Постанова № 74455711, 04.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 288/1361/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників: позивач ОСОБА_2; від відповідача - пред. Чернюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від "07" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання розглянути та прийняти рішення , -

суддя в 1-й інстанції - Зайченко Є.О.,

час ухвалення рішення - 12:05:38 год. 07.02.2018,

місце ухвалення рішення - смт. Попільня,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби України у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання розглянути та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ (податкової міліції) отримав захворювання, що призвело до встановлення йому 2-ї групи інвалідності, а відтак має право на отримання одноразової грошової допомоги. Відповідачі в порушення вимог закону безпідставно відмовляють йому у призначенні та виплаті такої допомоги. Також позивач просив відшкодувати моральну шкоду завдану неправомірними діями Державної фіскальної служби України.

Рішенням Попільнянського районного суду від 07.02.2018 року позов задоволено частково.

Визнано дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності із 09 листопада 2015 року, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах податкової міліції - протиправними.

Зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути та прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління державної фіскальної служби України у Житомирській області судовий збір в розмірі 640 гривень за рахунок його бюджетних асигнувань в дохід держави.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України судовий збір в розмірі 640 гривень за рахунок його бюджетних асигнувань в дохід держави.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині незадоволених вимог позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою. На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема не враховував приписи ст. 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позивач має право на відшкодування моральної шкоди завданої протиправними діями відповідачів.

Головне управління ДФС у Житомирській області та Державна фіскальна служба України також звернулись з апеляційними скаргами на рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог. В апеляційній скарзі зазначають, що суд першої інстанції під час вирішення спору по суті послався на норми закону, які втратили чинність. При цьому зміни до Податкового кодексу в частині визначення правового та соціального статусу працівників податкової міліції не вносились. Вважають, що позивач мав би право на виплату одноразової грошової допомоги у випадку в становлення йому інвалідності до 12.03.2015 року. Відтак, оскільки Закон України «Про міліцію» втратив чинність у відповідачів відсутній обов'язок щодо розгляду заяви позивача та виплати одноразової грошової допомоги.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу посилається на її небґрутованість та просить залишити її без задоволення. Звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 15 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" він має право на отримання грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про міліцію».

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за вислугою років та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів податкової міліції, наведені обставини підтверджуються пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 08 грудня 2015 року, посвідченням № НОМЕР_2, виданим Державною фіскальною службою України 14 березня 2016 року. /а.с.9/

Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЖИА № 004793 від 09 листопада 2015 року, на підставі акта № 1069/1 огляду МСЕК встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_2 60 %, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ від 17 лютого 1999 року. /а.с.10/

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 207000 від 09 листопада 2015 року, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 06 листопада 2011 року, захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, протипоказана праця з психоемоційною напругою. /а.с.11/

Як вбачається з Свідоцтва про хворобу № 34/23 від 17 лютого 1999 року, ВРОС УПМ Житомирської області здійснила медичний огляд ОСОБА_2, майора податкової поліції Бердичівського МВПМ, старшого оперуповноваженого, перебуваючого на службі з 1976 року по час видачі свідоцтва, діагноз і постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузія, каліцтва): ішемічна хвороба серця, атиповий больовий синдром, атеросклероз аорти, коронарних артерій, симптоматична гіпертензія ПК першого ступеня. Хронічний гастрит без порушення функції печінки. Хронічний холецистит, легкий перебіг. Остеохондроз поперекового відділу хребта з вторинним попереково - крижовим корінцевим, нейродистрофічним, м'язово - тонічним синдромами. Сечосольовий діатез. Захворювання, ТАК, повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. /а.с.12/

Згідно виписки з історії хвороби ОСОБА_2, направлення в Житомирський обласний медичний консультативно діагностичний центр від 16 жовтня 2015 року, Висновку КЛКК від 25 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Попільнянської ЦРЛ з 29 липня 2015 року по 14 серпня 2015 року та проходив обстеження з приводу захворювання. /а.с.13-15/

Відповідно до заяви (рапорта) від 24 листопада 2015 року, ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ ДФС у Житомирській області з заявою в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено другу групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ. /а.с.16/

Згідно повідомлень Головного управління ДФС у Житомирській області державної фіскальної служби України № 765/14/06-30-04-16 від 30 листопада 2015 року та № 833/14/06-30-04 від 23 грудня 2015 року, розглянуто заяву ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги та вказано, що 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію» у зв'язку з чим, матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності Державною фіскальною службою України повернуті на адресу ГУ ДФС у Житомирській області. Розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги буде відновлено після внесення змін до нормативно правових актів. Враховуючи вищевикладене, матеріали повернуто та рекомендовано повторно звернутися після внесення змін до чинного законодавства. /а.с.17, 18/

