Постанова № 74455495, 31.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1737/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Олійник А. В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 частини 3022 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2018, (суддя Є.Д. Кравченко, повний текст складено 16.01.18) по справі № 818/1737/17

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_3 частини 3022 Національної гвардії України

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4М.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії військової частини 3022 Національної гвардії України щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_4 грошової компенсації за не отримане речове майно під час проходження військової служби;

- зобов'язати військову частину 3022 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошові кошти як компенсацію за не отримане речове забезпечення у розмірі 2689, 70 грн.;

- стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 666 666, 00 грн.

Також позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 клопотання задоволено, визнано поважними причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом по даній справі (а.с. 79-81).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби звертався до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, проте зазначена компенсація йому не виплачена під час звільнення зі служби.

Позивач вважає, що вищевказаною бездіяльністю відповідача було порушено його конституційні права, що є моральним приниженням та заподіяло йому моральну шкоду у розмірі 666 666, 00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позов частині визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації у розмірі 2689, 70 грн., як компенсацію за не отримане речове забезпечення під час проходження військової служби визнав.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2018р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини 3022 Національної гвардії України щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_4 грошової компенсації за не отримане речове майно під час проходження військової служби.

Стягнуто з військової частини 3022 Національної гвардії України на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 2689, 70 грн., як компенсацію за не отримане речове забезпечення під час проходження військової служби.

В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_3 частина 3022 Національної гвардії України (далі відповідач), не погодившись з рішенням суду подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно позивачу поновлено строк звернення до суду, не повно встановлені обставини справи, а саме не враховано, що позивачем рапорт з вимогою про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно не подавався, а заява позивача від 04.10.2016р. до військової частини про виплату грошової компенсації замість речового майна стосується лише шапки фески, мила та інших засобів. Щодо іншого майна позивач не звертався із рапортом (заявою), а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та заперечував проти апеляційної скарги .

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 27.07.2015р. по 31.08.2015р. молодший сержант ОСОБА_4 був призваний та проходив військову службу під час мобілізації , в особливий період в військовій частині 3021, що підтверджується наказами від 27.07.2015 № 149 та від 31.08.2015 № 174 .(а.с. 27,28).

При вибутті з військової частини 3021 Національної гвардії України ОСОБА_4 отримано атестат № 62/2016 від 03.02.2016 із зазначенням строків видачі (місяць, рік) предметів та накладна (вимога) № 69 від 03.02.2016 для надання до військової частини 3022 Національної гвардії України із зазначенням вартості предметів.(а.с.45,96)

З 05.02.2016р. по 06.10.2016р. молодший сержант ОСОБА_4 проходив військову службу в військовій частині 3022, звільнений у запас та виключений зі списків особового складу частини та на всіх видів забезпечення, що підтверджується Наказами від 05.02.2016 № 29 та від 06.10.2016 № 207 (а.с. 29, 31-32).

04.10.2016р. ОСОБА_4 подав до ОСОБА_3 частини 3022 Національної гвардії України письмове звернення, у пункті "г" якого просив на день демобілізації виплатити йому компенсацію за не отримане речове майно, а саме шапку-феску та не отримане з 03.02.2016р. по день звільнення мило та інші засоби, які повинні надаватися військовослужбовцю за мобілізацією. (а.с. 12-13).

10.10.2016р. ОСОБА_3 частина 3022 Національної гвардії України повідомила листом позивача, що матеріальна допомога надається на підставі рапорту військовослужбовця у кожному конкретному випадку. Для отримання речового майна або грошової компенсації замість не отриманого за нормами забезпечення майна необхідно звернутись до речової служби військової частини 3022 (а.с. 49).

Згідно довідки ОСОБА_3 частини А 3022 ОСОБА_4 повинен був забезпечуватися речовим майном, а саме : кашкетом польовим 2 шт., костюмом польовий 2 к-т, білизною натільною б/в-4 к-кт, черевиками з в/б - 2 пари, шкарпетками бавовними- 6 пар.

