Рішення № 74455128, 24.05.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1548/18

Провадження № 2-а/487/139/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі судді Біцюка А.В., за участю секретаря Попович В.Б., позивача ОСОБА_1, представника відповідача - старшого державного виконавця Кирильченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (54029, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, буд.1) про визнання рішення, дій та бездіяльності державної виконавчої служби протиправними,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2018 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області про визнання рішення, дій та бездіяльності державної виконавчої служби протиправними, в якій посилаючись на порушення державним виконавцем своїми діями вимог Закону України «Про виконавче провадження» та його особистих прав та свобод, шляхом неповідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, поширення відповідачем конфіденційної інформації про позивача а також винесенням постанови про арешт майна позивача та вимоги, в подальшому уточнивши позовні вимоги, просив суд:

1. Визнати його неповідомленим про відкриття виконавчого провадження № 47944048 від 25.06.2015 року в законний спосіб а бездіяльність відповідача щодо неповідомлення його про відкриття вказаного виконавчого провадження в законний спосіб – незаконною та визнати позбавленим позивача права доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_3 юстиції України, що пов'язано з ненаданням йому відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №47944048 від 25.06.2015 р. із зазначенням ідентифікатору доступу до неї — протиправним;

2. Визнати поширення відповідачем конфіденційної інформації про позивача, шляхом доведення до відома сторонніх осіб змісту документів виконавчого провадження № 47944048 від 25.06.2015 р. через їх оприлюднення в громадських місцях — протиправним втручанням в особисте життя позивача;

3. Визнати факт незакінчення виконавчого провадження № 47944048 від 25.06.2015 р. в строк до 25.12.2015 p., у зв'язку із спливом передбаченого законом строку проведення виконавчих дій, які не були проведені з вини відповідача, продовження збирання, зберігання, використання та поширення ним конфіденційної інформації про позивача без його згоди після 25.12.2015 року — незаконним та протиправним та закінчити вищевказане виконавче провадження;

4. Визнати постанову про арешт майна боржника від 19.03.2018 p., яка не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та вимогу державного виконавця від 19.03.2018 p., яку неможливо виконати, що винесені у рамках виконавчого провадження №47944048 від 25.06.2015 p., яке станом на 19.03.2018р. мало бути закінченим, у зв'язку із спливом встановленого законом строку проведення виконавчих дій, які не були проведені до 25.12.2015р з вини відповідача — незаконними, протиправними та скасувати їх, як такі, що винесені в незаконний спосіб та за межами повноважень відповідача, а також про зняття арешту з майна позивача та виключення даних про нього з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_3 юстиції України.

Ухвалою від 24.05.2018р. позовні вимоги №1 та №2 залишені без розгляду в зв'язку із спливом строків звернення до суду.

Позовні вимоги №3 та №4 позивач обґрунтував тим, що 24.03.2018 року простою кореспонденцією ним було отримано Постанову про арешт майна боржника від 19.03.2018 року та Вимогу державного виконавця від 19.03.2018 року в рамках виконавчого провадження №47944048 від 25.06.2015 року з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області безпідставно стягнутих на його користь коштів в розмірі 2257,00 грн. З рішенням та діями відповідача не згоден, виходячи з того, що про існування вказаного виконавчого провадження йому стало відомо лише 24.03.2018 року, коли він отримав постанову про арешт майна боржника. Крім того, арешт накладено на все нерухоме майно боржника з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Також діями державного виконавця порушено особисті права та свободи ОСОБА_1 З даним рішенням та діями відповідача позивач не згоден та просить суд задовольнити позов в повному обсязі. Зазначено також позивачем, що вимога державного виконавця від 19.03.2018р. надати доступ до двох квартир в різних місцях одночасно є незаконною, оскільки позивач її фізично не може виконати

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримував в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнавав, заперечував проти задоволення позову, суду надав відзив на позов, в якому суду пояснив, що Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. В тому числі, виконавець має право накладати арешт на майно боржника та здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Зважаючи на вищевикладене, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати дійсно унеможливлюється, однак в даному випадку звернення стягнення на майно не відбулось, оскільки безпосередньо опис квартир боржника не проводився, на реалізацію майно не передавалось. На підставі вищевикладеного просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1відмовити в повному обсязі.

З'ясувавши позиції сторін, дослідивши надані ними докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

17.04.2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2-а-370/11, відповідно до якого з ОСОБА_1 стягнуто кошти на користь Головного управління юстиції у Миколаївській області за скасованим судовим рішенням від 23.08.2013 року у розмірі 2257 грн.

23.06.2015 року державним виконавцем на виконання вказаного виконавчого листа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

27.07.2015 року державним виконавцем було направлено запит до Адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України у Миколаївській області щодо доступу до персональних даних гр. ОСОБА_1.

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників – фізичних осіб №1034131121 від 12.02.2018, інформація стосовно боржника – ОСОБА_1 щодо сум доходу, нарахованого податковим агентом на користь платника податку, та сум утриманого з нього податку в ДРФО відсутня.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України №36200744 від 09.02.2018 року про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформації стосовно ОСОБА_1 не знайдено.

