Ухвала суду № 74454280, 30.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/385/16-к Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 11-кп/783/483/17 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Галина В.П., Галапаца І.І.

при секретарях Стойко Р.З., Кубішин І.В.

розглянувши кримінальне провадження №12015140210000527 від 06.07.2015 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, без постійного місця проживання, раніше судимого, востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова за ч.2 ст.187 КК України до 6 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України ,-

за участю прокурора Горин Х.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників Микитишина О.Я., Живко О.Б.

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Казурової Л.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Живко О.Б., потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання зазначеного покарання та покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.04.2016 року остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді восьми років позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07.10.2016 року по 20.02.2017 року на підставі ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 змінено з особистого зобов'язання на тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання з речовими доказами, судовими витратами та цивільним позовом.

За вироком суду 02.07.2015 року, о 22:15 год., обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи на місці ДТП, яке мало місце 02.07.2015 року о 22:15 год., на автодорозі Львів-Тернопіль, в районі 53 км + 500 м, біля с.Велика Вільшаниця, Золочівського району, Львівської області, внаслідок зіткнення сідлового тягача «MAN TGA 18.410», реєстраційний номер НОМЕР_1, із бортовим напівпричепом - Е «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок якого загинули водій та пасажири автомобіля «Toyota Corolla» - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, а ОСОБА_1 також повторно, викрали з автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_3, сумку «Kruisell», вартістю 214,20 грн., у якій знаходився ноутбук «MacBook Pro», із серійним номером C02FH0QKDH2H, вартістю 15000,00 грн., срібний ланцюжок, вагою 22 г, вартістю 5000,00 грн., золоту сережку, 585 проби, виготовленої з білого золота, вагою 1 г, з білим цирконієм, вартістю 625,00 грн., шкіряну сумку, коричневого кольору, вартістю 3000,00 грн., які належали потерпілому ОСОБА_8, чим спричинили потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 23839,20 грн., а також викрали з вищевказаного автомобіля золоті сережки, 585 проби, з трьома камінцями білого кольору - цирконію, вагою 2,9 г кожна, вартістю 3000,00 грн., золотий ланцюжок із медальйоном «Божої Матері», вагою 15 г, 585 проби, вартістю 12000,00 грн., золотий браслет, вагою 20 г, 585 проби, вартістю 10000,00 грн., які належали потерпілій ОСОБА_9, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 25000,00 грн.

Не погоджуючись з даним вироком обвинувачений ОСОБА_2, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Казурова Л.В., захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Живко О.Б., потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_2 в свої апеляційній скарзі просить змінити вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року. Перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.185 КК України та обрати йому міру покарання не пов'язану з позбавлення волі. В обґрунтуванні вимог зазначає, що крім кульчика, який він знайшов на місці ДТП більше нічого не брав та не бачив. Щодо ноутбук, якого йому дав ОСОБА_12, щоб він надав свій паспорт для оформлення застави то йому не було відомо, що ноутбук з місця ДТП. Просить врахувати щодо нього пом'якшуючі покарання обставини а саме те, що він раніше не судимий, являється сиротою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, сприяння досудовому розслідуванню, наявність двох середніх освіт, каяття в даному вчинку, а саме, що взяв кульчик, який знайшов.

