Постанова № 74455608, 29.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2612/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

29 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.12.2006 року у справі №2-а-2596/06, зобов’язано Вінницький обласний військовий комісаріат виплачувати ОСОБА_2, підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком, але без підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, з моменту набуття статусу учасника бойових дій, тобто з 19.10.2006 року.

Упродовж 2015-2017 років позивач неодноразово звертався до відповідача та державної виконавчої служби України та суду з різного роду заявами про належне та в повній мірі виконання рішення Замостянського районного суду. Вищенаведені обставини, змусили позивача в черговий раз звернутись до відповідача, з вимогою належного виконання судового рішення, однак, листом від 12.12.2017 вирішено відмовити ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та Закону України "Про державний бюджет України", посилаючись на відсутність фактів порушення пенсійних прав в майбутньому.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про прожитковий мінімум", прийшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Так, ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету.

Згідно ст. 1 Закону України "Про мінімальний споживчий бюджет" мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для, зокрема, встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений. Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 25 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії по інвалідності підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.12.2006 року у справі №2-а-2596/06 зобов’язано Вінницький обласний військовий комісаріат виплачувати ОСОБА_2 підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком, але без підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність з моменту набуття статусу учасника бойових дій тобто з 19.10.2006 року.

Відповідно до ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 03.04.2008 року у справі №6-26 замінено сторону виконавчого провадження з Вінницького обласного військового комісаріату на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що постанову виконано в повному обсязі, що також підтверджуються постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2011 року з виконання виконавчого листа у справі №2-а-2569/06.

Так, даний розмір підвищення виплачується позивачу й наданий час, відповідно до матеріалів пенсійної справи, що підтверджується перерахунком пенсії від 01.05.2017 року та 01.11.2017 року.

Слід також зазначити, що відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2014 року у справі №127/25070/14-а в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, а згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2015 року у справі №127/448/15-а закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до головного управління.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.12.2006 у справі №2-а-2596 виконано відповідачем в повному обсязі, а тому, підстав для задоволення позовних вимог немає.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4