Постанова № 74459329, 29.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/679/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

29 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Малятинецька сільська рада Кіцманського району Чернівецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2017 позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Малятинецька сільська рада Кіцманського району Чернівецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, приватним підприємцем ОСОБА_2 подано до Кіцманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю з заниженням суми орендної плати №1500009257 від 16 жовтня 2015 року на 2015 рік на 92342,46 грн.

26 жовтня 2015 року відповідачем на підставі статей 75,76 та 86 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації (розрахунку) по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності №1500009257 від 16 жовтня 2015 року на 2015 рік.

За результатами перевірки 26 жовтня 2015 року складено акт №000886/575/1700/НОМЕР_1, яким встановлено подання приватним підприємцем ОСОБА_2 податкової декларації з плати за землю з заниженням суми орендної плати на 2015 рік на 92342,46 грн.

Зазначено, що річна сума орендної плати, згідно договору оренди №12928313 від 08 травня 2014 року (договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18 вересня 2015 року №44136773) укладеного між Малятинською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, становить 77387,22 грн/рік, у 2015 році — 111991,73 грн/рік.

При цьому, як зазначено відповідачем в додаткових поясненнях, у акті камеральної перевірки від 26 жовтня 2015 року №000886/575/1700/НОМЕР_1, а саме: у абзаці 3 графи "Стислий зміст порушення" допущено технічні помилки у посиланні на дату договору оренди (08 травня 2014 року) та суму річної орендної плати (77387,22 грн.), оскільки відповідно до договору оренди №12928313 від 12 травня 2014 року, сума орендної плати за рік складає 100769,25 грн. Також зазначено, що розрахунок недоплати за липень та серпень 2015 року проводився від суми орендної плати - 100769,25 грн., допущені помилки у акті камеральної перевірки від 26 жовтня 2015 року не вплинули на розрахунок недоплат за липень та серпень 2015 року.

Приватний підприємець ОСОБА_2, подаючи уточнюючу податкову декларацію з плати за землю на 2015 рік №15000089257 від 16 жовтня 2015 року, нараховує орендну плату на суму 19649,27 грн/рік, чим занижує суму орендної плати на 2015 рік в сумі 92342,46 грн/рік. Податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_2 донараховано заниження орендної плати за січень-червень 2015 року на суму 58981,32 грн.

Вказано, що станом на 26 жовтня 2015 року сума заниження (недоплати) за липень-серпень 2015 року узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю приватним підприємцем ОСОБА_2 складає 17421,12 грн. (8710,56*2).

На підставі акта перевірки від 26 жовтня 2015 року №000886/575/1700/НОМЕР_1 Кіцманською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0008631700 від 16 листопада 2015 року, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб становить 26131,68 грн., тому числі за основним платежем - 17421,12 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8710,56 грн.

14 квітня 2016 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Кіцманською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю за 2013-2016 роки ОСОБА_2.

За результатами перевірки 14 квітня 2016 року складено акт №000588/464/1700/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по платі за землю.

На підставі акта перевірки від 14 квітня 2016 року №000588/464/1700/НОМЕР_1 Кіцманською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення — рішення форми "Ш":

- №0009931700 від 25 квітня 2016 року, яким ОСОБА_2 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 25781,51 грн.

- №0009911700 від 25 квітня 2016 року, яким ОСОБА_2 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 6,89 грн.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів,

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Так, Податковим кодексом України визначено бов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Підпунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому, п. 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Верховним Судом України висловлену правову позицію, зокрема у постановах від 2 грудня 2014 року № 21-274а14 та від 07 квітня 2015 року №21-117а15, відповідно до якої, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений пунктом 288.5 ст. 288 ПК України.

Отже, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі, тому посилання позивача на сплату орендної плати відповідно до умов договорів є помилковими, оскільки розмір такої плати у спірний період мав становити не нижче того, який встановлений згідно норм ПК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем у поданій до відповідача уточненій податковій декларації з плати за землю на 2015 рік №15000089257 від 16 жовтня 2015 року нараховано орендну плату в сумі 19649,27 грн., на рік, чим занижено суму орендної плати на 2015 рік в сумі на 92342,46 грн. на рік.

Вказане порушення підтверджується актом Кіцманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області №000886/575/1700/НОМЕР_1 від 26 жовтня 2015 року, складеним за результатами проведення камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації (розрахунку) по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності позивача.

Так, позивачем нараховано орендну плату за землю у розмірі, що є меншою 3 відсотків нормативної грошової одиниці.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 123.1 статті 121 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0008631700 від 16 листопада 2015 року, яким накладено на позивача штраф у розмірі 8710,56 грн., що складає 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання з орендної плати.

Вірним є також висновок суду першої інстанції, щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0009931700 та №0009911700 від 25 квітня 2016 року.

Як вбачається зі змісту акта про результати камеральної перевірки податкової декларації проведеної за 2013-2016 роки №000588/464/1700/НОМЕР_1 від 14 квітня 2016 року позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по платі за землю.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається із доданого до матеріалів справи акта про результати камеральної перевірки податкової декларації №000588/464/1700/НОМЕР_1 від 14 квітня 2016 року, позивачем порушено строки сплати суми грошового зобов'язання більше 30 календарних днів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0009931700 та №0009911700 від 25 квітня 2016 року .

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо правомірності дій Кіцманської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, податкові повідомлення-рішення №0008631700 від 16 листопада 2015 року, №0009931700 та №0009911700 від 25 квітня 2016 року є такими, що прийнятті із дотриманням норм законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Так, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4