В змінах до апеляційної скарги, які надійшли до апеляційного суду Львівської області 18.05.2017р., обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок Галицького районного суду м. Львова від 20.02.2017р. та постановити новий вирок, в якому дії ОСОБА_2 кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Казурова Л.В. в апеляційній скарзі просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року змінити: перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ч.1 ст.185 КК України; виключити із вироку висновки щодо доведеності викрадення ОСОБА_2 майна, що належало загиблим, окрім одної золотої сережки; обрати ОСОБА_2 міру покарання не пов'язану із позбавленням волі у межах санкції ч.1 ст.185 КК України; зменшити розмір відшкодування потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди до 1 500 грн., у іншій частині позовних вимог відмовити; у задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 відмовити. В обґрунтуванні вимог зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо скоєння ОСОБА_2 крадіжки за попередньою змовою групою осіб та наведеного у вироку майна (крім однієї золотої сережки вартістю 1 500 грн.) ґрунтується лише на припущеннях, що є неприпустимим у відповідності до змісту ст..62 Конституції України. Також зазначає, що судом не враховано обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, а саме те, що він розкаявся у скоєному, своїми активними діями сприяв досудовому розслідуванню, надав квитанції ломбардів, повідомив потерпілого ОСОБА_5 про ймовірне місце знаходження ноутбука, сприяв його поверненню потерпілому своєю явкою до ломбарду та наданням свого паспорту. Також суд мав врахувати, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Живко О.Б. в апеляційній скарзі просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити. Вважає винесений вирок незаконним та необґрунтованим, таким, що базується на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, пов'язаний з неповнотою судового розгляду та порушенням кримінально процесуального закону, а зібраними доказами по справі не підтверджуються причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. В обґрунтуванні вимог зазначає, що потерпілі не надали жодного підтвердження того, які саме ювелірні вироби були на загиблих у день ДТП, які вони вважають викраденими, також суду потерпілими не надано документів, які б підтверджували б вартість вказаних ювелірних виробів. Також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме показання обвинуваченого, який заперечує своє перебування на місці ДТП, а відповідно і крадіжку, не допитано свідків на клопотання сторони захисту. Висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме показаннями свідків, допитаних під час судового розгляду та матеріалів, наданих стороною обвинувачення.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просять оскаржуваний вирок в частині часткового задоволення цивільних позовів потерпілих щодо стягнення матеріальної компенсації завданої моральної шкоди і в оскаржуваній частині постановити новий вирок. Яким задовольнити їх у повному обсязі:

-Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 250 000.00 грн. - матеріальної компенсації завданої моральної шкоди;

-Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 250 000.00 грн. - матеріальної компенсації завданої моральної шкоди.

В решті вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року залишити без змін. В обґрунтування вимог зазначає, що судом мали бути враховані усі обставини кримінального провадження при прийнятті рішення про часткове задоволення цивільного позову про стягнення матеріальної компенсації завданої моральної шкоди, оскільки їм було завдано непоправних душевних страждань внаслідок протиправної поведінки обвинувачених щодо членів їхньої сім'ї, а саме рідних дітей, які на момент вчинення злочину вже були загиблими.

В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Живко О.Б. апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на викладені в ній доводи, просять її задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Микитишин апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на викладені в ній доводи, просять її задоволити.

Прокурор вважає винуватість обвинувачених у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України доведеною, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Казурової Л.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Живко О.Б., потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 безпідставними. Просить вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять задоволити свою апеляційну скаргу та заперечили апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Казурової Л.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Живко О.Б.

Заслухавши доповідь судді, сторону захисту, сторону обвинувачення та потерпілих , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема:

-показами потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які у судовому засіданні першої інстанції показали, які саме речі були викрадені з місця ДТП, яке мало місце 02.07.2015 року, а також покази ОСОБА_5, який суду пояснив, що ОСОБА_2 подзвонив йому та повідомив, де знаходиться викрадений ноутбук та разом забирали з ломбарду цей ноутбук;

-показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які суду показали, що ОСОБА_2 у липні 2015 року здавав у ломбард ноутбук «Mac Book Pro»

- показами свідка ОСОБА_16, яка показала суду, що ОСОБА_2 у липні 2015 року здавав у ломбард золоту сережку, викрадену на місці ДТП, яке мало місце 02.07.2015 року.

-показами свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які суду показали, що на місці ДТП, яке мало місце 02.07.2015 року, було проведено радіорозвідку та встановлено мобільні номери телефонів, які перебували на місці ДТП, а згодом і встановлено власників цих номерів, зокрема, якими були ОСОБА_2 та ОСОБА_1,

