Рішення № 74457548, 30.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1881/18 Провадження № 2/201/1287/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Трещова В.В. при секретарі – Кириченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені ОСОБА_2 про стягнення ненарахованої та недоплаченої суми стипендії з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, -

ВСТАНОВИВ :

22.02.2018р. ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Дніпровського національного університету імені ОСОБА_2 про стягнення ненарахованої та недоплаченої суми стипендії з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 3 – 4).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що вона з 2012 року була студенткою денної форми навчання юридичного факультету Дніпровського національного університету імені ОСОБА_2, за спеціальністю – правознавство. На навчання позивач була зарахована на пільгових умовах як дитина шахтаря, який має стаж підземної роботи більше 15 років та відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та мала право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, проте відповідач у супереч вимогам законодавства за період з вересня 2012р. по червень 2016р. не виплачував позивачу стипендію, не зважаючи на те, що стипендія, на яку мала право позивач є соціальною, виплата якої гарантована державою і не залежала від успішності навчання студента, чим було порушено її право на належний соціальний захист та спричинило виникнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь, заборгованість по виплаті ненарахованої та недоплаченої стипендії за період з вересня 2012р. по червень 2016р. в розмірі 20234,75 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 16803,04 грн., 3% річних в розмірі 2052,56 грн., а загалом 39090,35 грн. Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що про порушене право їй стало відомо з довідок про доходи від 14.07.2016р. і саме з цього дня повинен рахуватися строк позовної давності.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позові та доказів, наявних в матеріалах справи (а.с. 55).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. В матеріалах справи наявний відзив на позовні вимоги, в якому університет зазначає, що Дніпровський національний університет імені ОСОБА_2 проти права позивача на отримання стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб згідно ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці не заперечує, але заперечує проти розрахованої позивачем суми боргу та періоду стягнення з вересня 2012 року по червень 2016 року, просить суд застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин, оскільки вважає, що причини пропуску строку позовної давності у позивача не поважні та остання знала з самого початку навчання розмір стипендії, яку отримувала та те, що останній є менше прожиткового мінімуму.

Бухгалтерія університету зробила розрахунок недоплаченої стипендії, компенсації інфляційних втрат та 3% річних за період з лютого 2014 року по червень 2016 року, враховуючи позовну давність. За розрахунком університету сума недоплаченої стипендії за вищезазначений період складає 12780,64 грн., сума компенсації з урахуванням інфляційних втрат – 6858,10 грн., сума 3% річних – 1030,52 грн., разом сума боргу становить 20669,27 грн.

У поданому до суду відзиві представник відповідача просить суд розглянути справу в порядку спрощеного провадження, тобто без участі представника відповідача (а.с. 28 – 30).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (в редакції від 05.12.2012р., яка діяла на момент вступу позивача до ВНЗ) діти, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002р. № 2984-III, який діяв на момент вступу позивача до ВНЗ, студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р., що був прийнятий у період навчання позивача, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визначення періоду, за який має бути стягнута з відповідача на користь позивача недоплачена стипендія, суд дійшов наступного висновку.

Представником відповідача заявлялась вимога про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, оскільки остання вважає, що позивач була обізнана про порушення свого права з самого початку навчання, тобто з 2012 року, оскільки з початку навчання отримувала щомісячно стипендію та була обізнана про її розмір.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З аналізу ст. 268 ЦК України вбачається, що заявлені позивачем позовні вимоги не підпадають під захищену законом категорію вимог, на які позовна давність не поширюється.

