що у контролюючого органу не було правових підстав для застосування до товариства штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ за відповідний період, адже така сплата не відбулась, відтак, спірне рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Зокрема, суд прийшов до висновку, що оскільки останній день строку сплати товариством узгодженої суми податкового зобов"язання, передбачений пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, припав на вихідний день - 30 липня 2017 року (неділя), граничним строком сплати такого податку є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем 31 липня 2017 року (понеділок).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

В розумінні пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов"язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов"язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України).

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 49.20 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Платник податків зобов"язаний самостійно сплатити суму податкового зобов"язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов"язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положеннями пункту 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов"язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов"язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов"язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, податкові декларації подаються платником податку протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації, платник повинен сплатити суму податкового зобовязання. У разі порушення строків сплати такий (платник) притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Податковим кодексом України, визначено, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Проте, законодавцем не визначено, яким чином рахувати граничний строк сплати податків за декларацією, якщо останній день такої сплати припадає на вихідний /святковий день.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у разі, якщо останній день строку сплати суми податкового зобов"язання, зазначеної платником податку в поданій ним податковій декларації припадає на вихідний або святковий день, граничним строком сплати є перший після нього робочий день.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 09.06.2015 р.

Таким чином, оскільки останній день строку сплати товариством узгодженої суми податкового зобов"язання, передбачений пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 ПК України, припав на вихідний день - 30 липня 2017 року (неділя), в даному випадку граничним строком сплати такого податку є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем 31 липня 2017 року (понеділок).

Також встановлено, що контрагентом позивача 21.07.2017 р. зареєстровано податкову накладну №5 від 24.04.2017 р., на суму 14 850 000 грн., в тому числі ПДВ 2475000, про що свідчить квитанція НОМЕР_1 від 21.07.2017 р.. У зв'язку із чим було виправлено помилку, допущену при складані податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року, шляхом подання товариством 31.07.2017 р. уточнюючого розрахунку податкових зобов"язань, яким уточнено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою поточного звітного (податкового кредиту), яке сплачується до бюджету, а саме вказано 5 757 680 грн. замість 8232680 грн. (який відображено у податковій декларації) та, відповідно, зменшено залишок суми податкового зобов'язання, несплачених до бюджету на суму 2 475 000 грн..

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Отже, у випадку коли платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Згідно положень пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов"язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов"язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов"язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, об"єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума грошового зобов"язання.

Разом з тим, встановлено, що податкове зобов'язання з ПДВ було сплачено товариством 29.06.2017 р. та 11.07.2017 р. на загальну суму 5 768 000 грн. (яка відкоригована уточнюючим розрахунком поданим 31.07.2017 р., тобто в останній день строку сплати суми ПДВ), а тому, подання уточненої декларації про зарахування від"ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення сум податкового боргу не є сплатою см грошового зобов"язання.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду в ухвалі від 16.01.2018 року.

За результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, при цьому, у відповідача не було правових підстав для застосування до товариства штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ за відповідний період, адже, як доведено позивачем, така сплата не відбулась.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8