-показами свідка ОСОБА_19, яка повідомила, що 02.07.2015 року близько 22.00 години, повертаючись зі Львова з екскурсії в напрямку зі Львова до м. Тернополя по дорозі було ДТП, в якому зіткнулись вантажівка та легковий червоний автомобіль, зупинившись на місці ДТП, вони почали надавати допомогу постраждалим, зокрема витягувати з червоного авто потерпілих, в чому їм допомагали інші чоловіки. Окрім цього свідок повідомив, що це була нічна пора доби, однак ніч була дуже ясною, оскільки навіть помітила на дівчинці котру витягнули з розбитого авто, сценічний макіяж з камінчиками. Жінку і дівчинку витягнули зі заднього сидіння, водія не вдалось витягнути. Потім вона помітила, як чоловік заглянув на заднє сидіння авто і викрикнув: «как же я ненавижу эту кровь», оскільки він вимастив руку в крові на сидінні, та свідок помітив, що вказана особа не вимовляє букву «р», а також вказана особа поводила себе на місці ДТП командно і його було неможливо не помітити. З місця ДТП вони поїхали через 10 хв., як поїхала швидка допомога. На місці ДТП залишилась одна легкова машина, темного кольору, у якій було 4 особи чоловічої статі. ОСОБА_20 в них запитала, чи вони дочекаються працівників міліції, на що вони погодились.

Крім цього свідок ОСОБА_19 в судовому засідання впізнала ОСОБА_2, як особу, який перебував на місці ДТП 02.07.2015 року та який залишився очікувати працівників міліції, впізнає його по профілю обличчя, оскільки, коли ОСОБА_20 запитувала, чи вони залишаться, вона була поруч і ОСОБА_2 стояв боком до ОСОБА_19 Також свідок ОСОБА_19 чітко стверджує, що ОСОБА_1 також був на місці ДТП, оскільки він виражався нецензурною лайкою, чим і привертав до себе увагу, намагався усім керувати, впізнає його будову обличчя, зазначила, що був у чорній футболці. Окрім цього впізнає його по тембру голосу і по тому, що не вимовляє букву «р».

-показами свідка ОСОБА_21, який повідомив, що 02.07.2015 року група з 7 осіб перебували у м.Львові на екскурсії, близько 21.00 год. вони виїхали зі Львова, по дорозі було ДТП, в якому зіткнулись вантажівка та легковий червоний автомобіль, зупинившись на місці ДТП, вони почали надавати допомогу постраждалим, зокрема витягувати з червоного авто потерпілих, в чому їм допомагали сторонні люди, коли він підійшов до розбитого авто, то жінка і дівчинка були уже витягнуті, окрім цього свідок повідомив, що це була нічна пора доби, однак ніч була дуже ясною і обличчя людей, які були на місці ДТП чітко проглядались. На місці ДТП були люди, які просто стояли і які щось викрикували, одним з них, як повідомив свідок, був обвинувачений ОСОБА_1, він постійно викрикував «де швидка», виражався суржиком, не українською мовою, і не російською мовою. В розбитому авто вимастив руки у крові і кричав «как же я ненавіжу єту кровь». Окрім цього, свідок ствердив, що ОСОБА_1 він впізнав ще в першому засіданні, і його поведінка була такою ж, як на місці ДТП.

Також вина обвинувачених підтверджується наступними належними та допустимими доказами, а саме: даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 06.07.2015 року, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.07.2015 року, о 22 годині 15 хвилин, на автодорозі Львів - Тернопіль в районі с. Велика Вільшаниця, Золочівського району Львівської області, внаслідок зіткнення сідлового тягача «MAN» та автомобіля "TOYOTA Corolla", в наслідок якого загинули водій та пасажири автомобіля "TOYOTA Corolla" ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.4, а.с.200-202);

--чеком №23392 від 16.07.2015 року, з якого вбачається, що було повернуто суму кредиту у розмірі 5880,60 грн. до ломбарду «Заставно-Кредитний Дім» (т.4, а.с.203);

-договором №482-15000769 від 06.07.2015 року, який укладено між ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» та ОСОБА_2, згідно якого останній отримав кредит, заклавши при цьому викрадений ноутбук (т.4, а.с.204);

-листом ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» від 27.07.2015 року №159/7, яким повідомляється про те, що ОСОБА_2 06.07.2015 року здав у ломбард ноутбук Apple Core i7 та 16.07.2015 року відкупив його (т.4, а.с.205);

-довідкою від 30.07.2015 року, складеною начальником СКР ОСОБА_22, з якої вбачається, що на місці ДТП встановлено мобільне покриття (т.4, а.с.206);

