Рішення № 74458736, 10.10.2011, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

Справа № 2-3168/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Юдіної С.Г.

при секретарі - Поночковій О.І.

за участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суд

ВСТАНОВИВ:

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2011 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України та йому було призначено покарання с урахуванням ч. 1 ст. 100 КК України у вигляді громадських робіт строком на сто годин. Позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені частково, та стягнуто з ОСОБА_4, а при відсутності у нього грошових коштів та майна достатніх для відшкодування шкоди стягнуто з його законного представника на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9322,71 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 3500 грн.

Ухвалою Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Павлоградського міськрайонного суду від 01 квітня 2011 року у відношенні ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 скасовано, справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

05 серпня 2011 року до Павлоградського міськрайонного суду надійшла уточнена позовна заява від ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка була зазначена як учасник процесу - «мати». В обгрунтування уточненої позовної заяви позивач зазначила, що в рамках розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 вона звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальних збитків в сумі 9412,71 грн. та моральної шкоди в сумі 15000 грн., однак після винесення вироку збільшилися витрати на лікування неповнолітнього сина ОСОБА_3 які складають 12206,81 грн., саме цю суму просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на її користь. Зазначила що діями відповідача її сину завдані тяжкі травми з діагнозом «сросшийся перелом большого вертела левого бедра. Костная киста большого вертела левой бедренной кости с нарушением функции конечностей. Посстравматическая стрессовая реакция. Нейрогенный мочевой пузырь. Панкреопатия. Ацетонический синдром». Внаслідок отриманих травм від дій відповідача її син визнаний інвалідом дитинства і потребує оперативного лікування по заміні суглоба. Дитина постійно змушена терпіти фізичну біль, приймати ліки, він не може самостійно рухатися без милиць, позбавлений дитинства. Дитина стала дратівливою, позбавлений сну. Крім того, все це позбавило її сина можливості спілкуватися з однолітками, навчатися у шкоді, був порушений звичайний спосіб його життя, дитина навчається на дому після перенесеної травми. У зв'язку з чим, вважає що діями відповідача її сину спричинена моральна шкода яку оцінює в 100 000 грн. і просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Крім того, просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на її користь затрати по правовій допомозі в сумі 300 грн.

В ході судового засідання позивачка уточнила позовні вимоги зазначивши ОСОБА_5 представником відповідача та просила суд : стягнути з відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на її користь суму матеріальної шкоди в розмірі 12206,81 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на її користь суму моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. та стягнути з відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на її користь затрати по правовій допомозі в сумі 300 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги посилаючись на доводи наведені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснив що, він був засуджений за спричинення неповнолітньому ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень і саме за це поніс покарання. Ніяких тяжких тілесних ушкоджень він неповнолітньому ОСОБА_3 не завдавав, тому вважає що з нього можуть бути стягнуті тільки та матеріальна шкода яка була внаслідок легких тілесних ушкоджень. Зазначену позивачем суму матеріальних збитків не визнає. Вважає що в результаті його дій по спричиненню легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода яку він визнає в сумі 1000 грн. В іншій частині позов не визнає.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила суду що, згідно вироку суду від 01.04.2011 року ОСОБА_4 був визнаний винним у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді забоїв, гематом та саден, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та спричинила короткочасний розлад здоров'я. Вказані висновки суду були зроблені на підставі висновків повторної комісійної судово-медичної експертизи № 10 від 02.02.2011 року тому немає причино-наслідкового зв'язку між вказаними позивачкою в позовній заяві тілесними ушкодженнями та діями ОСОБА_4, а тому з відповідача ОСОБА_4 не можуть бути стягнуті витрати на лікування зазначених ушкоджень. З відповідача ОСОБА_4 можуть бути стягнуті тільки витрати пов'язані з лікуванням заподіяних ним тілесних ушкоджень встановлених вироком суду. Однак позивачем доказів що вказані нею медикаменти були призначені її сину лікарем та саме для лікування виявлених у нього забоїв, гематом та саден не надано. Вважає що сума моральної шкоди завищена, тому з урахуванням глибини душевних та фізичних страждань що спричинили легкі тілесні ушкодження у вигляді забоїв та гематом вважає розумною суму моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила суду що її син ОСОБА_4 є повнолітнім і тому за те що він вчинив повинен відповідати самостійно.

Вислухавши сторони, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх письмовими доказами, суд доходить висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таки підстави.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України і йому було призначено покарання с урахуванням ч. 1 ст. 100 КК України у вигляді громадських робіт строком на сто годин. Позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, та стягнуто з ОСОБА_4, а при відсутності у нього грошових коштів та майна достатніх для відшкодування шкоди стягнуто з його законного представника на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9322,71 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 3500 грн. (а.с. 36, 37)

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Павлоградського міськрайонного суду від 01 квітня 2011 року у відношенні ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 скасовано, справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства (а.с. 43 - 45).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вироку суду відповідач ОСОБА_4 був визнаний винним у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді забоїв, гематом в області лівого тазостегнового суглобу, обох колінних суглобів, правого гомілко ступного суглобу, верхньої третини лівого стегна, садна та гематоми у потиличній та лівій тім'яній ділянках, які засвоїм характером відносяться до ступеню легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Висновки суду щодо тяжкості та характеру тілесних ушкоджень грунтувалися на підставі висновків повторної комісійної судово-медичної експертизи № 10 від 02 лютого 2011 року, яка проводилася при розгляді кримінальної справи, де крім іншого було зазначено, що у ОСОБА_3 кістково-травматичних змін, деформації кісток, епіфізіолізу в області лівого стегна у верхній третині ( в тому числі головки стегна, великого вертелу) не виявлено та діагноз перелом великого вертелу лівого стегна встановлений не обґрунтовано (а.с. 49 - 57).

