Постанова № 74455619, 24.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 674/1330/17

Головуючий у 1-й інстанції: Артемчук В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Полотнянка Ю.П. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2018 року (повний текст якого складено в м. Дунаївці 09 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Кам’янець-Подільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (Кам’янець-Подільське ОУПФ України Хмельницької області), в якому просила:

- визнати протиправною відмову Кам’янець-Подільського ОУПФ України Хмельницької області в призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України “Про державну службу”;

- зобов'язати Кам’янець-Подільське ОУПФ України Хмельницької області призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України “Про державну службу” в розмірі 60% суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 25 вересня 2017 року з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України “Про державну службу” №899-VIII у відповідності до п. 10, п. 12 Прикінцевих положень пенсія державного службовця у відповідності до 37 Закону України “Про державну службу” по інвалідності не призначається.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 15 червня 2016 року в зв'язку з наявністю у неї другої групи інвалідності.

Наказом №10-ос від 29 березня 2017 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу ведення електронних реєстрів, підтримки, адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області, у зв’язку із реорганізацією управління.

25 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Проте, листом №16/М-10 від 26 вересня 2017 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні її заяви, посилаючись на те, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України “Про державну службу” №899-VIII у відповідності до п. 10, п. 12 Прикінцевих положень пенсія державного службовця у відповідності до 37 Закону України “Про державну службу” по інвалідності не призначається.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року позивач працювала на посаді державного службовця та мала стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 10 років, що в сукупності дає їй право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (Закон № 889-VIII) вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу"( відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач до 2015 року працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, внаслідок чого її стаж державної служби становить понад 10 років, крім того вона є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ №0722240, виданої 27.05.2016 року.

Таким чином, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, які віднайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, зокрема щодо наявності у ОСОБА_3 відповідної групи інвалідності та стажу роботи на посаді державної служби понад 10 років, з огляду на те, що перед зверненням за призначенням пенсії вона працювала на посаді віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що відповідачем протиправно відмовлено у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до ч.7 ст.37 Закону України «Про державну службу».

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3,абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення також підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5