-листами ПТ «Чесний ломбард», ТзОВ «МАСТ» І КОМПАНІЯ №1710 від 11.09.2015 року, №1799 від 25.09.2015 року, №1726 від 11.09.2015 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 укладено договір фінансового кредиту та договір закладу майна, а саме сережку з/к з кам., золото Т2 585, 586, масою 2,90 г та мобільний телефон «SAMSUNG E1200», ІМЕІ: НОМЕР_4, та на які було звернено стягнення та таке реалізоване (т.4, а.с.209-211);

-фотокартками, з яких вбачається, які саме золоті вироби були викрадені на місці ДТП з ОСОБА_9 (т.4, а.с.227-228);

-листом від ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» від 19.08.2015 року №5685/8/2, до якого додано диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, на якому відображено момент укладення договору №482-15000769 від 06.07.2015 року та відеозапис від 16.07.2015 року (т.4, а.с.232);

-даними висновку експерта №39/2015 від 03.07.2015 року, у якому зазначено, що на 4 пальці правої кисті наявний перстень з металу жовтого та білого кольору з 3 камінцями та відсутності інших металевих виробів на тілі ОСОБА_9 (т.5, а.с.11-13);

-даними висновку експерта №38/2015 від 03.07.2015 року, з якого вбачається, що під час дослідження трупа ОСОБА_8 на останньому не виявлено жодних золотих виробів (т.5, а.с.14-17);

-заявою ОСОБА_2, з якої вбачається, що він у добровільному порядку надав квитанцію №649531 та договір на здачу золотої сережки, який знайшов 02.07.2015 року на автодорозі Львів-Золочів (т.5, а.с.26);

-специфікацією до договору фінансового кредиту та договору закладу майна до ломбарду №76-21873 від 03.07.2015 року, згідно якої ОСОБА_2 була закладена до ломбарду ПТ «Чесний ломбард», ТзОВ «МАСТ» І КОМПАНІЯ сережка з/к з 3 камінчиками (т.5, а.с.27);

--договором №100Р/76-000021873 добровільного страхування від 03.07.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 застрахував вищевказану сережку (т.5, а.с.28);

-даними протоколу тимчасового доступу до документів (інформації), які містять охоронювану законом таємницю від 24.11.2015 року, зокрема проведеним тимчасовим доступом до інформації, що міститься у оператора мобільного зв'язку ТзОВ «АСТЕЛІТ» (т.5, а.с.36);

-даними довідки про з'єднання абонента мобільного зв'язку ОСОБА_2, даними витягів з карт, з яких вбачається, що останній 02.07.2015 року пересувався з м.Львова до м.Тернополя, повертаючись до м.Львова близько 21:51 год. перебував в м.Золочів, а в 23:41 год. уже був у м.Львові (т.5, а.с.38-45);

-даними протоколу тимчасового доступу до документів (інформації), які містять охоронювану законом таємницю від 20.10.2015 року, зокрема проведеним тимчасовим доступом до інформації, що міститься у оператора мобільного зв'язку ТзОВ «АСТЕЛІТ» та яке знаходиться на диску СD-R (т.5, а.с.64-66);

-даними довідки про з'єднання абонента мобільного зв'язку ОСОБА_1, даними витягів з карт, з яких вбачається, що останній 02.07.2015 року пересувався з м.Львова до м.Тернополя, повертаючись до м.Львова близько 21:51 год. перебував в м.Золочів, а в 23:41 год. уже був у м.Львові (т.5, а.с.68-76);

-даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за завданням ОТЗ №2 від 19.10.2015 року, згідно якого ОСОБА_23 та ОСОБА_12, розмовляючи між собою по телефону зазначили, що ОСОБА_2 здійснив крадіжку сережок з ОСОБА_9 (т.5, а.с.78-80);

-даними протоколу огляду речей від 13.11.2015 року та фототаблицями до нього, згідно якого предметом дослідження був, зокрема ноутбук «MacBook Pro» та інші речі, які були викрадені в день ДТП (т.5, а.с.81-88);

-даними постанови про визнання речей речовими доказами та долучення їх до матеріалів справи від 13.11.2015 року, згідно якого оглянуті речі визнані речовими доказами, серед яких зокрема є ноутбук, який був викрадений з місця ДТП (т.5, а.с.89-90);