Відповідно до заяви (рапорта) від 27 січня 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ ДФС у Житомирській області з заявою в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено другу групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ. /а.с.20, 21/

Згідно повідомлення Головного управління ДФС у Житомирській області державної фіскальної служби України № 83/14/06-30-04 від 15 лютого 2016 року, розглянуто заяву ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги та вказано, що листом від 23 грудня 2015 року його було повідомлено, що 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію» у зв'язку з чим, матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності Державною фіскальною службою України повернуті на адресу ГУ ДФС у Житомирській області. Розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги буде відновлено після внесення змін до статті 356 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, матеріали повернуто та рекомендовано повторно звернутися після внесення змін до чинного законодавства. /а.с.22/

20 липня 2017 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ГУ ДФС у Житомирській області з проханням про виплату одноразової грошової допомоги, при чому вказав, що попередні його заяви було проігноровано при наявності законних підстав. /а.с.23/

Згідно повідомлення головного управління ДФС у Житомирській області № 1288/14/06-30-04/27 від 04 серпня 2017 року, ОСОБА_2 повідомлено, що його заява щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності ГУ ДФС у Житомирській області розглянута повторно, матеріали направлено на адресу Державної фіскальної служби України для вирішення питання щодо можливості проведення виплати. /а.с.26/

У відповідності до листа Державної фіскальної служби України № 2505/8 від 06 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 було повернуто матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності - на доопрацювання, оскільки висновки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги необхідно підготувати відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» з урахуванням 60 відсотків втрати працездатності за вирахуванням раніше виплаченого страхового відшкодування, вказано, що на сьогодні виплата одноразової грошової допомоги працівникам (пенсіонерам) податкової міліції у разі встановлення інвалідності після втрати чинності Законом України «Про міліцію», проводиться лише на виконання судових рішень, розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України або прийняття нового нормативно правового акту. /а.с.27-29/

26 жовтня 2017 року у зв'язку із незадоволенням його заяв ОСОБА_2 направив звернення на адресу першого віце-премєр-міністра України Міністерства розвитку і торгівлі України Кубів І.С., в якому просив вирішити його питання щодо отримання одноразової грошової допомоги. /а.с.30-31/

Згідно повідомлення Державної фіскальної служби України № 15010/Р/99-99-04-04-02-14 від 14 листопада 2017 року, звернення ОСОБА_2 від 26 жовтня 2017 року, щодо виплати одноразової грошової допомоги, яке надійшло з Кабінету Міністрів України розглянуто Державною фіскальною службою України, вказано, що статтею 356 Податкового кодексу України передбачалося, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей, на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність 07 листопада 2015 року. ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності, після втрати чинності Законом України «Про міліцію». Працівники податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ, на даний час проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано. /а.с.32-34/.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплати грошової допомоги, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов висновків, що дії відповідачів щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу з тих підстав, що на момент встановлення йому інвалідності втратив чинність Закон України «Про міліцію», не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправними. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновків про необґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність спричинення йому моральної шкоди.

Колегія суддів надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, зазначає наступне.

Статтею 356 Податкового кодексу України визначений правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, зокрема передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII від 20.12.1990) року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, ст.23 Закону України "Про міліцію" було передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850), яким встановлено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 від 21.10.2015 року передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 від 21.10.2015 року грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

За змістом п.7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Вищезазначеною постановою також встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України № 208-VIII від 13.02.2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку № 707.

Таким чином, призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707 можливе лише за умови, що особа мала право на отримання такої допомоги до 12.03.2015. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач набув такого права у листопаді 2015 року, тобто після 12.03.2015 року, а тому розмір допомоги має бути визначений у відповідності із Законом № 565-XII від 20.12.1990.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянтів на те, що після втрати чинності Законом № 565-ХІІ від 20.12.1990 законні підстави для прийняття заяв та подачі висновків про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції відсутні, та зазначає наступне.

Закон № 565-ХІІ від 20.12.1990 втратив чинність 07.11.2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон № 580).

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 № 900-VIII було внесено зміни, зокрема, в п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580, згідно яких право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580, за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що за колишніми працівниками міліції, в тому числі і податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Законом України "Про міліцію".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідачів не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправними.

Щодо висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведені норми права під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно матеріалів справи позивач не довів, якими саме діями відповідачів, крім порушених вимог «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, йому спричинена моральна шкода; на підставі чого позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 500000.00 гривень; не вказав, чим підтверджений факт спричинення моральної шкоди йому відповідачами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від "07" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "05" червня 2018 р.