У поданому до суду позові ОСОБА_1 зазначає, що про недовиплату стипендії вона дізналась після закінчення навчання та звернення до закладу із запитом щодо надання довідок про виплачені їй стипендії з вересня 2012 року по червень 2016 року. На вказаний запит відповідачем надано довідки про доходи з сумами розміру стипендій за вказаний період, з яких вбачається, що стипендія Університетом сплачувалась не в повному обсязі. Вказане свідчить про те, що лише 14.07.2016р. позивач дізналась про порушення її права, а тому перебіг позовної давності повинен починатися із зазначеної дати і, таким чином, строк позовної давності вважається не пропущеним.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.09.2012р. була зарахована до складу студентів на перший курс навчання до університету за державним замовленням на юридичний факультет за напрямом «Правознавство» наказом по ДНУ від 11.08.2012р. № 1014с. Наказом по ДНУ від 24.06.2016р. № 903с відрахована з числа студентів 30.06.2016р. у зв'язку із закінченням навчання та отримала диплом бакалавра. Наказом по ДНУ від 08.08.2016р. № 1217с знову була зарахована з 01.09.2016р. студентом першого курсу денної форми навчання за напрямом «Правознавство», але вже за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб (за контрактом). Наказом по ДНУ від 05.07.2017р. № 1006с відрахована 30.06.2017р. у зв’язку із закінченням навчання та отримала диплом спеціаліста.

На навчання позивач була зарахована на пільгових умовах як дитина шахтаря, який має стаж підземної роботи більше 15 років та відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

При винесенні рішення суд враховує, що обставини зарахування позивача на пільгових умовах до ВНЗ, період її навчання та право на отримання соціальної стипендії за рахунок державного бюджету, не заперечувалися представником відповідача в наданому письмовому відзиві, а отже, суд вважає їх такими, що визнані стороною відповідача та не підлягають доказуванню в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 54 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002р. № 2984-III, який діяв на момент вступу позивача до ВНЗ, та ч. 2 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. №1556-VII, який набув чинності у період його навчання, положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (в редакції, яка діяла на момент вступу та у період навчання) студентка ОСОБА_1 з дня вступу до вищого навчального закладу мала право на отримання стипендії саме у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розміри прожиткового мінімуму відповідно до Закону України “Про Державний бюджет” змінювалися наступним чином: з липня по вересень 2012 року включно – 1102 грн.; з жовтня по листопад 2012 року включно – 1118 грн.; грудень – 1134 грн.; з січня 2013 року по листопад 2013 року – 1147 грн.; з грудня 2013р. по серпень 2015р. включно - 1218 грн.; з вересня 2015р. по квітень 2016р. – 1378 грн., з травня 2016р. по листопад 2016р. – 1450 грн.

Згідно довідок про доходи, наданих відповідачем, за період з вересня по грудень 2012 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена стипендія в сумі 2920 грн., за період з січня по грудень 2013 року – у розмірі 8760, грн., за період січня по грудень 2014 року – у розмірі 9466,64 грн., за період з січня по грудень 2015 року – у розмірі 10598,72 грн., за період з січня по червень 2016 року – у розмірі 4950,00 грн. (а.с. 6 – 10).

Сума недоплаченої стипендії відповідно до розрахунку позивача, з яким суд погоджується, за період з вересня 2012р. по червень 2016р. складає 20234,75 грн. (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» стипендії відносяться до об'єктів, що підлягають індексації.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000р.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі стипендії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - університетом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Відповідач несе відповідальність за втрату доходу, шкода завдана позивачу його неправомірними діями, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сума інфляційних втрат відповідно до розрахунку позивача, з яким суд погоджується, за вказаний період складає 16803,04 грн. та сума 3% річних складає 2052,56 грн. (а.с. № 11 - 16).

Таким чином, загальна сума ненарахованої та невиплаченої стипендії, разом з інфляційними втратами та 3% річних складає 39090,35 грн.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ДНУ ім. О.Гончара про стягнення ненарахованої та недоплаченої суми стипендії з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Оговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (а.с. 2).

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 54 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002р. № 2984-III, ч. 2 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. № 1556-VII, ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008р. № 345-VI, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч. 4 ст. 82, ст. ст. 89, 141, 259, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені ОСОБА_2 про стягнення ненарахованої та недоплаченої суми стипендії з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних – задовольнити.

Стягнути з Дніпровського національного університету імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по соціальній стипендії з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за періоди з вересня 2012 року по червень 2016 року в розмірі 39090,35 грн. (тридцять дев’ять тисяч дев’яносто гривень 35 копійок), з яких недоплачена стипендія – 20234,75 грн., інфляційні втрати – 16803,04 грн., 3 % річних – 2052,56 грн.

Стягнути з Дніпровського національного університету імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо в апеляційний суд Дніпропетровської області.

Суддя: В.В. Трещов