-даними протоколу огляду речей із відеоінформацією від 10.12.2015 року, з якого вбачається, що 06.07.2015 року ОСОБА_2 здав вищевказаний ноутбук у ломбард та отримав за нього гроші, а також вбачається, що ОСОБА_2 16.07.2015 року викупив ноутбук з ломбарду «Скарбниця» (т.5, а.с.92-93);

-даними постанови про визнання речей речовими доказами та долучення їх до матеріалів справи від 10.12.2015 року, згідно якого переглянутий відеозапис визнано речовим доказом та долучено до матеріалів справи (т.5, а.с.94-95);

-даними довідки про результати проведення радіотехнічної розвідки від 03.08.2015 року, якою на місці ДТП встановлено базові станції операторів мобільного зв'язку (т.5, а.с.96);

-даними висновку товарознавчої експертизи №9/552 від 07.12.2015 року, якою встановлено вартість викраденого ноутбука та сумки до нього (т.5, а.с.99-102);

-даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 21.12.2015 року, згідно якого ОСОБА_2 впізнав сережку, яка була викрадена під час ДТП, а також додатком до цього протоколу та довідкою до протоколу (т.5, а.с.103-107);

-листом ПТ «Чесний ломбард», ТзОВ «МАСТ» І КОМПАНІЯ №2302 від 29.12.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 користувався послугами їх підприємства та укладав договори фінансового кредиту та договори закладу майна, а саме сережку з кам. золото Т2 585, 586, масою 2,90 г та мобільний телефон «SAMSUNG E1200», ІМЕІ: НОМЕР_4, та на які було звернено стягнення та таке реалізоване (т.5, а.с.109);

-даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року, згідно якого свідок ОСОБА_24 впізнав ОСОБА_2 як такого, що здавав у ломбард ноутбук марки «Apple» та довідкою до цього протоколу (т.5, а.с.110-112);

-даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2015 року, особа для впізнання ОСОБА_2, проведений зі свідком ОСОБА_21, який повідомив, що по фотографії затрудняється впізнати, однак при особистому впізнанні особу впізнає, оскільки риси обличчя запам'ятав;

-даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2015 року, особа для впізнання ОСОБА_1, проведений зі свідком ОСОБА_21, який повідомив, що по фотографії затрудняється впізнати, однак при особистому впізнанні особу впізнає, оскільки риси обличчя запам'ятав;

-даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.10.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 на місці ДТП здійснив крадіжку золотих виробів та срібного ланцюжка (т.5, а.с.115-123);

-даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.10.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_12 пояснює обставини, які мали місце під час ДТП (т.5, а.с.125-127);

-даними, які містяться на ЦКР 462т, ЦКР 464т, ЦКР 465т, на яких містяться звукозапис допиту ОСОБА_2, звукозапис допиту ОСОБА_12, відеозапис допиту ОСОБА_12 від 17.09.2015 року та відеозапис допиту ОСОБА_23 від 06.10.2015 року (т.5, а.с.188-189);

-даними, які містяться на DVD-R диску серії DR5FA1-00637, на якому знаходиться відеозапис з камер відеоспостереження з ломбарду «Скарбниця», який розташований за адресою: м.Львів, вул. Фредра, 6, та на якому відображено відеозапис як ОСОБА_2 здавав у ломбард ноутбук та з ним перебував ОСОБА_23 та ОСОБА_12 (т.4, а.с.230).

З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а викладені в апеляційних скаргах доводи про невинуватість обвинувачених та відсутність достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді не бере до уваги як безпідставні.

Колегія суддів, вважає, що дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки така кваліфікація знайшла своє підтвердження за результатами судового слідства.

Апеляційні доводи сторони захисту про невідповідність вироку вимогам закону, висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду та істотні порушення кримінального процесуального закону є безпідставними, й колегія суддів їх до уваги не бере, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оцінюючи показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України вони не вчиняли, суд обґрунтовано не взяв до уваги й своє рішення мотивував у вироку.

