Ухвала суду № 74454644, 27.03.2018, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2987/17

У Х В А Л А

про забезпечення судових витрат

27.03.2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т.В. ,

при секретарі Коваль Р.В.,

розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним спадкового договору від 18 лютого 2009 року,

в с т а н о в и в:

В проваджені Сокальського районного суду Львівської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним спадкового договору від 18 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Відповідачем ОСОБА_1 подано клопотаня про забезпечення судових витрат – витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно наведеного у відзиві попереднього (орієнтовного) розрахунку становить 5000 грн.

В обгрунтування заяви покликається на те, що в діях позивачки мають ознаки зловживання правом на позов, оскільки вона вже втретє звертається до суду із позовом до нього про визнання одного і того ж спадкового договору недійсним, кожного разу вказуючи нові підстави і покликаючись при цьому також на ті ж підстави, які вже були предметом з’ясування у попередніх справах за її позовами про визнання спадкового договору недійсним. Зазначає, що після його звернення до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення, вона вдруге звернулась до нього в суд із позовом про визнання спадкового договору недійсним з підстав фіктивності, після чого за її клопотанням було зупинене провадження у вказаній справі, а після залишення судом апеляційної інстанції без змін рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06.03.2017 р. про відмову у задоволенні її другого позову до нього про визнання спадкового договору недійсним (з підстав фіктивності), нею поданий в суд третій позов до нього про визнання такого спадкового договору недійсним, який власне й підлягає вирішенню у цій справі. Вважає, що позивачка, зловживаючи правом на позов, має на меті затягнути розгляд справи за його позовом до неї, який триває вже 1 рік та 8 місяців, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

Перевіривши доводи заяви про забезпечення судових витрат суд, з врахуванням матеріалів справи, вважає, що таку слід задовольнити в зв’язку з наступним.

Відповідно до ч.4 ст. 135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Згідно п.1 ч.4 ст. 135 ЦПК України таке забезпечення судових витрат застосовується якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.

З рішення Апеляційного суду Львівської області від 01.03.2016 р. у справі № 454/1329/15 вбачається, що ОСОБА_3 зверталась в суд із позовом до ОСОБА_1, в якому просила встановити факт проживання нею однією сім'єю разом з ОСОБА_4, визнання недійсним спадкового договору, укладеним ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в частині відчуження 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, визнання за нею права власності на 1/2 частку вказаної квартири.

Свої позовні вимоги при цьому обґрунтовувала тим, що з ОСОБА_4 вона нібито проживала однією сім'єю з грудня 1995 р., а у 2007 р. вони спільно придбали спірну квартиру.

Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції в задоволенні її позову відмовлено.

Із позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення вбачається, що з таким позовом ОСОБА_1 звернувся в суд 12.04.2016 р., просив у ньому визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою № 30 в будинку № 3 по вул.. Героїв УПА в м. Сокаль та виселити її з вказаної квартири.

Із рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 березня 2017 року у справі № 454/1314/16-ц та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року у цій же справі вбачається, що ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним спадкового договору від 18 лютого 2009р. В обґрунтування позову також покликалась на спільне проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю, ведення ними спільного господарства і наявність між ними усталених відносин, що притаманні подружжю з 1995 року., а також на спільне придбання ними квартири АДРЕСА_2. Крім того покликалась на те, що ніхто крім неї не надавав матеріальної допомоги та матеріального забезпечення ОСОБА_4 з лютого 2009 р., а спадковий договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Вказаним рішенням, залишеним без змін зазначеною ухвалою, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Із заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_5 у справі № 454/1110/16-ц про відновлення провадження вбачається, що із вказаною заявою він звернувся в Сокальський районний суд Львівської області 24.11.2017р., просив відновити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення, покликаючись на набрання законної сили вищевказаним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06.03.2017р. про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3.

З позовної заяви ОСОБА_3 у цій справі вбачається, що свої позовні вимоги про визнання спадкового договору недійсним вона обґрунтовує тим, що при його укладенні ОСОБА_4 (відчужував) на її думку не міг усвідомлювати значення своїх дій.

При цьому вказує, що вони проживали із ОСОБА_4 однією сім'єю, вели з ним спільне господарство, між ними склались усталені відносини, притаманні подружжю з грудня 1995 р., 23.02.2007 р. спільно придбали квартиру АДРЕСА_2, окрім неї ніхто матеріальної допомоги та матеріального забезпечення з лютого 2009 р. не надавав. Крім того покликається на те, що ОСОБА_4 при укладенні спадкового договору не міг усвідомлювати значення своїх дій.

З вказаного вбачається, що ОСОБА_3 тривалий час періодично звертається до ОСОБА_1 із позовами про визнання одного і того ж спадкового договору недійсним, в тому числі й одночасним поданням клопотання про зупинення провадження у справі за його позовом до неї, у кожному наступному позові поключись на обставини, на які вона покликалась в обґрунтування попередніх позовів і які вже були предметом з’ясування при розгляді справ за такими позовами, і при цьому кожного разу наводячи додаткові обставини, якими нею не обгрунтовувались попередні позови, однак за змістом цих обставин такі не могли бути їй невідомі при попередніх зверненнях в суд із позовами до ОСОБА_1.

Враховуючи наведене суд погоджується із доводами відповідача ОСОБА_1 про наявність ознак зловживання ОСОБА_3 правом на позов, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 135 ЦПК України є підставою для забезпечення судових витрат у спосіб, визначений цією нормою.

Згідно наведеного у відзиві відповідача ОСОБА_1 попереднього розрахунку суми судових витрат, які він планує понести на професійну правничу допомогу, їх розмір становить 5000 грн.

В зв’язку з наведеним, керуючись ст. 135 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення судових витрат задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок Сокальського районного суду Львівської області 5000 (п’ять тисяч) гривень для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та інших витрат, які він повинен понести у зв’язку із розглядом справи у строк не пізніше 10 (десяти) днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Реквізити депозитного рахунку: Отримувач: ТУ ДСА України в Львівській області; код ЄДРПОУ 26306742; МФО 820172; розрахунковий рахунок: 37315022000757, в Державній казначейській службі України, м. Києві.

Роз’яснити ОСОБА_2, що у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.

Ухвала суду, у відповідності до ст.353 ЦПК України, окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т. В. Струс