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України №1034585827 від 03.03.2018 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи ОСОБА_1 інформації не знайдено.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України №1034226492 від 12.02.2018 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, платник податків з податковим номером НОМЕР_1 на обліку в органах ДПС не перебуває.

Згідно результатів аналітичного пошуку т/з по «НАІС ДДАІ» МВС України за ОСОБА_1 транспортних засобів не зареєстровано.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №117217764 від 15.03.2018 року у власності ОСОБА_1 перебуває одна квартири АДРЕСА_2 (далі - Квартира), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину №4-320 від 19.05.2016 року, виданим Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою.

19.03.2018 року старшим державним виконавцем Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області ОСОБА_4 винесено постанову про арешт майна боржника (далі - Постанова), відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 Вказану постанову було винесено в рамках виконавчого провадження №47944048 від 25.06.2015 року при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №2-а-370/11, виданого 17.04.2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління юстиції безпідставно стягнуті кошти на його користь за скасованим судовим рішенням від 23.08.2013 року кошти в розмірі 2257 грн.

Окрім цього, 19.03.2018р. державним виконавцем винесено вимогу про надання державному виконавцю безперешкодного доступу до зазначеної у вимозі квартири боржника за адресою: АДРЕСА_3, для перевірки наявності рухомого майна, яке належить йому на праві власності (далі - Вимога).

Вказані документи були направлені позивачу простою кореспонденцією та отримані ним 24.03.2018 року.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. В тому числі, виконавець має право накладати арешт на майно боржника та здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Також, згідно ч.ч. 3,4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено певні передумови щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме встановлено, що у разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Частина 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до виконавчого листа по справі №2-а-370/11, виданого 17.04.2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва, з ОСОБА_1 на користь Головного управління юстиції підлягають стягненню кошти за скасованим судовим рішенням від 23.08.2013 року, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 2682,70 грн.

В той же час, відповідно до Закону звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло здійснюється лише у випадку, якщо сума, що підлягає стягненню перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 74470 грн., що є значно більшим, а ніж сума, що підлягає стягненню.

Таким чином, оскільки арешт накладається на майно в межах виконавчого провадження з метою звернення стягнення на нього, а єдиним нерухомим майном, належним позивачу, є Квартира, яка також є єдиним його житлом, то відповідно до ч.7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на неї не може бути здійснено, а за такого відсутні підстави для її арешту.

Крім того, державним виконавцем не проведено всіх дій по перевірці наявності рухомого майна належного боржнику - не перевірялось наявність такого майна за місцем проживання позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині скасування Постанови про накладання арешту підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог особи незакінчення виконавчого провадження № 47944048 від 25.06.2015 р. в строк до 25.12.2015 p., у зв'язку із спливом передбаченого законом строку проведення виконавчих дій, які не були проведені з вини відповідача, продовження збирання, зберігання, використання та поширення ним конфіденційної інформації про позивача без його згоди після 25.12.2015 року — незаконним та протиправним та закінчити вищевказане виконавче провадження;

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України №606-XIV від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження», який діяв до 30.11.2016р., державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Як зазначено у ст.2 Закону України №1404-19 «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р., одніє із засад виконавчого провадження є розумність строків виконавчого провадження.

Серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачених ст. 39 Закону України №1404-19 «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р., відсутня така підстава як закінчення виконавчого провадження в зв'язку із спливом передбаченого законом строку проведення виконавчих дій. Цим законом не передбачено також і строку проведення виконавчих дій.

Не передбачалась така підстава для закриття (закінчення) виконавчого провадження і Законом України №606-XIV від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження» (стаття 37).

Таким чином, вимога про визнання незаконним та протиправним незакінчення виконавчого провадження протягом строку для проведення виконавчих дій та його закінчення задоволенню не підлягає за безпідставністю.

Частиною 5 статті 18 Закону України №1404-19 «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється ОСОБА_3 юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Таким чином державний виконавець під час проведення виконавчих дій має право збирати інформацію про позивача, в тому чиислі і конфіденційну, а за такого такі дії державного виконавця є правомірними.

Позивач доказів розповсюдження (в межах строку звернення до адміністративного суду) відповідачем конфеденційної інформації про нього не надав.

Що стосується вимог про неможливість виконання Вимоги позивачем, то доводи позивача зазначені ним в позові не засуговують на уваги, оскільки зміст вимоги стосується лише адреси АДРЕСА_4., а зазначені в правому куті адреси позивача є адресами, на які надсилається вимога державного виконавця адресована боржнику.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправною та скасування постанови від 19.03.2018р. ВП №47944048 про накладання арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 5-9, 77, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 287 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 19.03.2018р. ВП №47944048 про накладання арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2018 року.

Суддя Біцюк А.В.