Крім того, як вбачається з висновку експерта № 419/26 від 28 серпня 2010 року тривалість захворювання, вказана в наданій медичній документації не відповідає характеру заподіяних тілесних ушкоджень та не підтверджується об'єктивними клінічними даними ( а.с. 46 - 48).

Таким чином, суд вважає, що причинно-наслідкового зв'язку між вказаними позивачем в позовній заяві тілесними ушкодженнями у вигляді «сросшегося перелома большого вертела левого бедра. Костной кисты большого вертела левой бедренной кости с нарушением функции конечностей. Посстравматической стрессовой реакции. Нейрогенного мочевого пузыря. Панкреопатии. Ацетонического синдрома» та діями відповідача ОСОБА_4 - немає. У зв'язку з чим з відповідача не підлягають стягненню витрати пов'язані з лікуванням зазначених тілесних ушкоджень та захворювань.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже з відповідача підлягають стягненню тільки витрати, які пов'язані з лікуванням заподіяних ним тілесних ушкоджень, встановлених вироком суду.

Враховуючи, що у неповнолітнього ОСОБА_3 виявлені легкі тілесні ушкодження, та розлад його здоров'я, спричинений діями відповідача, був короткочасний, тобто не довше 16 серпня 2010 року, то суд вважає що квитанції та чеки на придбання медичних препаратів, надані позивачкою за той період часу коли період короткочасного розладу здоров'я неповнолітнього ОСОБА_3 закінчився, не мають бути прийняті до увагу судом, оскільки не мають відношення до тілесних ушкоджень потерпілого.

Крім того, позивачкою не надані докази того, що ті медичні препарати на які були нею надані чеки та квитанції були призначені її сину лікарем у зв'язку з лікуванням виявлених у нього забоїв, гематом та саден. Більш того, позивачкою були надані чеки та квитанції на благодійні послуги, придбання вологих серветок, туалетного паперу, води «Малятко», шампуню, жувальної гумки, предметів уходу, які не мають відношення до лікування та медикаментів. Деякі чеки взагалі не мають назву медикаментів, інші ж чеки та квитанції надані на придбання седативних, відхаркувальних, жовчогінних, шлункових та препаратів «групи 2» які були придбані набагато пізніше закінчення розладу здоров'я потерпілого (а.с. 11-28).

Також позивачкою були надані до суду квитанції про користування послугами таксі на загальну суму 3606,55 грн., однак суду не були надані докази того, що тілесні ушкодження спричинені відповідачем ОСОБА_4 призвели до необхідності звернення до послуг таксі, та затрат на вказану суму. Зазначені квитанції виписані за той час, коли у неповнолітнього ОСОБА_3 закінчився час короткочасного розладу здоров'я, між тим, позивачка надала чеки за користування послугами таксі до липня 2011 року (а.с. 29-33, 89.

Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Як було встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 є повнолітньою особою, тобто має повну цивільну дієздатність і тому на підставі ст. 1180 ЦК України, шкода завдана

неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної моральної шкоди та витрат на правову допомогу необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди, суд виходив з положень, ст. 23 ЦК України, згідно якої, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи, що у потерпілого виявлені легкі тілесні ушкодження, суд вважає, що сума моральної шкоди є дуже завищеною, оскілки не відповідає глибині душевних та фізичних страждань, які може спричинити легкі тілесні ушкодження у вигляді забоїв, гематом та саден.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню в розмірі 1500 грн., з урахуванням матеріального становища відповідача, який навчається та отримує лише стипендію. Крім того, судом був врахований принцип розумності та справедливості.

Щодо позовних вимог позивачки про стягнення затрат по правовій допомозі в сумі 300 грн. то суду була надана копія квитанції № 15 від 04 серпня 201 року про те, що від ОСОБА_2 було прийнято триста гривень за складання позовної заяви, однак хто видав квитанцію, ким прийняті гроші в сумі 300 грн. не зазначено, відсутній підпис одержувача та печатка, таким чином зазначена сума не може бути стягнута з відповідача (а.с. 99 ).

В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ч. З ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної або відхиленої частини позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1179, 1180 ЦК України, ст.ст. 58, 59, 60, 61,88, 131,212,213,215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1500 ( одна тисяча п'ятсот) гривен.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 (п'ятнадцять) гривень, на користь бюджету міста Павлограда (код ЄДРПОУ 24237540 р/р 31217259700032 банку: „ГУДКУ" в Дніпропетровській області МФО 805012) „за інформаційно-технічне забезпечення".

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок на користь держави.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.Г. Юдіна