Згідно до довідки ОСОБА_3 частини А 3022 вартість шапки -фески 67, 00 грн., мила 0,100 гр.- 2,71 грн.(а.с.85,103)

Судом встановлено, що при звільненні позивача ОСОБА_3 частиною 3022 Національної гвардії речове майно не видано, та не виплачено грошову компенсацію.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виплачено належну позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно, а тому бездіяльність відповідача є протиправною та наявні підстави для стягнення грошової компенсації замість належного до видачі речового майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон №2011-XII), Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок № 178).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами та в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна згідно норм забезпечення в разі: звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) за наказом командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України 2011-ХП ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Аналіз викладених правових норм свідчить, що військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно. Розрахунок з даними особами на день їх звільнення зі списків особового складу військової частини повинен бути здійснений в повному обсязі. Законодавством України передбачено право вибору військовослужбовця, який звільняється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього.

Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачу речове майно під час проходження військової служби не видавалося, та за його зверненням від 04.10.2016р. під час звільнення зі служби грошова компенсація за не отримане речове майно не виплачувалася.

Вартість речового майна станом на 01.01.2018 року відповідно до фінансового обліку військової частини 3022 становить: - кашкет польовий - 37,50 грн.;- костюм польовий - 530,25 грн.;

- білизна натільна - 132,00 грн.;- черевики з в/б - 591,00 грн.;- шкарпетки бавовняні - 9, 00 грн., що підтверджується довідкою військової частини 3022. (а.с.103)

Також відповідачем визнається, що під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині 3022 ОСОБА_4 не отримав 20 шматків мила вагою 100 грамів кожний, вартість якого становить 2,71 грн., відповідно довідки від 11.12.2017 № 2/22-1078 (а.с.85, 106).

Загальна вартість речового майна, яким позивач повинен був забезпечуватись під час проходження військової служби у військовій частині 3022 становить 2689,70 грн. Відповідачем визнається право позивача на отримання речового майна на зазначену суму, а також в суді першої інстанції визнано позов в частині стягнення зазначеної суми на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо не звернення позивача із завою (рапортом) до відповідача про надання грошової компенсації замість не отриманого речового майна, спростовуються наявною в матеріалах справи заявою від 04.10.2016р., в якій позивачем висловлено своє волевиявлення з цього питання. Не зазначення цього звернення "рапортом" не змінює суті звернення та не позбавляє відповідача обов'язку розглянути його по суті.

Обов'язок відповідача щодо виплати компенсації виникає з моменту реалізації права позивачем шляхом висловлювання побажання щодо їх реалізації. Таким чином зазначені гарантії реалізуються за відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання шапки-фески, яка за нормами забезпечення не повинна видаватися позивачу, а відповідно й грошової компенсації за неї, колегія суддів вважає помилковими, оскільки судом шапка -феска не врахована при визначені розміру грошової компенсації.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у даний час військовій частині нараховувати та виплачувати позивачу грошову компенсацію замість речового майна, оскільки позивач під час проходження військової служби не скористався своїм право на отримання такої компенсації, а на цей час не є військовослужбовцем, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як судом вирішуються правовідносини, які виникли під час проходження позивача військової служби. З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2016р. тобто під час проходження служби позивач звертався із заявою про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно.

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення та не безпідставне поновлення його судом першої інстанції , колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 04.10.2016р. позивач подав заяву до військової частини про виплату грошової компенсації замість речового майна, 06.10.2016р. позивач звільнений зі служби, виплата компенсації йому не проведена. Поновлюючи строк звернення до суду суд першої інстанції виходив з того, що позивач намагався вирішити спір в досудовому порядку, шляхом звернення до представника Уповноваженого Верховної Ради України, а також звертався за наданням безоплатної правової допомоги, що свідчить про поважність причин пропуску строку. Колегія суддів вважає, що зазначені обставини правомірно визнані судом поважними, а отже спір вирішено судом із дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб’єкт владних повноважень всупереч ч.2 ст. 77 КАС України, не надав до суду належні докази правомірності своїх дій, та при розгляді справи не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами по справі не оскаржується.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 частини 3022 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 по справі № 818/1737/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України .

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 05.06.2018.