Покликання в апеляційних скаргах, що жоден з свідків, які були допитані судом першої інстанції, не надали показів щодо причетності ОСОБА_2 до викрадення предметів чи речей, що належали потерпілим у автоаварії та не підтвердив, що бачили зазначені у вироку речі належні потерпілим у автоаварії на їх тілах й не спростовує правильності висновків суду про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Також безпідставними є покликання в апеляційній скарзі сторони захисту, що судом першої інстанції безпідставно розцінений як доказ участі ОСОБА_2 у викраденні ноутбука факт того, що ОСОБА_2 здав під заставу ноутбук, оскільки останній отримав 100-200 грн. лише за те, що надав свій паспорт громадянина України для оформлення договору застави із ломбардом.

Щодо доводів захисника Живко О.Б., що покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16. які у липні 2015 року були працівниками ломбарду, жодним чином не стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_1 та те, що свідок ОСОБА_23 в суді першої інстанції не говорив, що він разом з свідком ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_2 після ДТП забирали в ОСОБА_1 викрадений ноутбук та був присутнім під час того, як ОСОБА_2 здавав його у ломбард, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції оскільки інші зібрані у справі належні й допустимі докази в їх сукупності були достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1

Також доводи захисника Живко О.Б., що не знайшли свого підтвердження покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_22 щодо належності номера мобільного телефону 380931846268 саме обвинуваченому ОСОБА_1, оскільки останній не пригадує, яким номером користувався у липні 2015 року, є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду, що обвинувачений ОСОБА_1 був на місці ДТП.

Також не заслуговують на увагу доводи захисника Живко О.Б., що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги покази свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_19 про те, що останні на місці ДТП бачили ОСОБА_1, оскільки пред'явлення для впізнання обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду відбулося з порушенням вимог ст..355 КПК України та на досудовому слідстві вказаним свідкам пред'являлись для впізнання фото осіб, на одному з яких був ОСОБА_1

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_21, даних в суді першої інстанції, а саме, що на місці ДТП були люди, які просто стояли і які щось викрикували, одним з них, як повідомив свідок, був обвинувачений ОСОБА_1, він постійно викрикував «де швидка», виражався суржиком, не українською мовою, і не російською мовою. В розбитому авто вимастив руки у крові і кричав «как же я ненавіжу єту кровь». Окрім цього, свідок ствердив, що ОСОБА_1 він впізнав ще в першому засіданні, і його поведінка була такою ж, як на місці ДТП.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні першої інстанції впізнала ОСОБА_2, як особу, який перебував на місці ДТП 02.07.2015 року та який залишився очікувати працівників міліції, впізнає його по профілю обличчя, оскільки, коли ОСОБА_20 запитувала, чи вони залишаться, вона була поруч і ОСОБА_2 стояв боком до ОСОБА_19 Також свідок ОСОБА_19 чітко ствердила, що ОСОБА_1 також був на місці ДТП, оскільки він виражався нецензурною лайкою, чим і привертав до себе увагу, намагався усім керувати, впізнає його будову обличчя, зазначила, що був у чорній футболці. Окрім цього впізнає його по тембру голосу і по тому, що не вимовляє букву «р».

Колегія суддів не ставить під сумнів достовірності показань свідків ОСОБА_19, ОСОБА_21 в суді першої інстанції, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.

Будь-яких підстав вважати, що свідки ОСОБА_19, ОСОБА_21 (які несуть кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань) помиляються щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 чи оговорюють останнього немає. Отже суд першої інстанції підставно покликався у вироку на дані докази, оскільки вони беззаперечно доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Крім того, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що за декілька днів після ДТП ОСОБА_23 подзвонив ОСОБА_2 та запитав, що робить, потім ОСОБА_23, ОСОБА_12, ОСОБА_2 та його донька поїхали на Левандівку, там зустрілися з ОСОБА_1 З будинку вийшов ОСОБА_1, кинув сумку з ноутбуком та ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_2 та його донька поїхали до ломбарду, щоб запитати, скільки даний ноутбук буде коштувати. Зазначив, що ОСОБА_12 хотів залишити собі даний ноутбук. У ломбарді «Скарбниця», який розташований на перехресті вул. Степана Бандери та вул. Героїв УПА, оцінили вищевказаний ноутбук в 5400 гривень. Тоді розійшлися, ОСОБА_2 з донькою пішли на маршрутку. На наступний день ОСОБА_2 передзвонив хтось із хлопців, хто саме пригадати не може, чи то був ОСОБА_12, чи то ОСОБА_23, та запитали, чи він має документ, щоб залишити ноутбук у ломбарді. Згодом, на вул. Фредра у м.Львові ОСОБА_2 та ОСОБА_12 заклали у ломбарді «Скарбниця» ноутбук «Apple Makbook Pro» й отримали 5400 гривень, з яких 200 гривень отримав ОСОБА_2, а решту ОСОБА_12 забрав собі. Приблизно за тиждень - два ОСОБА_2 прочитав в інтернеті, що з машини викрали ноутбук марки «Apple Makbook Pro». Після цього, на наступний день ОСОБА_2 зустрівся з потерпілим й пояснив, де знаходиться даний ноутбук. ОСОБА_2 дзвонив ОСОБА_12 для того, щоб останній знайшов гроші. Потім вони поїхали в ломбард, який розташований на вул. С.Бандери, 1 та потерпілий викупив вищевказаний ноутбук.

Будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_2 оговорює ОСОБА_1 немає.

Щодо повторного допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 то судом неодноразово вживались заходи про доставку в судове засідання останнього, однак такі виявилось не можливими у зв'язку з тим, що ОСОБА_12 знаходиться на тривалому лікуванні в реабілітаційному центрі.

При вирішенні цивільного позову потерпілих про відшкодування майнової та моральної шкоди суд першої інстанції в повній мірі врахував розмір завданої потерпілим майнової шкоди, характер діянь кожного з обвинувачених, їх майновий стан, а також характер та обсяг моральних страждань потерпілих.

Визначене судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди в розмірі по 5000,00 грн. кожному потерпілому, яке підлягає стягненню з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 є достатнім та цілком співрозмірним із моральними переживаннями та стражданнями, що їх зазнали потерпілі.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення на їх користь з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі по 250 000.00 грн. з кожного вимогам розумності та справедливості не відповідають, а тому підставно судом першої інстанції задоволені не були.

Крім того, покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, яке відповідає характеру тяжкості вчиненого злочину і даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_1 вину свою не визнав, раніше неодноразово судимий, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, не працює, має середню освіту, не одружений та дітей на утриманні не має, а тому суд дійшов висновку, що достатнім обвинуваченому буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, оскільки його виправлення можливе лише в ізоляції від суспільства. Оскільки після постановлення вироку в справі встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним ще і в іншому злочині, вчиненому до постановлення цього вироку, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, суд частково приєднує до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_2 свою вину не визнав, раніше не судимий, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, не працює, має середню освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а тому суд дійшов висновку, що достатнім обвинуваченому буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, оскільки його виправлення можливе лише в ізоляції від суспільства.

З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність в їх діях складу злочину та недоведеність їх вини не бере до уваги як безпідставні.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 подав клопотання про застосування до нього п.«в» ч.1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році". Відповідно до п.«в» ст. 1 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який не є тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальна справа щодо нього розглянута судом, але вирок не набрав законної сили.

Також, як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, ОСОБА_2 має сина - ОСОБА_26 - ІНФОРМАЦІЯ_5

Обставини, передбачені ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році" та ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в України", які б виключали застосування амністії до ОСОБА_2, відсутні.

Таким чином на підставі п.«в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 слід звільнити від відбування основного покарання у виді трьох років позбавлення волі призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року.

Крім того, колегія суддів, вважає, що ОСОБА_1 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк покарання.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення" попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Оскільки ОСОБА_1 з 07 жовтня 2016 року по 30 травня 2018 року (день набрання вироком законної сили після перегляду його судом апеляційної інстанції) перебував у місцях попереднього ув'язнення, на підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015) обвинуваченому слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07 жовтня 2016 року по 30 травня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст. ст. 370-376 КПК України, є законним, обгрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Казурової Л.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Живко О.Б., потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року - без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 07.10.2016р. по день вступу вироку в законну силу, а саме по 30 травня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 - задоволити.

На підставі п.«в» ч.1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року ч.2 ст.185 КК України.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги упродовж трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженими, які утримуються під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий:

Судді: